Пан професор Пономарів про звертання, хрещення і глобалізацію.
|2010-04-05, 13:15
Радіослухач Андрій пише, що я на своїй сторінці вживаю словосполучення „пан Пилип". „Це вже усталилося, - запитує радіослухач - що слово „пан" приставляється до імені? В Америці теж кажуть „містер Філіп" чи в Росії „господин Филипп? Я думаю, що ні в Америці, ні в Росії так не кажуть. Наскільки я завжди собі уявляв від дитинства, то теперішнє усталене тупувате західняцьке звертання (не турбуйтеся, я сам західняк) не відповідає логіці спілкування. Офіційне звертання „пан" пов'язується або з прізвищем або з професією, підкреслює офіційність і сухість".
Тут радіослухач має цілковиту рацію. Слова „пан", „пані" в офіційному мовленні слід уживати не з ім'ям, а з прізвищем, назвою посади або професією: „пане президенте", „пані вчителько", „пане редакторе" і т.д.
Радіослухач Євген Куспій запитує, чи можна відмінювати його прізвище. Якщо прізвище закінчується на приголосний і належить чоловікові, то його не тільки можна, а й потрібно відмінювати: „Іван Крутій", „Сергій Дерій", „Євген Куспій" - „Івана Крутія", „Сергія Дерія", „Євгена Куспія" і т.д. Коли таке прізвище має жінка, то воно невідмінюване: „Ганна Куспій", „Ганни Куспій", „Ганною Куспій" і т. д.
Ще один радіослухач запитує, як правильно „хрещення" чи „хрищення"? У різних виданнях богословської літератури можна зустріти і те, й те, але усталений варіант, уживаний у більшості видань і схвалений нормами української літературної мови, - „хрещення".
Дописувач Петро Щур пише: „Щодо слова „блог", то це слово іншомовне, а кожна мова перш, ніж запозичити якесь слово з чужої мови, повинна пошукати у своїх лексичних засобах. Може, щось є в нас, а може, якомусь слову надати нового значення. А може, спробувати нарешті вигадувати, витворювати щось нове?"
Ще один радіослухач пише: „Блог і сторінка - це дві різні речі і не можна замінити одне на інше. Слово „блог" уже набуло інтернаціонального вжитку. Може, і слова „Бі-Бі-Сі" чи „інтернет" перекладемо? Інтернаціоналізація мови - це глобальне явище, і не одна з країн, де є інтернет, не втратила своєї мови. А от бездумне запровадження і використання російської мови, і особливо російського кримінального суржика є чи не головною проблемою для України".
Відповідаю обом радіослухачам. Щодо інтернаціоналізації й глобалізації, то не варто їх переоцінювати. Можу вас запевнити, що, наприклад, у новогрецькій мові слова „блог" не існує. Греки навіть для таких понять, як „комп'ютер", „глобалізація", „інтернет" мають свої відповідники. Отже, мають рацію ті, хто вважає, що перш, ніж запозичати якесь слово з чужої мові, варто пошукати в своїй мові, створити нове слово або надати вже наявному слову нового значення.
Щодо суржику, я цілком згодний з вами. Суржик - це позанормативна суміш елементів з різних мов. У нас найпоширеніший суржик - суміш українських та російських слів. Це мовне сміття, від якого конче потрібно очищати мову.
КоментаріЗалиште допис
Пане професоре,
вже тривалий час мені ріжуть вухо такі слова як
"проплатити"(ще вживають "плОтити" - це по-українськи?),"проробити", "прорахувати" і т.п. Так виглядає, що порушень правил словотворення немає, але чомусь маю до такого інтенсивного використання префікса "про" відразу. Яка Ваша думка?
Пане професоре,
в спробую в друге задати питання стосовно відмінювання вашого прізвища. Я вже намагався звернути вашу увагу на те, що на сайті BBC в родовому відмінку можна зустріти як «Помонарева» так і «Помонаріва», що виглядає принаймі не послідовно і наводить читачів на погані роздуми.
Заглянувши в Український Правопис 2007, § 102. Відмінювання прізвищ читаємо таке:
3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на -ов, -ев (-єв), -ів (-їв), -ин, -ін (-їн) відмінюємо за такими зразками:
...
Р.В. Ковалéв-а (-лів-а) Прóкопов-а (-пів-а)
...
Тобто без особливих поясненнь Ковалів отримує два можливі варіанти відмінювання, а Прóкопів — лише один. Підозрюю, справа в тому що перше прізвище похідна від коваль (м’який [л'] в кінці), а от Прокіп м’якого [п] не має.
Повертаючись до вашого прізвища розумію, що пономар (так само як паламар, кобзар, лікар) м’якого [р'] також не містить, тому єдиний правильний варіант «Помонаріва».
Альтернативний здогад, два варінти відмінювання для Ковалéва, пов’язані з наголосом на останньому складі. Нариклад, Івана Тéтерів в родовому відмінку перетворюється тільки Івана Тéтеріва і аж ніяк не Тéтерева або Тéтерова.
Сподіваюсь, що в одному із своїх дописів ви роз’ясните чи є подвійне написання вашого прізвища на сайті BBC помилкою, чи так все було задумано аби зайвий раз звернути на це увагу читачів.
Високоповажаний Пане Професоре.
Дуже вдячний за Ваше визначення про ХРЕЩЕННЯ. Справді, при освяченні новонародженого священник його осіняє знаком ХРЕСТА, звідси – хрестить, хрещення. Не осіняти ж бо знаком ХРИСТА…
До приходу «визволителя», у Галичині писали, я й досі пишу – священник із двома НН як у слові, скажімо, письменник. Тепер чогось пишуть з одним Н – священик. Виглядає якось куцо. Яка думка Пана Професора?
Шановний пане професоре!
„Хрищення" походить від слова "Христос" (грецькою "помазаник"). Іван Христитель саме христив, а не хрестив. Він не мав хреста, який став символом християнства (не "хрестиянства") лише після розп'яття Іісуса.
Слова "Христитель", "хрищення" використані у перекладах Біблії І. Огієнка та І. Хоменка. Іх вживали такі вчені як Н. Полонська-Василенко та інші. Саме ці слова вживаються українською діаспорою в Канаді. Докладніше див. https://www.proz.com/translation-articles/articles/2335/
Пане професоре.
Мої друзі з Львівщини наполягають, що їхнє наголошення імені Ро/ман є правильним. Я кажу, що Рома/н є правильним. Як ви скажете?
Пане професору, скажіть будь-ласка, чи відмінюється моє прізвище - Конь? Вчителька у школі казала, що ні, бо такого слова немає в українській мові, чи це правда?
Словник, чи слівник (від – багато слІв)?
Костьол (як у слівнику Голоскевича), чи усе-таки – костел?
Пане професоре,
Маю декілька коментарів.
По-перше, не згодна із запереченням проти "Пана Пилипа". Можливо, звучить нелогічно, але вживається як в англійській (принаймні американській), так і в українській.
Інше, зараз чомусь дратує, коли погоду оголошують "із позначкою плюс".
Можливо, то просто професійна звичка, але в нас то є "знак".
А ще згодна із своїм свекром щодо такої собі кальки "очікування". Ми проти її існування, а за "чекання" і "сподівання".
Була б рада почути Ваш коментар.
З повагою,
Пані Оксана :)
Доброго здоров'я, вельмишановний професоре! Давно думала і мріяла Вам написати. Будучи ще школяркою я із задоволенням слухала радіопередачі з Вашою участю.Тепер читаю книгу "культура слова". Але існує у мене одна дилема. Зараз я займаюсь науковим дослідженням, де я маю намір розрізнити два терміни "кольористична культура" і "колористична культура". Я вважаю, що за значенням це два різні терміни, хоча деякі сучасні науковці ототожнюють їх і взаємозамінюють одне одним. Скажіть, будь-ласка, що Ви думаєте з цього приводу? Як буде правильно? Дуже вдячна за Ваші думки.
Скажіть, будь ласка, чим діалект відрізняється від говірки? Чи це одне й те саме?
Шановний пане Професоре,
Останнім часом нормативні документи рясніють виразами на кшталт «після набрання чинності договором», де останнє слово стоїть в орудному відмінку. На мою думку, потрібно вживати родовий відмінок – «після набрання чинності договору», але я не змогла знайти відповідні правила. Скажіть, будь ласка, який відмінок потрібно вживати?
З повагою,
Світлана