Чи любите Ви каву, чи любите ви кофе?
Радіослухач Юрко пише: „Пане професоре, як ви ставитеся до нині модного порушення правопису - вживання займенника Ви з великої літери у звертаннях? Наприклад, „хочемо Вас поінформувати". Правопис однозначно стверджує, що з великої літери пишуться лише власні назви. Однак, займенник „ви" не є власною назвою. Чи вважаєте ви, що, звертаючись до вас на „ви" з малої літери, я є менш ввічливим, ніж якби звертався на Ви з великої літери?"
Отже, радіослухач уважає, що написання Ви з великої літери є порушенням правопису. Я ставлюся до такого написання позитивно, бо така практика спирається на традиції української, і не тільки, епістолярної спадщини. Ось уривок з листа Лесі Українки до українського композитора й літературознавця Філарета Колесси: „Високоповажаний добродію! Дуже-дуже дякую Вам за відповідь, та ще з такою доброю звісткою". Думаю, що правопис має нарешті взаконити таке написання.
Ще один радіослухач Микола пише: „В книзі Островського та Островської (А українською кажуть так) у розділі „Кава чи кофе" написано: „Перший з цих іменників у нашій мові означає напій. Тому „каву" можна варити, можна її пити, але не можна молоти чи насипати в мішки для продажу чи перевезення, бо це робиться лише з „кофе", тобто із зернами, що виросли на кущі".
Я не знаю, звідки в пана Островського та в пані Островської такі відомості. „Кава" - здавна вживане в українській мові слово, а „кофе" активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге - відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава". „Кава" й „кофе" мають спільне джерело походження, але „кава" стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahvе", пов'язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопіј в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник" - посудина на каву, „кавниця" або „кавничка" - млинок для кави, „кавовий" - кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати" - пити каву. По-третє, слово „кава" має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства. Наприклад: „Кава запарувала в малих філіжанках у руках у гостей" - Михайло Коцюбинський. „Ранком варилася кава, співала дудка горніста" - Юрій Яновський. Отже, не „кофе", а „кава".

КоментаріЗалиште допис
Шановний пане Олександре, я в Україні мешкаю не так давно, тому маю до Вас мабуть смішне питання, але важливе для мене.. Пояснить , будь ласка, в яких випадках в українських реченнях потрібно використовувати сполучники й, і, та.. коли наприклад можно писати й, а коли і..
Щодо (В\в)и
У листах - з великої, так. Але звертання на "Ви" у рекламних оголошеннях чомусь страшенно дратує.
Пан Професор Пономарів пояснює (у коментарі від 25 05 10) утворення назви „священик” від „священний” із тим, що „…згодом утратило подовжену вимову «нн» під впливом „свячений”, тому пишеться з одним «н».. Звідси – чи не пора нам казати „свяченик”, замість „священик”?