« Попередній|Актуальний|Наступний »

Якою мовою повинні говорити диктори

Богдан ЦюпинБогдан Цюпин|2009-12-24, 15:51

Слухачі запитують - чи правильно роблять диктори, які говорять рафінованою українською мовою? Чи правильне дуже тверде „ч", „щ" і т. д.? Я б не сказав, що мова дикторів радіо, і особливо телебачення рафінована. Літера „щ" позначає два звуки - твердий „ч" і твердий „ш". За нормами української ортоепії, науки про вимову, звук „ч" - твердий: „чабан", „часник", „череда", „човен". Тільки перед звуком „і" та в подовженій позиції перед „ю", „я" він дещо пом'якшується: „чіткий", „ніччю". Така вимова характерна для більшості говорів української мови, але головне - вона властива говорам Середньої Наддніпрянщини, на основі яких виникла сучасна українська літературна мова.

Вимова м'якого „ч" спричинена впливом нечисленних українських говірок, а ще більше негативним впливом російської мови.

Іноді в іншомовних словах кажуть „лєкція", „проблєма", „тєлєграма". Така вимова - вульгарна і не відповідає нормам української мови.

Літерою „л" позначаються чотири різні звуки. З одного боку, „л" твердий: „лад", „Лука", тобто перед „а", „о", „у" він твердий. Перед „і", „я", „ю" він м'який: „лід", „ляда", „люк", або у кінці слів і складів: „сіль", „біль" тощо. А перед „е" і „и" він не твердий і не м'який, а середній: „зелений", „липа". Тому в іншомовних словах нам не треба перед „е" пом'якшувати „л". Тобто в іншомовному „телеграма" звук „л" такий самий, які у слові „зелений".

Хочу нагадати, що літературна мова є відшліфованою формою загальнонародної мови. З огляду на це суворе дотримання її норм обов'язкове для вчителів, дикторів, акторів, чиновників. Радіо- і телепередачі, друковані засоби масової інформації мусять базуватися на винятково нормативній літературній мові.

Звичайно, якщо людина не належить до цих категорій, вона може мати якісь говіркові відмінності, але орієнтація повинна бути на літературну мову. Ми не можемо розхитувати норми, до випрацювання яких так багато зусиль доклали Іван Огієнко, Борис Антоненко-Давидович, Олена Курило, Олекса Синявський, Микола Наконечний, Ніна Тоцька та інші славетні українські мовознавці.

КоментаріЗалиште допис

  • 1. Час допису 10:34 Дата допису 25 December 2009, славко Написав:

    мене цікавить ваша думка на слова КРОСІВКИ та ДУБЛЯНКА

  • 2. Час допису 10:21 Дата допису 28 January 2010, vl ukr Написав:

    Дуже цікаво читати про "рафіновану" мову наших ведучіх. Скоріше суржик найширшого гатунку. Русизми перемежаються полонізмами та понівиченим німецьким. Ще більше розквічує цей безлад "новотворений український"-летовище,стільниковий, гопчик... А ще перли "рахую" замість вважаю, або "нарід". Коли ж додати до картини вади вимови...
    Не зрозуміло-хіба немає закладів, у яких навчають літературній мові та вимові? А якщо є, то чому всі канали заполонили "зірки красномовства"?

  • 3. Час допису 10:31 Дата допису 28 January 2010, vl ukr Написав:

    Прокоментуйте, будь ласка, точку зору, що основна відмінність української мови від російської - її структурованість. На кшталт англійської.
    Тобто вираз "українська мова структурована" не вірний.
    "Українська мова є структурованою". "Не є вірний"
    А інша побудова речення-русизм.

  • 4. Час допису 22:50 Дата допису 17 July 2010, volodymyr Написав:

    never say never(анг),

    николи кажи николи(укр)

    никогда не говори никогда (рус)- не логична конструкція так чи ні ?

BBC © 2014Бі-Бі-Сі не несе відповідальності за зміст інших сайтів

Цю сторінку краще видно в останній версії браузера з активованою функцією CSS