Гагарінізація замість європеїзації?
|2010-09-06, 18:25
Днями український уряд видав чергове щонайменше дивне розпорядження. Документом №1759 від 2 вересня було створено організаційний комітет з підготовки та відзначення 50-річчя від дня польоту в космос Юрія Гагаріна.
Справа нібито і непогана - чом би не відзначити перший політ в космос людини? Однак, дивує вибірковість підходу українського уряду до відзначення важливих подій сучасності. Так, наприклад, в той самий день - 12 квітня - однак ще за 100 років до польоту Гагаріна, у США розпочалася Громадянська війна. І ця подія є теж неабиякою, адже в результаті цієї найкровопролитнішої війни в історії Штатів вдалося остаточно заборони рабство. Чим не привід для святкування?
Втім, можливо, Гагарін має певне відношення до України? Теж здається ні. Незважаючи на те, що біографію радянського космонавта пам'ятаю ще зі школи, про всяк випадок вирішив перевірити себе: точно ні. Народився у Смоленській області, навчався в Саратові та в Оренбурзі, літав в космос - з "Байконуру", що в Казахстані. Єдине, що може якимось чином поєднувати Гагаріна та Україну - це те, що він літав на ракеті класу "Схід", що вироблялася під керівництвом головного конструктора Сергія Корольова, який родом з Житомирщини.
Тож, причин для того, щоб не відзначати 150-ти річчя початку Громадянської війни в США у нас в Україні, я просто не бачу. Адже у нас рабства теж немає, а частина країни, що перебувала в складі Російської імперії, позбулася його навіть трохи раніше, ніж південні штати США - у 1861-му році зі скасуванням кріпосного права... Все сходиться...
Але мені, як громадянину України, не зрозуміло лише одне: як можна відзначати 50-річчя польоту Гагаріна, ставити нові "стаханівські" рекорди, і при цьому розповідати всьому світу про те, що євроінтеграція залишається для України "цивілізаційним вибором"? І цивілізаційність в цьому випадку має означати якраз не спробу відзначати нехай і важливі, але все-таки "не наші" події, а в тому, щоб зберігати і помножувати своє, а ще й демонструвати його іншим. "По справах їх впізнаєте їх", - як написано в Святому Пісьмі...
Не можу пригадати випадків, щоб Бельгія на державному рівні відзначала, наприклад, ювілей запуску першої гілки метро в Парижі (хоча саме бельгійська компанія і за кошти бельгійського короля Леопольда Другого побудувала її), або ще якесь свято. Але ж коли йдеться про відправлення новорічної ялинки до Ватикану (ця традиція з'явилася досить недавно, і тепер повторюється кожного року, коли різні країни-члени ЄС надсилають по черзі надсилають ялинки для святкування Різдва та Нового Року у Папській столиці), тоді бельгійська держава тут як тут. І такий підхід практикується в усіх європейських країнах. Просувати своє, не забороняючи іншим робити те саме.
Ну а якщо вже я згадав про Громадянську війну в США та її результати, то, не можу не додати і про те, що, очевидно, хоч в Україні рабства і не існує вже майже 150 років, однак багато з нас так ще й не змогли вичавити з себе раба. Раба перед сусідами, перед керівництвом, перед "спільним минулим" - як в даному випадку з відзначенням річниці польоту російського Гагаріна. І з таким "багажем" Україні Європа не світитиме ще дуже довго.
КоментаріЗалиште допис
Я десь читала, ніби мама Юрія Гагаріна була українкою... Може таке бути?
Відверто кажучи, вперше чую. Хоча, навряд чи це могло б бути гідною підставою для відзначення першого польоту в космос на державному рівні.