Інженьор Ґете.
|2010-06-17, 13:48
Радіослухач Анатолій Сахник запитує, чому не можна казати «Ґьоте», адже німецькою мовою після «Ґ» стоїть «ö». Тому, що в цьому прізвищі немає м'якого «ґ» перед «о», як у нашому слові «льон», де м'який звук «л» стоїть перед «о», або в російському прізвищі «Тьоркін» перед «о» стоїть м'який «т».
У прізвищі великого німецького поета твердий звук «ґ» стоїть перед огубленим голосним, якого немає в українській мові. А коли мова не має якогось звука при запозичанні чужих слів, вона підставляє власні, найближчі за артикуляцією звуки. Найближчим до огубленого голосного «е» є український неогублений «е». Тому кажемо Ґете, Пастер, Бем, Шредер, інженер, режисер тощо, а не «Ґьоте», «Пастьор», «інженьор», «режисьор».
До речі, в прізвищі «Ґете» в німецькій мові той звук позначається не «ö», а «ое». Що ж до буквосполуки «ch», то в латинській та інших мовах, що користуються латинською графікою, ця звукосполука позначає звук «х», а не «ч», як в англійській мові.
Радіослухач Євгеній пише, що звук, позначуваний літерою h, не в усіх мовах однаковий, там він ближчий до «х», там - до «г». Але ми не можемо своєю абеткою відбити всіх фонетичних тонкощів різних мов, тому маємо правило: звук, позначуваний цією літерою, передавати тільки через «г».
Відповідаючи Іванові Котовенку, можу сказати, що в російській мові таки немає повноцінної фонеми «г», вона з'являється лише в певних позиціях. Наприклад, унаслідок одзвінчення «х» перед дзвінким приголосним: «Страх был велик». Наявність «г» в словах «благо», «Бог» та інших пояснюється впливом української мови, адже в сімнадцятому столітті Московщина багато чого запозичила з нашої мови. Але тепер росіяни цього впливу позбуваються, більшість із них каже «блаґо», «Боґ».
Цей радіослухач уважає, що долучення до абетки літери «ґ» було помилковим, а радіослухач Олег називає її «безглуздою літерою», і аби ще більше затаврувати її, вдається до колоритного українського народного вислову, яким небажано користуватися в етері.
П'ята літера української абетки на позначення проривного задньоязикового приголосного «ґ» вживана з початку сімнадцятого століття. Слів зі звуком «ґ» небагато, але вони є, тож потрібна й літера. Інша річ, що її почали вживати надмірно. І якраз це, а не сама літера, викликає відразу до мови в її носіїв, як пише пан Котовенко. Де треба вдаватися до цієї літери - я вже докладно розповів раніше.
Однією з найпоширеніших помилок, на які звертають увагу й радіослухачі, є вживання слів у невластивому їм значенні. Скажімо, укладачі реклами закликають «кохати» все: креми, шампуні, мило, артистів і ще багато чого та кого.
У сучасній українській літературній мові основне значення слова «кохати» - почувати глибоку сердечну прихильність до особи протилежної статі. Наприклад, «Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання» (Володимир Сосюра). Інше значення - плекати, вирощувати щось, переносно - плекати мрію, думку. Наприклад, «Лукаш усе садовину ростив та кохав» (Марко Вовчок), «Як ягідку, як пташечку кохала, ростила» (Тарас Шевченко).
Дієслово «любити» має такі значення: почувати глибоку відданість, прихильність до когось, чогось, мати інтерес, потяг до чогось, потребувати якихось умов для існування. Наприклад, «Як я люблю тебе, мій рідний краю» (Іван Франко), «Я страшенно люблю читати різні книжки» (Юрій Яновський), «Виноград любить, щоб коло нього ходити» (Михайло Коцюбинський).
Ще одна груба помилка в рекламі - називання одного з вітамінів «Є». Адже вітаміни позначають латинськими літерами, а в латинському алфавіті немає літери «Є». Це в українській абетці «є» - літера, що позначає два звуки - «йе». Порівняймо також «я» - «йа», «ї» - «йі». П'ята літера латинського алфавіту - Е, отже вітаміни А, В, С, Д, Е і т. д.
У публічному мовленні досить часто вживають вислови типу «попередити хворобу», «попередити повінь», «попередити затоплення». Слово «попередити» в українській мові має такі значення: наперед повідомити когось про щось, застерегти когось від чогось, висловити погрозу. Наприклад, «Багато я вам не покажу, заздалегідь попереджую» (Юрій Смолич), «Мати попередила дітей, щоб до темряви не затримувалися на вулиці» (з газети), «При всіх попередив - ще один лівак і вилетиш аж за космос» (Олесь Гончар).
Крім того, це дієслово вживане як один із видів адміністративного стягнення: «За систематичні запізнення на роботу його суворо попередили» (з газети). Ні повінь, ні затоплення, ні хворобу попередити ніяк не можна, вони на жодні попередження не зважають, проте, цим явищам можна запобігти, тобто вжити заходів, щоб їх відвернути. Отже, правильно казати: «запобігти повені, хворобі, затопленню».
