Загадкові знахідки, що розкривають таємниці поховань на середньовічному цвинтарі

Загадкові нові відкриття на середньовічному цвинтарі в Уельсі наблизили археологів до розгадки таємниці жінок, похованих на цьому місці.

Дослідники виявили щось схоже на невелику споруду, а також відкопали побутові та декоративні артефакти, зокрема вишукані кольорові скляні намистини.

Наразі на ділянці знайшли 58 скелетів, датованих VI або VII століттям. Незвичним є те, що майже всі вони належали жінкам.

Нові знахідки доповнюють дедалі переконливіші докази того, що цей могильник був частиною ранньої жіночої релігійної спільноти.

Протягом останніх чотирьох років археологи ведуть розкопки на території замку Фонмон, неподалік кінця злітно-посадкової смуги аеропорту Кардіффа.

Поховання зроблені в неглибоких могилах, вирізаних у вапняковій породі. Хоча кістки й зуби свідчать про важке життя цих людей, предмети, знайдені серед могил, вказують на достаток і розкіш.

Команда довгий час мізкувала, намагаючись з'ясувати, ким були ці жінки.

Тепер останні розкопки дали важливу підказку.

"Тут з'являються фрагменти будівельного каменю, тож це може бути конструктивний елемент. Можливо, йдеться про невелике святилище або каплицю", - каже доктор Енді Сімен з Кардіффського університету, який очолює розкопки.

"Я справді вважаю, що ми маємо справу з місцем розкопок, яке могло бути ранньою релігійною спільнотою", - додає він.

Могили згруповані навколо ймовірної будівлі, розташованої у центрі цвинтаря. Видно, люди прагнули бути похованими якомога ближче до цього об'єкта.

Настільки близько, зазначає археолог Кардіффського університету Тудур Девіс, що в деяких із цих могил поховано кількох людей.

"Це було надзвичайно бажане місце для поховання", - каже він.

"Іноді двох, трьох, чотирьох осіб ховали в одному й тому самому місці знову і знову. Виглядає, не існувало сильного табу на повторне використання могили - тіла просто відсували вбік", - додає він.

Артефакти, знайдені на ділянці, розкривають дедалі більше деталей про похованих тут людей.

Усі предмети доставили до лабораторії Кардіффського університету.

Консерваторка Нікола Еммерсон ретельно очищує від ґрунту розкішну мідну брошку.

"Потрібні додаткові аналізи, але, ймовірно, це бронза, - каже вона. - Також ми вважаємо, що вона могла бути позолоченою - тобто покритою тонким шаром золота".

Кінці, пояснює вона, були вкриті зеленою емаллю.

"Це була дуже декоративна брошка. Думаю, це дуже особлива знахідка для цього місця", - додає Еммерсон.

Поруч із цією середньовічною прикрасою команда також знайшла кістяну шпильку зі складним орнаментом і гребінь, майстерно вирізьблений з рогу.

Також виявили кілька вишуканих різноколірних скляних намистин діаметром близько 3 мм. Ймовірно, їх пришивали до одягу або кріпили до прикрас.

Втім, чимало можуть розповісти й побутові речі.

"У нас є жорновий камінь для помелу борошна для хліба. Є кераміка й скло для їжі та пиття", - каже доктор Сімен.

"Це явно не лише місце для мертвих. Тут існувала й жива спільнота", - додає він.

Він вважає, що ця спільнота була замкненою, мешкала безпосередньо поруч із цвинтарем і була відокремлена від решти суспільства.

Фрагменти цієї середньовічної мозаїки поступово складаються в єдину картину. Проте питань усе ще чимало.

Під час розкопок знайшли рештки кількох чоловіків - ким вони були? А також кількох дітей - чи були вони родичами цих жінок?

І хоча більшість людей на цвинтарі поховали з великою ретельністю, двох жінок кинули в рів - одну з них зі зв'язаними руками й ногами. Що вони зробили, щоб заслужити таке поводження?

Зараз команда намагається з'ясувати, чи може це бути прикладом дуже раннього християнства.

"Це період, коли історію ще не записували", - каже доктор Сімен.

"Ми не дуже розуміємо ранні церковні осередки - як вони функціонували, який мали вигляд, як були організовані, - додає він. - Ми добре знаємо це про пізніші періоди, але в цей етап історії все це вивчено слабко. Тож це справді захоплива можливість".

Археологи продовжать розкопки пізніше цього року.