Про різницю між сполучниками "І", "Й", "ТА"
|2011-01-19, 12:54
Вітаю вас! Дякую за добрі побажання з нагоди Нового року та Різдва Христового!
Я так само зичу всім щастя, здоров'я в Новому році та веселих Різдвяних свят.
Радіослухач Олександр запитує, чи є українські фонетичні таблиці для Міжнародного фонетичного алфавіту.
Наприкінці 2010 року у видавництві "Нова книга", місто Вінниця, вийшов великий двотомний Англійсько-українсько-англійський словник Ольги Кочерги та Євгена Мейнаровича. У першому томі цього словника є Транскрипційна система словника, а також посилання на Транскрипційну систему для англійсько-українських словників Василя Старка, опубліковану в Лексикографічному бюлетені, випуск 11, Київ, 2005 рік, сторінки 14-17.
Радіослухач Олег запитує, чи правильні конструкції типу "зроби собі", "з'їж собі". Чи потрібно тут використовувати приставку "собі"?
Передусім хочу зауважити, що у таких словосполуках "собі" не приставка, як думає радіослухач, а частка, вживана при присудках, яка показує, що дія відбувається незалежно ні від кого, ні від чого. Наприклад: "(Закохані) стануть собі, обіймуться - співа соловейко; послухають, розійдуться, - обоє раденькі" (Тарас Шевченко). Уживана ця словосполука також у висловах "знай собі" - "незважаючи ні на що": "На холоді сердечна мати Під тином знай собі сидить" (Тарас Шевченко).
"Нічого собі" - "добре, непогано": "Нічого собі хазяїн Микола вдався" (Борис Грінченко).
Олена запитує, чому деякі мовці кажуть "усих" замість "усіх".
"Усих" - це діалектний варіант.
Літературна форма родового і знахідного відмінка множини іменника "увесь" - "усіх".
Радіослухачка Марічка просить пояснити відмінність між сполучниками "і", "й", "та".
Ці сполучники мають спільну функцію - єднальну, приєднувальну. Вони приєднують слова і речення. Наприклад: "Орися крутнулася і побігла по ріллі" (Григорій Тютюнник). "Василь не лінувався, хазяйнував, і Ганна не любила празникувати в будень" (Іван Нечуй-Левицький). У цій функції сполучник "і" має фонетичний варіант "й" після голосного: "Тристан блукав по лісі, ловив зелений шум, хотів йому віддати своє кохання й сум" (Леся Українка). "А ворон спускається все нижче та нижче" (Михайло Коцюбинський). "Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів" (Тарас Шевченко). "Театр опери та балету", "Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології". Відмінність між сполучниками полягає в тому, що "та" не може бути повторюваним при перелікові: "Місяць пливе оглядать і небо, і зорі, і землю, і море" (Тарас Шевченко). "Та" на відміну від "і" виконує ще й протиставну функцію. "Світить місяць у віконце, та в очах темніє" (Петро Гулак-Артемовський); "Хоч ізійшлися і раненько, та пан Еней наш опізнивсь" (Іван Котляревський).
КоментаріЗалиште допис
Слава Ісусу Христу!
Пане Олександре Пономарів, красно дякую за Ваші змістовні відповіді.
Дозвольте задати ще одне питання. Про запис іншомовних слів із українськими м'якими шиплячими Ш, Ч, ДЖ.
Чи можна писати українською мовою іноземні власні, географічні та загальні назви, використовуючи такі буквосполучення як:
ШІ-ШЯ-ШЮ-ШЬО
ЧІ-ЧЯ-ЧЮ-ЧЬО
ДЖІ-ДЖЯ-ДЖЮ-ДЖЬО
Український правопис (параграф 90) ніби забороняє такі транскрибування. Але в українській японознавчій та китаєзнавчій літературі я неодноразово бачив їх, як наприкінці слів, так і перед приголосними: наприклад Мейджі, Фуджісан, Шідзуока, Жіньань, Джьошін, тощо. Подібний запис - помилка чи ні? Можна писати так чи ні?
Уклінно прошу розтлумачити, що до чого. Дякую!
Пане професоре, перш за все дякую за Ваш блог, який читаю регулярно.
Запитання щодо еквівалентності сполучників: мені здається, що в таких реченнях, як Ваші перші 2 приклади,сполучник "і" не можна замінити сполучником "та":
"Орися крутнулася ТА побігла по ріллі"
"Василь не лінувався, хазяйнував, ТА Ганна не любила празникувати в будень"
Мені звучить дико. Чи я помиляюся? А якщо не помиляюся, то як це обгрунтувати? Дякую.
Шановний Олександре Даниловичу!
Дякую за Ваші цікаві розповіді про мову! Часто Ви мені нагадуєте бувалих січовиків, які ,з часом, сідали на хуторах, "ростили бджолу і кохалися в бджолах". Так само щиро і з насолодою Ви кохаєтеся в словах. Дай Бог!
Звертаюся до Вас із проханням пояснити правила вживання "із" і "зі" перед шиплячими приголосними звуками. Мелодійність вимови передбачає чергування голосних і приголосних звуків. Гарно звучить "зі" перед подвійним приголосним: "зі стріхи", "зі знаком плюс", "зі щавелю".
Але приємно чути і вимовляти "зі" навіть перед одним шиплячим: "зняв разом зі шаром (чогось)", "Зі серцем, сповненим добротою", "зі шумом увірвався (кудись)", "зі соромом зізнався" і подібні.
Нещодавно в SMS дуже хотілося написати: "Вітаю зі Сином!" (новонароджений), бо від варіанту: "з Сином" аж заікатися почав.
Якщо існують певні правила чи рекомендації - з увагою вислухаю, щоб не займатися новотворенням.
Дякую за Ваш час! -Борис-
Шановний пане професоре!
Ось випадково на сторінці Донецько-Харківського екзархату Української Греко-Католицької Церкви(www.ugcc.dn.ua)прочитала заголовок:"Владику Степана (Меньок) урочисто вітали з іменинами". На мою думку, це - помилка. Чи потрібно відміняти прізвище Меньок і чи не правильніше було б написати: "Владику Степана (Менька) урочисто вітали з іменинами"?
Скажіть, будь-ласка, як правильно?!
Спасибі Вам,
Світлана.
Добрий день, чи відмінюється прізвище Діка, якщо власником даного прізвища є жінка? Дякую.
Пане професоре, дуже дякую за Ваші дописи і Вашу передачу мовне питання. Ваші поради завжди стають у пригоді. Ще хочу запитати: я чув, що у Кіровограді, Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, деяких інших містах поширений степовий діалект української мови, яка його особливість і чи говорять зараз на цьому діалекті? Чи це часом не українсько-російський суржик? Дякую.
Пане професоре, дуже дякую за Ваші дописи і Вашу передачу мовне питання. Ваші поради завжди стають у пригоді. Ще хочу запитати: я чув, що у Кіровограді, Дніпропетровську, Запоріжжі, Донецьку, деяких інших містах поширений степовий діалект української мови, яка його особливість і чи говорять зараз на цьому діалекті? Чи це часом не українсько-російський суржик? Дякую.
Пане Пономарів, дякую за вашу працю!
У одному з нещодавніх випусків “Радіожурналу «Слово»” розповідали, що прийменник “та” позначає другорядність у переліку. Наприклад, у вітальню зайшов князь та його радник (та хто він такий в порівнянні з вельможою!). Але тут-ось виходить не так, і приклади настільки ж переконливі. Де ж істина?
P.S.: Прізвище в мене саме з суфіксом -ік, і нічого з цим не вдію. Мабуть, пішло з якогось поліського діалекту.
Доброго дня!
Пане Олександре, маю таке запитання. В колі друзів виникла дискусія щодо слова "філіжанка" (власне дискусія щодо етимології цього слова) - чи є це слово питомо українське чи запозичене з якоїсь іншої (напр. польської чи французької) мови.
Буду вдячний за відповідь!
Шановний пане професоре!
Прочитавши оце повідомлення Бі-Бі-Сі: https://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2011/01/110128_french_gay_im.shtml , замислився. Знаю, що представники ЛҐБТ-організацій протестують проти використання слова "гомосексуаліст", вказуючи, що суфікс "-іст" та "-ізм" вказують або на систему ідеологічних переконань, або на медичний діагноз. Оскільки потяг до представників своєї статі вже давно забрано із міжнародної класифікації хвороб і визнано однією з форм людської сексуальності, вони пропонують використовувати слова "гомосексуал" і "гомосексуальність". Як можна оцінити таку пропозицію з точки зору науки про мову?
І там само: ЛҐБТ-організації віддають перевагу (українською) слову "лесбійки" перед "лесбіянками". Чим відрізняються ці слова?
Дякую!
Шановний, пане професору! Як правильно підписувати документ: Вчений секретар або Учений секретар? Чи є з цього приводу якісь роз'яснення? 10 років тому я сама працювала вченим секретарем академічного інституту, а зараз на іншій роботи мені зробили зауваження, що треба підписувати "Учений секретар". Дякую
Шановний Олександре Даниловичу!
В електронному виданні "Словники України" – 3.0 прізвище Воробей відмінюється як Воробея (Р.В.), Воробею (Д.В.), а прізвище Соловей - Солов'я (Р.в.), Солов'ю(Д.в.).
Як правильно відмінюється прізвище Воробей? Яких правил необхідно дотримуватися при відмінюванні прізвищ такого типу?
І наостанок ще одне запитання. В українському правописі прізвище Дебідь відмінюється як Лебедю, Лебедя, у той час як в електронному виданні "Словники України" – 3.0 - Лебідю, Лебідя. Як все ж таки правильно, де істина?
Буду дуже вдячна за відповідь!