Архіви 2010-06

Найперша асоціація, котра виникає, коли йдеться про німців: ощадливість. Дехто взагалі переконаний, що тутешній люд хлібом не годуй, а дай можливість зекономити - на чому завгодно, але щоб менше витрачатися. Недавні події зламали цей стереотип. У зв»язку з фінансовою кризою уряд ФРН затвердив найбільшу в історії країни програму заощадження. Адже з»ясувалося, що країна впродовж тривалого часу жила не за статками. Тому нині майже усім громадянам доведеться тугіше затягнути паски. Отут і випливло, що для німців економити - не таке вже й улюблене заняття. Усі вони знають, що економити потрібно, але мало, хто згодний це робити. Принаймні не знайшлося таких, хто б сприйняв урядовий пакет економії схвально, а засоби масової інформації вибухнули шквальною критикою програми.

Витрачати лише те, що заробили...

Що змусило німців обуритися? Консервативно-ліберальний Кабінет Ангели Меркель повідомив: віднині уряд витрачатиме лише те, що зароблене, і має намір до 2014 року зекономити 80 млрд. євро. Для цього Німеччині потрібно «утрясти» свої фінанси - з тим, щоб і стабілізувати єдину європейську валюту, і зберегти власний рівень добробуту. Найбільші скорочення очікуються у соціальній сфері. Приміром, безробітним - у разі скорочення розмірів соціальної допомоги скасують доплати до пенсійного страхування і бонуси. Їх також позбавлять так званих батьківських грошей: нині тутешні безробітні батьки отримують додатково до «дитячих» грошей 300 євро впродовж перших 14 місяців після народження дитини. А відомство з питань праці в майбутньому саме вирішуватиме, чи мають сенс ті чи інші програми з підтримки безробітних.

Бізнесу теж доведеться зробити свій внесок у зменшення чималих державних боргів. Починаючи з 2011 року, підприємства атомної енергетики платитимуть спеціальний податок - 2,3 млрд. євро. Підтримати бюджет доведеться також авіаційній промисловості, плановано екологічну виплату в галузі повітряних перевезень, що має забезпечити державній скарбниці по 1 млрд. євро щороку. Утім, критики налаштовані скептично. На їхню думку, насправді цей тягар ляже на плечі пересічних громадян, бо можна не сумніватися, що енергетичні концерни підвищать плату за електроенергію, а авіаперевізники - за квитки. Уряд має намір зекономити на державних службовцях - йдеться про скорочення їх від 10 до 15 тис. осіб. А також на військових: бюджет цього відомства буде зменшено на 4 млрд. євро. Уряд не економитиме лише на освіті та науці. У серпні програма економії має бути затверджена в парламенті.

Усі незадоволені планами Меркель і «компанії»

І досі ЗМІ, опозиція, різноманітні громадські організації не жалували німецькі уряди. Але щоб критика їхніх дій була такою жорсткою і одностайною, як нині, то важко знайти аналоги. Пересічні громадяни бояться інфляції, тож кинулися скуповувати нерухомість і золото. Приміром, у ювелірних крамницях золоті монети потрібно замовляти заздалегідь, оскільки все, що там було, розкуплене. Точаться чутки, що невдовзі буде проведена грошова реформа і навіть повернеться ... німецька марка! Подекуди люди панікують, виливаючи своє невдоволення на уряд, що, звісно, знижує рейтинги його популярності. Дістається навіть екс-президенту ФРН Горсту Келлеру, який недавно пішов у відставку: мовляв, пацюки втікають з корабля, який тоне!

Уряд Меркель зазнає нищівної, а часто навіть жорстокої критики і від «маленьких», і від найвпливовіших ЗМІ. Приміром, часопис «Шпігель» пише, що численні наміри Кабінету не опрацьовані як слід, і губляться в неконкретних пропозиціях, а суспільство не дочекалося від Меркель і «компанії» справжніх змін на краще.

Під час представлення свого чорно-жовтого пакету економії, пише видання, Ангела Меркель та віце-канцлер Гідо Вестервелле не посміхалися і майже не дивилися одне на одного. Але вони все-таки не обійшлися без пафосу, вживаючи такі визначення щодо цієї праці уряду, як «історичний документ», «унікальний результат», «величезне завдання». Уряд обрали на виборах, щоб він управляв. Але недостатньо, щоб він управляв, потрібно щоб він це робив добре, - пише «Шпігель».

Критики й експерти одностайно твердять, що правляча коаліція не використала усіх можливостей, щоб змінити структуру витрати коштів так, як того негайно вимагає нинішня кон'юнктура і демографічний розвиток, ухвалити такий бюджет, з якого було б видно, яким саме шляхом іде Кабінет, а також переконати суспільство у доцільності економії. Уряд втратив величезний шанс змінити ситуацію на краще. «Шпігель» навіть не втримався, щоб не відшмагати правлячу коаліцію: «Пакет економії, який Меркель, Вестервелле і Ко. «зліпили» під час марафону засідань, є не що інше, як чорно-жовта обманка: скромненька, довільна і несоціальна».

Заради справедливості все-таки треба відзначити, що цей «список жахів» виконує вимоги Основного закону про гальмування заборгованості: за ним ФРН з 2016 року фактично не має права фінансувати бюджет з кредитних надходжень і має витрачати щороку на 8-10 млрд. євро менше.

Уряд «прикрашає» свій пакет вигідними підрахунками

Проблеми починаються, власне, з самого пакету економії, оскільки насправді не йдеться про неї як таку. Економити - це означає: відкладати гроші. Чи принаймні менше витрачати, ніж досі. А саме цього, незважаючи на програму скорочень, уряд не робитиме.

2008 року - перед початком економічної кризи, Федеративна Республіка витратила 280 млрд. євро. Спочатку, як передбачалося фінансовим планом великої коаліції, міністр фінансів мав намір витратити 321 млрд. євро. Нині, за планами уряду, сума має скоротитися щонайменше на 11 млрд. євро - до 310 млрд. євро. Але це ще більше, ніж було витрачено 2008 року!

Для того, щоб не видно було, який усе-таки він скромненький, цей пакет економії, уряд просто додав усі зекономлені мільярди з 2011 до 2014 року, і одержав вражаючу цифру - 80 млрд. євро. Натомість окремі кроки економії кожного року не дуже великі. 2011 року чорно-жовта коаліція зекономить 11,2 млрд. євро, 2012, за власними показниками, - 19,1 млрд. євро. Часопис «Шпігель» вважає, що правлячі ХДС/ХСС і партія Лівих замилюють очі своїм виборцям і в іншому питанні: пакет економії - це переважно список підвищень податків, а не скорочення витрат. Взяти, приміром, енергетичний сектор. Підприємства енергетики, котрі досі не повинні були сплачувати екологічний податок, у майбутньому платитимуть його. Загалом у майбутньому в держбюджет від енергетичної галузі надійде 2,3 млрд. євро, від банків - 2 млрд., авіаційної індустрії - 1 млрд. євро. Експерти не знаходять логіки у таких кроках уряду. Чому, приміром, енергетичне підприємство RWE чи Люфтганза беруть більшу участь у подоланні кризи, ніж банки, котрі, власне, її спричинили? Тим часом уряд досі не пояснив, на яких саме розрахунках ґрунтуються його плани економії, розмірковує «Шпігель».

Знову платитимуть бідні

Те, що уряд узявся за скорочення у соціальній галузі - правильно, оскільки соціальний бюджет - найбільш затратний для держави. Дуже важливо, щоб більшість населення була переконана: під час запровадження заходів економії усе відбувається справедливо. Але у чорно-жовтому пакеті економії простежується хиткість саме соціальної складової. Приміром, громадянам з низькими доходами скорочується доплата за опалення, а безробітним - виплати для догляду за дітьми. Натомість інтересів громадян, які мають високі доходи, плани економії не зачіпають. Не в кращій ситуації і так звана угода поколінь, - коли молодь має утримувати пенсіонерів. У майбутньому пенсіонерам, які впродовж тривалого часу були безробітними, скорочуються доплати до пенсій. Водночас нинішнім це не загрожує. Тому профспілки та опозиція застерігають від зменшення фінансування соціальних систем і від скорочення виплат для безробітних, пропонуючи замість економії на них змусити платити тих, хто виграв від кризи, а також заможних громадян.

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Хоч раз на кілька років я їду в далеке поліське село на Житомирщині, де на харчах покійної бабусі минуло моє дитинство. Там з сусідською дівчинкою-одноліткою я відкривала для себе зовсім інший ніж у місті, неймовірний світ: звідки викочується вранішнє сонце, де береться хліб на столі, скільки треба сіна для коня Орлика. А спільні обіди разом з чималою сусідською сім'єю, коли на стіл виставлялася величезна макітра з варениками - не просто процес поглинання їжі, а такі собі сільські філософські посиденьки з балачками «про життя» - хіба забудеш? Я з нетерпінням починала чекати наступне літо вже з першого дня після закінчення канікул, коли мама забирала мене до Києва. Мені й досі здається, що «сільське» моє дитинство - найкраще, що могло бути в житті.

Не всі посередники в законі?

Моя сільська подружка, закінчивши інститут, залишилася працювати в своєму селі, вийшла заміж за порядного, роботящого тамтешнього хлопця, народила двійко дітей. Вони звили власне гніздо: мають добротний дім, обладнаний індивідуальним газовим опаленням, гарячою і холодною водою, міською ванною і душем. У них міцне господарство з домашньою живністю і навіть власним млином. Мої приятелі самотужки обробляють земельний наділ, для чого придбали трактор та необхідний реманент. Ця сучасна молода сім'я облаштувалася у селі надійно і надовго. Крім того, вони мешкають на одному обійсті з уже похилого віку батьками, яких доглядатимуть до останку.

Навіщо я про це розповідаю? За місяць ми з чоловіком тут, у Берліні, хреститимемо нашого первістка. Тож на це сімейне свято запросили і мою подружку дитинства з чоловіком, з котрими вже майже родичаємося. Крім того, я дуже хочу показати моїм друзям з далекого села Дерганівки і Німеччину, і неймовірний Берлін, і як живуть тут люди. Я вже уявляю, як вони все це сприйматимуть, як дивуватимуться, як ласуватимуть і тутешнім морозивом, і неперевершеним німецьким пивом. Шкода лишень, що сільські клопоти не дадуть змоги мандрувати довше, ніж два тижні. Тому в «програму перебування» втиснули все, що лишень можна було...

Я надіслала друзям запрошення, а також пояснення з сайту посольства Німеччини в Україні, які саме документи потрібні для оформлення шенгенської візи. Скажу, що, знайомлячись з вимогами посольства ФРН в Україні щодо цих паперів, була дуже здивована. Приміром, перший крок, який мали зробити мої потенційні гості -одержати дату для співбесіди. Її надають з 15 до 16 години у середу чи четвер - безплатно, якщо від'їжджаючий приходить особисто. Але не третя особа. Якщо ви мешкаєте в іншому місті чи селі, то маєте сплатити за кожного по 60 гривень у Промінвестбанку. Після чого за добу зателефонувавши в кол-центр консульства та повідомивши номер квитанції, паспортні дані, дізнаєтеся про дату для співбесіди. Виникає запитання: «Чому для одних отримувачів візи ця процедура безплатна, а для інших - платна?» Крім того, філій Промінвестбанку і в самому Києві лише кілька, а в Житомирській області, де мешкають мої друзі, їх усього три - одна в самому обласному центрі та ще дві в райцентрах за кількасот кілометрів від їхнього села. Тож довелося шукати знайомих, які б сплатили збір у банку. Німецька сторона скасувала колишній порядок, коли дату для співбесіди могли безплатно одержати друзі чи знайомі, натомість нав'язала українським громадянам посередника, який за відвідування консульства бере по 60 грн. з тих, хто не може за цією датою прийти особисто. Тобто німецька сторона за гроші довіряє своїм посередникам, але чомусь не довіряє самим українським громадянам.

Окрема тема - вимога посольства «підтвердження про дружні стосунки з тим, хто запрошує (наприклад, листи, виписки з рахунків телефонних розмов з особою, яка запрошує, та інші підтвердження стосунків)». Чи треба казати, що нині листи поштою рідко хто надсилає, а, тим паче - рідко хто їх зберігає. До речі, чи багато людей «складають» у папку в Інтернеті якесь своє буденне листування, де йдеться про те, приміром, як поживають адресанти та їхні діти, чи про те, як доїться їхня корова Лиска? Та й спілкуємося ми переважно в Інтернеті - через скайп-програму, яка, звісно, не залишає жодних слідів такого спілкування. Або з допомогою мобільного зв'язку: про які роздруківки рахунків може йтися? З другого боку, чи посольство Німеччини в Україні зовсім не цікавиться життям в Україні, де в селах ще не лише про Інтернет не всі знають, а навіть про факс нічого не чули? Але чудовим підтвердженням дружби можуть бути фотографії, на яких і зафіксовані миттєвості такої дружби, проте для посольства вони чомусь ... не документ. Чому?

Маєш майно? Ласкаво просимо! А якщо не маєш?

Не менше подивувала вимога посольства про «укорінення в Україні» того, хто має намір на два тижні поїхати в гості до Німеччини, вимагаючи, крім довідки про роботу з даними про зарплату, також довідку про майнові володіння. Як пояснила співробітниця консульства під час співбесіди з моїми друзями, вони потрібні для того, щоб довести посольству ФРН власну платоспроможність, а також гарантію і мотивацію для ... повернення назад в Україну. «Ну, що ви маєте в господарстві? Автомашину, земельну ділянку, дім, трактор? Чудово. Візьміть довідку у сільській раді, що ви їх маєте у володінні, і це буде запорука того, що ви повернетеся в Україну!»

Що на це сказати? Мої друзі не позбавлені почуття гумору, тож зауважили, що в них у селі залишається найвища «гарантія» - двоє неповнолітніх дітей і старенькі батьки. А також що для запоруки їхньої любові до батьківщини, яку вони не мають наміру міняти на іншу, їм не потрібен ні трактор, ні автомобіль...

Тим часом запрошення, яке я одержала у відомстві в справах іноземних громадян у Берліні, сплативши за це відповідну суму, вказується: всі витрати за перебування моїх гостей у Німеччині я беру на себе. Це - стандарт, без якого такий документ у Німеччині не нададуть. Тобто запрошення є моїм фінансовим зобов'язанням щодо моїх гостей, тому їхніми статками аж ніяк не повинна перейматися німецька сторона. І запрошеним, маючи моє фінансове зобов'язання, не потрібно підтверджувати свої майнові чи інші володіння. Тож якщо вже перевіряти чиї фінансові можливості, то тих, хто запрошує в гості й хто зобов'язується їх утримувати.

Слід сказати, що моїм друзям ще пощастило, бо вони потрапили до доброзичливої співробітниці консульства, яка порадила не віддавати підготовлений пакет документів, а «дозбирати» ще якісь гарантії їхнього добробуту та платоспроможності. Бо без них вони неодмінно одержали б відмову у наданні візи, після чого в консульство краще не потикатися: ніхто не з'ясовуватиме, чому саме у наданні візи відмовлено. Отож повернулися мої друзі в село, знову попросивши давню знайому ще раз сплатити в Промінвестбанк за дату ще однієї співбесіди, адже плата за першу спробу не повертається. Чому?

Оце так «лібералізація»...

Дивне складається враження: що більше українські політики переконують громадян у встановленні невдовзі безвізового режиму з країнами ЄС, що більше очільники ЄС запевняють у дедалі ширшій лібералізації цього само режиму, то більше перепон установлюється на шляху охочих мандрувати Європою, зокрема Німеччиною. Ніхто не сперечається, репутацію українським громадянам зіпсували табуни «туристів», які вирушали милуватися собором у Кельні, а чомусь опинилися на мандаринових плантаціях Іспанії, Португалії, Італії.

А також українські «гувернантки», «танцюристки» та «доглядачки» за немічними, котрі з небувалою наполегливістю поповнюють дешеві борделі Німеччини та інших країн. Але чи є це підставою для посольства вбачати у кожній молодій українці повію, а в кожному молодому чоловікові - потенційного нелегального заробітчанина чи сутенера? Хіба не тому від них вимагають «підтверджень дружніх стосунків» та «майнових володінь», а також інших довідок, у яких немає жодної потреби?

І наостанок: я й досі не впевнена, чи не забракне «майнових володінь» моїх друзів, щоб одержати візу для поїздки в Німеччину...

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?

Надзвичайний і Повноважний Посол Німеччини в Україні Ганс-Юрґен Гаймзьот у приміщенні цього дипломатичного представництва вручив професійному боксеру Віталію Кличку найвищу нагороду ФРН Німецький Хрест «За заслуги» (Verdienstkreuz). Із обґрунтуванням: «За значні заслуги у розвитку україно-німецьких відносин».

Папараці немає чим поживитися

Недавно спостерігала на берлінській вулиці картинку. Хлопченя років п'яти «боксувало» маленькими кулачками, вигукуючи: «Я - Кличко! Я - Кличко!» Брати Клички, яких у Німеччині - без перебільшення - знають усі, стали взірцем для тутешньої молоді та підлітків.

Їх по-справжньому поважають у цій країні, де іноземці, зокрема, відомі спортсмени, чи люди інших професій - не таке й рідкісне явище. Але навряд чи ще про когось з них можна сказати: «Їх люблять усі!» І не лише за їхні феноменальні успіхи на спортивній арені. Орден поки що одному з Кличків, який німецька держава вручає незалежно від громадянства за особливі заслуги у політичній, економічній, культурній, благодійній і духовній сферах життя - це все про них, українських братів-боксерів.

Прибувши до Німеччини понад десять років тому без єдиного слова по-німецьки, вони дуже швидко почали з'являтися у численних телепередачах - спочатку з перекладачем, а невдовзі й без нього. Звісно, спочатку обидва робили мовні помилки, над якими й самі не соромилися посміятися, за що відразу здобули любов німців. Але все-таки, за що їх тут люблять? Спочатку за те, що серйозно вивчали німецьку, знаходячи для цього час у щільному графіку тренувань, поїздок і боїв на рингу. Творчі люди, у тому числі й спортсмени, завжди перебувають у центрі уваги тутешнього суспільства, вони - нарозхват у журналістів, а папараці влаштовують на них справжнє полювання. І рідко кому вдається не стати об'єктом насміхання й навіть знущання жовтої преси. Але Кличкам, які в Німеччині перебувають буквально під мікроскопом, це вдається: жодного разу вони не стали «героями» скандалів, не дали приводу заговорити про себе негативно, або зневажливо чи скептично, не кажучи про якісь неблаговидні їхні дії. І старший - Віталій з його чималою сім'єю, і молодший Володимир, який ще, здається, не обрав собі подруги на ціле життя, жодного разу не спровокували й не були втягнуті у якісь розбірки, чи події з двозначним підтекстом. Вони завжди приязні, готові і до спілкування, і до участі у численних благодійних акціях, передовсім у зв'язку з допомогою дітям, які її потребують.

Україна? Це там, де Клички?

У свідомості пересічних громадян, коли йдеться про Україну, передовсім запалюється «сигнал»: «Корупція, повії, сутенери, бідність». Утім, вихований співбесідник у розмові чи за знайомства неодмінно зауважить: «Україна? Це там, де Клички?» І хоч я до такої їхньої слави непричетна, однак приємно. Хоч би й тому, що мені зайвий раз не нагадують про те, що я - з батьківщини українських повій, хоч я до цього факту тутешнього життя теж не маю стосунку. Але що не кажіть, а бодай мить покупатися у світлі слави Кличків куди приємніше, ніж у неславі інших наших співвітчизників.

Хоч братів Кличків люблять за їхні фантастичні перемоги на рингу, але не тільки. У суспільстві, де молодь, як і всюди, може потрапити під вплив тих, хто зловживає алкоголем чи наркотиками, надзвичайно важливо мати приклад того, як цього можна уникнути. І брати Клички у цьому сенсі насправді - взірець для наслідування: вони не лише самі ведуть здоровий спосіб життя, а й активно його пропагують. У них - партнерські відносини з компанією "ELIXIA Health & Wellness Group", яка має широку мережу фітнес-центрів у Німеччині та багатьох країн світу. Вони постійно тримають Німеччину в напрузі живого інтересу, щоразу пропонуючи ще і ще новинки, котрі сприяють здоровому способу життя. То заінтригували фітнес-програмою "Klitschko BoxPower» з елементами підготовки боксерів. То написали книгу «Наш фітнес. Прості секрети чемпіонів», котра на одному з книжкових ярмарків у Франкфурт-на-Майні навіть стала переможницею у номінації «Краща науково-популярна книжка року».

Кличків любить німецька публіка ще й тому, що вона переконалася: ці українці - справжні інтелектуали. Приміром, Віталій грає на гітарі, а Володимир - на акордеоні. Це своє уміння вони час від часу демонструють у різноманітних телевізійних шоу. Якось Віталій виступав в одному з концертних залів Гамбурга на літературному вечорі, присвяченому пам'яті Михаїла Булгакова, де читав улюблений роман «майстер і Маргарита» - німецькою. Ця акція була благодійною: усі кошти, одержані від продажу білетів, організатори та учасники пожертвували на реставрацію жіночого монастиря Архістратига Михаїла в Одесі.

У нас є свої пророки

Обидва брати - члени величезної кількості громадських організацій і охоче беруть участь у благодійних акціях. Їх запрошують на різноманітні церемонії вручення нагород і премій, відзначення свят, телевізійні шоу і різноманітні зібрання. Звісно, не лише за «дякую», а й за солідні гроші, котрі вони спрямовують на благодійництво - спортсменам, дітям-сиротам, тим, хто страждає на невиліковні захворювання і в Німеччині, і в інших країнах світу. Також і в Україні, куди спрямовується левова частка благодійних коштів, зібраних Кличками.

У цьому ланцюжку особливе місце займають діти. І не лише ті, які потребують фінансової допомоги, а й ті, котрі мріють стати «кличками». Приміром, щоразу перед боксерськими поєдинками брати влаштовують півгодинні своєрідні майстер-класи для підлітків, які приходять, щоб повчитися у чемпіонів. «Роби так», - підказують вони. І підбадьорюють: «З тебе вийде хороший боксер!» Тож хлопчаки назавжди запам'ятовують хвилини, проведені з кумирами. Що дорогого варте, адже такі вже не підуть пиячити чи затягуватися «травичкою». Важко навіть перелічити кількість благодійних акцій, у яких беруть участь Клички, але серед них виокремлюються найважливіші: ті, що спрямовані на допомогу хворим дітям і дітям із соціально слабких сімей.

... Коли на ринг виходять брати Клички, то німецькі вболівальники зустрічають їх аплодисментами та стоячи - величезна популярність! Поєдинки з їхньою участю уже впродовж багатьох років - найголовніші теми телевізійних спортивних передач, що приваблюють мільйони глядачів. І навіть їхня участь у звичайних телепередачах, приміром, кухня з популярним телеведучим, змушує німців перемикати канали, щоб подивитися на своїх улюбленців. Як і так звані розумні шоу, у яких Клички на рівних дискутують з політиками чи фахівцями в багатьох галузях знань. Таки є пророки у нашій батьківщині?

• Закладка
• links.i.ua |
• Facebook |
• Livejournal |
• Twitter
• - Що це таке?