«Не дамо грошей Греції!», або Як німецькі пересічні платники податків не бажають виявляти солідарність з країною - гравцем у наперстки
Криза в Греції - чи не перший серйозний виклик в історії Європейського союзу. Афіни потребують рефінансування 8,5 млрд. євро боргу з 230 млрд. євро заборгованості до 20 травня. Тож на спільноту чекає ще й випробування на солідарність: допомагати, чи ні? Адже Маастрихтська угода не передбачає надання допомоги країнам-боржникам: жодна держава - член єврозони не відповідає за зобов»язання іншої держави-члена єврозони.
Але канцлер ФРН Ангела Меркель відразу після звернення про допомогу прем'єр-міністра Греції Георгіоса Папандреу до країн - членів Європейського союзу, передовсім до ФРН - як найбільшого платника в касу спільноти, - заявила: «Звичайно, Німеччина виявить солідарність і допоможе Греції, котра потрапила у фінансову скруту». Щоправда, за умови, що Афіни нададуть детальну програму стабілізації грецьких фінансів на найближчі роки. За словами Ангели Меркель, її не так непокоїть допомога Греції, як необхідність забезпечити стабільність євро та єврозони в цілому, яким у зв»язку з кризою у Греції загрожує небезпека. У цій ситуації в інтересах Німеччини та її партнерів - допомогти цій середземноморській країні, оскільки «стабільне євро для нас є перевагою», підкреслила канцлер Німеччини. Утім, допомога надаватиметься за жорстких умов і залежатиме від того, чи запровадить Греція суворі заходи економії уже найближчим часом. 
Тим часом допомога Греції - вкрай непопулярна у німецьких платників податків. Вони вбачають у цьому зазіхання на їхні кошти, додатковий механізм їх перерозподілу в Європейському союзі, котрий несправедливо заохочує менш ощадливих і працьовитих. Чимало пересічних німецьких громадян, яким знову доведеться вивертати кишені заради сусідів по Європейському союзу, далеко не такі одностайно солідарні, як німецькі політики. Вони невдоволені, оскільки їм важко зрозуміти, чому мають сплачувати чужі борги іншої країни?
Та ще й на тлі повідомлень німецьких ЗМІ, які відзначають, що Греція потрапила у скруту не так уже й несподівано. Адже в пресі неодноразово розповідалося про тамтешні корупцію, традиції сімейної економіки, гігантський управлінський апарат, на утримання якого спрямовуються величезні кошти. Альфа і омега грецької політики - питання, як прилаштувати власних прихильників, родичів, друзів на державну службу, де працювати потрібно мало, а пенсії вони згодом одержуватимуть високі. Та й німецькі аналітики і спостерігачі припускають, що перша фінансова допомога - 8 млрд. євро - лише початок. Адже цих грошей вистачить лише на кілька найближчих місяців для недопущення дефолту країни. Після того проблема допомоги Афінам невідворотно виникне знову. А багато хто не виключає, що після Греції й інші збанкрутілі держави - учасниці Європейського союзу й собі вимагатимуть підтримки від країн - членів спільноти...
Тому чимало німців вважають дії Греції безсоромними. Коли б вона потрапила у скруту, приміром, у наслідок війни, екологічної катастрофи, чи іншого лиха, то, звичайно, вони готові допомогти і навіть зі співчуттям. Як це було 2004 року після цунамі в Таїланді, чи після недавнього землетрусу на Гаїті. Особливо невдоволені ті, хто вважає, що спочатку Греція так би мовити прослизнула до Європейського союзу, прикрасивши свою фінансову статистику та «підігнавши» стандарти, а нині з»ясовується, що вона - банкрут, і вимагає солідарності від країн, у яких запроваджена європейська валюта.
Тож у німецькому суспільстві точаться запеклі дискусії, чи потрібно виявляти солідарність з країною - гравцем у наперстки?
До того ж чимало німецьких спостерігачів та експертів дійшли висновку, що уряд Греції не робить жодної спроби для розв»язання проблеми державного бюджету. На їхню думку, грецькі можновладці навіть не приховують цього. А пересічні громадяни вважають: керманичі Греції зажерлися, і намагаються фінансувати передвиборчі подарунки за рахунок країн - членів Європейського союзу. Тим часом у Німеччини - купа власних проблем , розв»язання яких вимагає чималих коштів. Зокрема, вона шукає гроші на «залатування» дірок на дорогах після холодної зими, ремонт шкіл, зменшення податків.
Невдоволення німців, обурених безсоромно простягнутою рукою з Греції, цілком зрозуміле: вони не бажають, щоб важко зароблені гроші, які вони сплачують як податки, потрапили до рук корумпованих грецьких політиків. Тому найбільш активні організовуються, й оприлюднили намір влаштувати акцію протесту перед посольством цієї середземноморської країни під гаслом: «Не дамо грошей Греції!»
