Архіви 2010-09

Автопробігом по українству на роздоріжжі

Президенти України та Росії Віктор Янукович та Дмитро Медведєв розпочали участь в автопробігу Санкт-Петербург - Київ. Здавалося б, ну і що? Тим більше, що офіційне пояснення цього шоу на колесах виглядає цілком пристойно - відзначення 100-річчя з першого автопробігу Санкт-Петербург - Одеса, організованого імператором Росії Миколою другим.

Втім, зачекайте. А до чого тут Микола другий? І що від нього гарного бачила Україна, щоб так помпезно згадувати? Підручники з історії свідчать, що позитив був хіба що один - скасування в 1905-му році так званого Емського указу, підписаного у 1876-му попередником Миколи Олександром ІІ у німецькому Емсі. Цей указ був спрямований на придушення української культури і забороняв українську мову як таку. Втім, Микола скасував указ лише внаслідок революційних подій 1905-го року. Однак, навіть після цього ставлення російської влади до українців Правобережжя практично не змінилося, а після приходу на посаду міністра внутрішніх справ Петра Столипіна у 1906 році, переслідування національних меншин поновилося.

У 1910 р. Столипін видав обіжник, в якому числив український народ до "чужородних" ("инородцев") і забороняв будь-які українські організації. У 1911 р. він заявив, що "історичним завданням російської державності є боротьба з рухом, у теперішнім часі прозваним українським, що містить у собі відродження старої України й устрою малоросійської України на автономних національно-територіальних основах". У часи столипінської реакції були закриті товариства "Просвіта" та інші українські організації, заборонено продавати українські книжки (в тому числі навіть Євангеліє українською мовою, що його видав Синод), проводити концерти, вечори тощо. Переслідування тривали і пізніше, після вбивства Столипіна у Києві. Піком антиукраїнського політики російського царя стала заборона святкування 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка у 1914-му році.

Тож, якщо пригадати всі ці події, то символізм нинішнього автопробігу стає більш зрозумілим. Невже таке майбутнє готує українцям нова влада? На жаль, свідчень щодо того, в якому напрямку збирається рухатися "офіційна" Україна, стає дедалі більше. І тут не можна не згадати про нещодавнє затримання та вилучення архівних розсекречених матеріалів у директора львівського музею "Тюрма на Лонцького" Руслана Забілого, який займався дослідженнями на тему Голодомору та діяльності Української повстанської армії...

Обшуки, проведені в тому ж музеї та вилучення матеріалів із відеозаписами очевидців, затримання в аеропорту "Бориспіль" керівника німецького фонду Конрада Аденауера пана Ніко Ланге, перевірки неурядових громадських організацій, що отримували гранти міжнародного фонду "Відродження", заснованого Джорджем Соросом - все це ланки однієї політики. Політики, за якої Україна поступово віддаляється від Європи, прямуючи під протекторат Москви. Політики, яку поки намагаються приховати за високими гаслами про європейське майбутнє і європейські сподівання.

На початку цього тижня, а саме 13 вересня, сталася ще одна символічна подія. Президент Віктор Янукович, перебуваючи в Брюсселі, подарував Президенту Єврокомісії футбольний м'ячик. Особисто у мене склалося враження, що цим він нібито сказав своєму європейському колезі: "Ви поки пограйтеся, а ми поїдемо до Москви займатися серйозними справами". Хотілося б вірити, що це не так...

Гагарінізація замість європеїзації?

Днями український уряд видав чергове щонайменше дивне розпорядження. Документом №1759 від 2 вересня було створено організаційний комітет з підготовки та відзначення 50-річчя від дня польоту в космос Юрія Гагаріна.

Справа нібито і непогана - чом би не відзначити перший політ в космос людини? Однак, дивує вибірковість підходу українського уряду до відзначення важливих подій сучасності. Так, наприклад, в той самий день - 12 квітня - однак ще за 100 років до польоту Гагаріна, у США розпочалася Громадянська війна. І ця подія є теж неабиякою, адже в результаті цієї найкровопролитнішої війни в історії Штатів вдалося остаточно заборони рабство. Чим не привід для святкування?

Втім, можливо, Гагарін має певне відношення до України? Теж здається ні. Незважаючи на те, що біографію радянського космонавта пам'ятаю ще зі школи, про всяк випадок вирішив перевірити себе: точно ні. Народився у Смоленській області, навчався в Саратові та в Оренбурзі, літав в космос - з "Байконуру", що в Казахстані. Єдине, що може якимось чином поєднувати Гагаріна та Україну - це те, що він літав на ракеті класу "Схід", що вироблялася під керівництвом головного конструктора Сергія Корольова, який родом з Житомирщини.

Тож, причин для того, щоб не відзначати 150-ти річчя початку Громадянської війни в США у нас в Україні, я просто не бачу. Адже у нас рабства теж немає, а частина країни, що перебувала в складі Російської імперії, позбулася його навіть трохи раніше, ніж південні штати США - у 1861-му році зі скасуванням кріпосного права... Все сходиться...

Але мені, як громадянину України, не зрозуміло лише одне: як можна відзначати 50-річчя польоту Гагаріна, ставити нові "стаханівські" рекорди, і при цьому розповідати всьому світу про те, що євроінтеграція залишається для України "цивілізаційним вибором"? І цивілізаційність в цьому випадку має означати якраз не спробу відзначати нехай і важливі, але все-таки "не наші" події, а в тому, щоб зберігати і помножувати своє, а ще й демонструвати його іншим. "По справах їх впізнаєте їх", - як написано в Святому Пісьмі...

Не можу пригадати випадків, щоб Бельгія на державному рівні відзначала, наприклад, ювілей запуску першої гілки метро в Парижі (хоча саме бельгійська компанія і за кошти бельгійського короля Леопольда Другого побудувала її), або ще якесь свято. Але ж коли йдеться про відправлення новорічної ялинки до Ватикану (ця традиція з'явилася досить недавно, і тепер повторюється кожного року, коли різні країни-члени ЄС надсилають по черзі надсилають ялинки для святкування Різдва та Нового Року у Папській столиці), тоді бельгійська держава тут як тут. І такий підхід практикується в усіх європейських країнах. Просувати своє, не забороняючи іншим робити те саме.

Ну а якщо вже я згадав про Громадянську війну в США та її результати, то, не можу не додати і про те, що, очевидно, хоч в Україні рабства і не існує вже майже 150 років, однак багато з нас так ще й не змогли вичавити з себе раба. Раба перед сусідами, перед керівництвом, перед "спільним минулим" - як в даному випадку з відзначенням річниці польоту російського Гагаріна. І з таким "багажем" Україні Європа не світитиме ще дуже довго.

BBC © 2014Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS