« Попередній|Актуальний|Наступний »

Чи любите Ви каву, чи любите ви кофе?

Professor PonomarivProfessor Ponomariv|2010-03-29, 14:03

Радіослухач Юрко пише: „Пане професоре, як ви ставитеся до нині модного порушення правопису - вживання займенника Ви з великої літери у звертаннях? Наприклад, „хочемо Вас поінформувати". Правопис однозначно стверджує, що з великої літери пишуться лише власні назви. Однак, займенник „ви" не є власною назвою. Чи вважаєте ви, що, звертаючись до вас на „ви" з малої літери, я є менш ввічливим, ніж якби звертався на Ви з великої літери?"

Отже, радіослухач уважає, що написання Ви з великої літери є порушенням правопису. Я ставлюся до такого написання позитивно, бо така практика спирається на традиції української, і не тільки, епістолярної спадщини. Ось уривок з листа Лесі Українки до українського композитора й літературознавця Філарета Колесси: „Високоповажаний добродію! Дуже-дуже дякую Вам за відповідь, та ще з такою доброю звісткою". Думаю, що правопис має нарешті взаконити таке написання.

Ще один радіослухач Микола пише: „В книзі Островського та Островської (А українською кажуть так) у розділі „Кава чи кофе" написано: „Перший з цих іменників у нашій мові означає напій. Тому „каву" можна варити, можна її пити, але не можна молоти чи насипати в мішки для продажу чи перевезення, бо це робиться лише з „кофе", тобто із зернами, що виросли на кущі".

Я не знаю, звідки в пана Островського та в пані Островської такі відомості. „Кава" - здавна вживане в українській мові слово, а „кофе" активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге - відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава". „Кава" й „кофе" мають спільне джерело походження, але „кава" стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahvе", пов'язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопіј в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник" - посудина на каву, „кавниця" або „кавничка" - млинок для кави, „кавовий" - кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати" - пити каву. По-третє, слово „кава" має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства. Наприклад: „Кава запарувала в малих філіжанках у руках у гостей" - Михайло Коцюбинський. „Ранком варилася кава, співала дудка горніста" - Юрій Яновський. Отже, не „кофе", а „кава".

КоментаріЗалиште допис

  • 1. Час допису 10:28 Дата допису 7 May 2010, Сергій Написав:


    Шановний пане Олександре, я в Україні мешкаю не так давно, тому маю до Вас мабуть смішне питання, але важливе для мене.. Пояснить , будь ласка, в яких випадках в українських реченнях потрібно використовувати сполучники й, і, та.. коли наприклад можно писати й, а коли і..

  • 2. Час допису 15:27 Дата допису 20 May 2010, Галина Написав:

    Щодо (В\в)и
    У листах - з великої, так. Але звертання на "Ви" у рекламних оголошеннях чомусь страшенно дратує.

  • 3. Час допису 10:56 Дата допису 4 July 2010, Яр Написав:

    Пан Професор Пономарів пояснює (у коментарі від 25 05 10) утворення назви „священик” від „священний” із тим, що „…згодом утратило подовжену вимову «нн» під впливом „свячений”, тому пишеться з одним «н».. Звідси – чи не пора нам казати „свяченик”, замість „священик”?

BBC © 2014Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS