Скульптура, якій 12 000 років. Що вона розповідає про его наших предків

Неймовірне археологічне відкриття пролило світло на те, як наші предки бачили самих себе.

T-подібний стовп із вирізьбленим людським обличчям знайшли під час розкопок у Карахантепе, стародавньому поселенні в Шанлиурфі, на південному сході Туреччини.

Карахантепе - одне із найраніших відомих поселень, де люди жили вели осілий спосіб життя, близько 12 000 років тому.

Зображення людського обличчя, створене в епоху неоліту — період до появи писемності, коли щойно зароджувалося тваринництво, — дає важливі підказки про символічне мислення та абстрактні поняття в ранніх людських суспільствах.

"Художня складність"

Керівник розкопок професор Неджмі Карул, який був на місці в день відкриття, розповів:

"Досі ми припускали, що камені, які ми розкопували, представляють людей, але це було вперше, коли ми зіткнулися із власне зображенням обличчя. Це була неймовірно захоплива мить".

Також залучена до роботи археоботанік доктор Черен Кабукчу з Ліверпульського університету, Велика Британія, зазначає:

"[Знахідка є] розвиненим і високомайстерним прикладом художньої складності.

"Чим більше прикладів ми знаходимо [у неолітичних поселеннях навколо Шанлиурфи], тим більше ми усвідомлюємо, що цей світ був набагато складнішим — поза межами нашої уяви".

На різьбленні видно виразні риси обличчя, невеликий ніс і глибокі очниці.

Професор Карул застерігає від припущень, що знахідка зображує божество.

"Можливо, це не бог і не надприродна істота", — говорить він.

"Імовірніше, вона символізує ідею чи концепцію через людську подобу".

І це узгоджується з попередніми інтерпретаціями культурної трансформації.

"Ранні різьблення здебільшого зображували тварин", — каже професор Карул.

"Через кілька століть після переходу до осілого життя з'являються статуї людей — спочатку поєднані з тваринами, а потім як незалежні фігури. Це свідчить про те, що люди почали ставити себе в центр всесвіту".

Тим часом доктор Кабукчу наголошує на емоційному вимірі.

"Вони не просто вирізали обличчя, вони додали вираз", — каже вона.

"Це додавання сенсу вказує на складніший світогляд".

"Ми знаємо це обличчя"

Розкопки в Карахантепе почалися у 2019 році. Однак Туреччина спершу привернула увагу світу до своєї доісторичної спадщини у Ґьобеклітепе — святилищі, розташованому за годину їзди звідси. Обидва об'єкти існували приблизно з 9 600 до 8 000 р. до нашої ери.

Обидва поселення заселяли приблизно з 9600 року до нашої ери до 8000 року до нашої ери.

Артефакти, схожі на обличчя з Карахантепе, також виявили в регіоні Леванту, який охоплює сучасні Ліван, Ізраїль та Окуповані території.

У 2017 році дослідники з Єврейського університету в Єрусалимі виявили 12 000-літнє зображення людини на археологічній ділянці Нахал Ейн Ґев II (Nahal Ein Gev II), на південно-західних схилах Голанських висот.

Професор Наталі Манро з Університету Коннектикуту, США, яка працювала над тим проєктом, каже, що знахідка в Карахантепе одразу привернула їхню увагу.

"Коли ми побачили фото [зображення], ми сказали: "Ми знаємо це обличчя", — говорить дослідниця.

"Його форма була дуже знайомою".

"Його мінімалістичний стиль вражає: кілька ліній, що формують обличчя, виразна брова та ніс, а глибина досягається завдяки різьбленню. Воно дуже нагадує вапнякове людське обличчя, яке ми знайшли в Ізраїлі".

"Я відчула те саме хвилювання, що й тоді, коли ми зробили наше власне відкриття 10 років тому. Бачити таке схоже обличчя у двох настільки віддалених місцях – це справді захоплює".

"Спільна історія"

Ранній період неоліту став часом швидких культурних змін на всьому Близькому Сході. Але хоча спільноти в Анатолії, як-от Карахантепе та Ґьобеклітепе, і Леванті знали про існування одна одної, кожен регіон розвинув свою власну виразну культурну ідентичність, зазначає професор Карул.

"Шанлиурфа є одним із найбільш монументальних відображень цієї епохи", — каже він. А її об'єкти містять найбільш людиноподібні символи того часу.

Професор Манро погоджується.

"Наше попереднє дослідження припускало, що такий вид мистецтва рухався на північ від Леванту до Анатолії", — каже вона.

"Нещодавня знахідка в Карахантепе показує, що цей ланцюжок продовжився".

Карахантепе — це ділянка площею 140 000 квадратних метрів, розташована на вершині вапнякового хребта в національному парку.

Окрім вирізьбленого обличчя, тут виявили багато інших знахідок.

Зокрема, це Т-подібні стовпи (які, ймовірно, підтримували дахи громадських будівель), а також житла і монументи.

Експерти сходяться на думці, що це значно більше, ніж просто турецька скарбниця.

"Це стосується не лише Анатолії", — каже професор Карул.

"Це проєкт для спільної історії всього людства".