Будемо гулять, чи гуляти?
|2010-02-23, 22:35
У своїх листах радіослухачі часто запитують: „Чи закономірні наголоси типу будеш, будемо, підеш, підемо і т. д.?"
Незакономірні. Це наголоси діалектні.
В українській мові, оскільки вона має дуже велику територію поширення, є значні відмінності в наголошуванні слів. Тому треба посилатися на словники, там зазначено всі правильні наголоси.
Так от, дієслово „піти" відмінюється так: „я піду", „ти підеш", „він піде", „ми підемо", „ви підете", „вони підуть". Так само наголоси „будемо", „будеш", „будете" неправильні. Ці наголоси нелітературні, і х не варто вживати в офіційному мовленні.
Крім того, дуже часто роблять ту саму помилку, коли кажуть „наступає на ті самі граблі". Українською мовою треба казати „граблі" і „наступати на ті самі граблі".
Слухачі запитують, які закінчення дієслів в інфінітиві є правильними.
У нас дієслова в інфінітиві закінчуються на „ти", не на „ть". Українська мова - єдина зі слов'янських мов, яка зберегла цей інфінітив.
Колись на „ти" в інфінітиві закінчувалися дієслова у всіх слов'янських мовах. Потім поступово і в росіян, і словаків, і поляків вони стали закінчуватися на „ть". Найдовше трималися чехи. У них ще в 70-х роках у словниках подавався інфінітив на „ті", але тепер чехи теж перейшли на „ть".
Тобто, українська мова залишилась єдина, де зберігся цей інфінітив на „ти", і ми повинні берегти його, як зіницю ока. Наприклад, колись у всіх слов'янських мовах були носові голосні. Тепер їх немає ні в кого, тільки в поляків. Поляки їх бережуть і носяться з ними, як з писаною торбою.
Тому хоч в усному мовленні в деяких говірках і поширені інфінітиви типу ходить, гулять, співать, і т.д., і вони допускаються в поезії з ритмомелодичних міркувань, але гарні поети цим не зловживають.
Особливо важко це зробити, коли перекладаєш вірші з російської чи з білоруської мови, де інфінітиви закінчуються на „ть" чи на „ць", як у білоруській мові. Тому шукають такі поєднання слів, щоб усе ж літературний російський варіант замінити літературним українським варіантом. Отже, якщо в розмовному мовленні вони допустимі, то в офіційному їх треба уникати, і казати "писати, ходити, любити" і т. д.
КоментаріЗалиште допис
А як бути з сербською (й хорватською) мовою, пане професоре?
І інфінітив там на -ти, й носові збереглися.
Пане професоре!
Як ви ставитесь до нині модного порушення правопису — вживання займенника «ви» з великої літери у звертаннях (напр., «Хочемо Вас поінформувати про те, що Ви не виконали цієї роботи, а тому Ви будете за це покарані»)? Правопис однозначно стверджує, що з великої літери пишуться лише власні назви, однак займенник «ви» не є власною назвою. Чи вважаєте ви, що звертаючись до вас на «ви» з малої літери, я є менш ввічливим, ніж якби звертався на «Ви» з великої літери?
З повагою,
Юрко
https://www.bbc.co.uk/ukrainian/press_review/2010/02/100226_economist_yanuk_is.shtml
Proshu dyvit'sia na zaholovok -- ce xtos' zovsim nepravyl'no zrozumiv i doslivno pereklav anhlijs'ku frazu, shcho oznachaie mensh-bil'sh "troxy dobre, troxy pohano". Napevno isnuie chy ne odna sokovyta ukrains'ka poslovytsia, kotra pravyl'no b peredala ce znachennia, tak chy ni?
Moi povazhannia, etc.
Добрий день! Шановний пане Олександре.
В кн.: Островського В. І., Островської Г. Ф. А українською кажуть так… — Одеса: Астропринт, 2008. В розділі, Кава чи кофе? Написано.
Перший з цих іменників у нашій мові означає лише напій. Тому каву можна варити, можна її пити, але не можна молоти чи насипати в мішки для продажу чи перевезення, бо це робиться лише з кофе, тобто із зернами, що виросли на кущі (чи деревці). Отже, й ці кущі чи деревця звуться кофейними, бо вирощують на собі кофе (зерна), а не кавовими, ніби вирощують уже готовий напій. Та й відомий лікер зветься кофейним (а не кавовим, бо готують його таки із зерен кофе, а не з напою (кави).
В «Словнику української мови» т. IV ст. 65. написано.
Кава
1)Тропічне дерево, з насіння якого виготовляють ароматний тонізуючий напій; кавове дерево.
2)«Насіння цього дерева або порошок із цього насіння.
3) Поживний напій.
На ст. 67.
Кавовий, а, е. Прикм. До кава.
//Пригот. з кавою, - У мене є кавовий лікер,- сказала Брунтільда (Загреб., Європа 45,1959, 115.)
//Набравши в обидві руки кавових зерен, стала (мати) пересівати їх на пальцях. (Перв., Материн.. хліб, 1960, 101.//
В «Біологічному словнику» на ст. 257, написано «Кавове дерево (Coffea)».
Плід, кавові зерна.
В «Українській енциклопедії» ст. 490 . Кава — 1) Насіння кавового дерева (кавові зерна, або «боби»)
В книжці письменника і мовознавця Юрія Винничука «Таємниці Львівської кави» , написано «кавове дерево», «кавові зерна».
То як правильно, «кофейне дерево», «кофейні зерна», «кофейний лікер» чи «кавове дерево», «кавові зерна», «кавовий лікер»?
Микола.
Шановний пане професоре! Хочу поставити незручне запитанння: як Ви реагуєте на ту обставину, що ЖУРНАЛІСТИ ВВС, ДЕ У ВАС БЛОГ, НЕ ЧИТАЮТЬ І НЕ ЧУЮТЬ ВАШИХ РОЗ'ЯСНЕНЬ? Я пам'ятаю, як Ви згадували “випАдок” зі своєю студенткою, коли не втримавшись, сказали: “Якщо ти ще раз скажеш “випАдок”, я тебе вб'ю!” Я майже кожного дня слухаю ВВС і майже кожного дня чую — хай уже від гостей студії, але ж і від журналістів ВВС : “випАдок”, “грошЕй”, “цілА”, “цілИй”, можна почути “нОвий”, “середИна”... До речі, якщо не помиляюсь, “Словник труднощів української мови” дає наголос на “е”: “гостЕй”, а на ВВС вважають, що “гОстей”. Перефразовуючи старий анекдот, може, це через те, що журналісти не читачі, журналісти письменники? Я, до речі, звертався до декого з них з подібними зауваженнями, і навіть одного разу було визнання моєї правоти, але далі...