Між чужими парасолями
|2010-10-08, 14:01
- Наскільки помітним є візит Президента Януковича до Франції? - запитала мене вчора українська колега.
Відповісти насправді не так і просто. Якщо казати про найширший, обивательський рівень, - пересічний француз про ці відвідини і не здогадується. Візит не передбачав повноцінної прес-конференції з незалежними телекамерами та не лише лояльною пресою. Отже, змоги поспілкуватися із українським лідером не мали ані французькі колеги, ані опозиційні українські журналісти. Відверто кажучи, з-поміж французів ніхто над міру не бажав бігати за Януковичем по урядових установах, сподіваючись поставити важливі для французької опінії питання. Бо немає більше таких гострих питань, які б цікавили широку французьку аудиторію.
За попереднього президентства українська тема регулярно виникала в контексті імовірного кандидатства України до ЄС та НАТО. Французи, як дійсні члени обидвох міжнародних структур, як не хотіли, то мусили задаватися питанням про гіпотетичне українське членство.
Щодо Євросоюзу громадська думка була загалом прихильніша ніж, наприклад, до кандидатури Туреччини. Щодо НАТО офіційний Париж солідаризувався з Москвою та Берліном. Проте, з-поміж французьких інтелектуалів одностайності стосовно розвитку Північно-Атлантичного альянсу не було і немає. А відтак - Україна залишалася цікавим елементом дискусійних майданчиків.
Нова влада розставила в цих двох непростих для європейців питаннях нові акценти. Європейську інтеграцію звузила до здобуття безвізового режиму та розмила в невизначеному майбутньому. "Ми розуміємо, що Європейський Союз нині потребує часу на роздуми, - заявив сьогодні Віктор Янукович у Французькому Інсититуті Міжнародних відносин. - Ми не будемо заважати тим роздумам".
У темі НАТО новий український закон про засади внутрішньої та зовнішньої політики взагалі поставив жирну кому, якщо не крапку. В інтерв'ю часописові "Фігаро" (до речі, єдиному, що вийшло під час візиту в французьких медіа) Янукович було засподівався, що позаблоковий статус допоможе Україні знайти "своє місце" у новій архітектурі європейської безпеки. Під час виступу в Інституті Міжнародних відносин він повернувся до цієї ж тези: "Я вчора на зустрічі з президентом Саркозі, сьогодні у французькому парламенті підкреслив, що місце таких позаблокових країн, як України, в цій системі має бути знайдене ».
Проте реальність набагато жорсткіша. Перезавантаження американсько-російських та водночас франко-німецько-російських відносин обіцяє близький новий геополітичний перерозподіл центрів впливу у світі. Лідер Франції відкрито виступає за те, аби збільшити роль Росії в системі власне європейської безпеки.
Сподіваючись завоювати прихильність правого консервативного електорату, Ніколя Саркозі витяг з горища історії американське опудало. Аби спробувати згуртувати європейців, а ще більше - власний потенційний електорат - проти "надмірного американського впливу". В цьому сенсі заохочувати навіть мінімальну конфліктність між Росією та Україною керівництву французької держави не цікаво. Бог з ними, з правами людини та вимогами Ради Європи.
Під час візиту до Парижа французькі співрозмовники не турбували українського лідера питаннями про утиски демократичних свобод. З діалогу між Києвом та впливовими європейськими столицями зникла інтрига. Більше немає емоційного супроводу, експромтів та бодай банальної цікавості, як колись до Тимошенко. Все стерильно, байдуже, ввічливо та дистанційовано. Як і годиться у відносинах з сусідами віддалених сусідів.
За одним винятком. З зустрічі до зустрічі, з виступу до виступу наскрізно піднімалася тема конфлікту довкола франко-індійських інвестицій у завод "Криворіжсталь". Захист вкладених французьких грошей - єдина тема, яка реально цікавила французів.
Стосовно ж нової стратегії безпеки, Париж цілком влаштовує повернення Києва до зони пріоритетних московських інтересів. Аби не загрузати в зайвих деталях та не ускладнювати й без того не просте життя. "Очевидно, місце таких позаблокових країн, як ваша, буде передбачено під тою чи іншою великою парасолею, - пожартував колега-телевізійник. - Не сподівайтеся знайти собі незалежного острівця: їх або розібрали, або затопили".
Ось така архітектура напередодні франко-російсько-німецького самміту в Довілі 18-19 жовтня. Скидається на те, що право індивідуального проекту для Києва не передбачене.
КоментаріЗалиште допис
Дякую за чесну оцінку візиту Януковича в Париж. Гірко читати, але краще знати правду. Особливо мені знаковими видалися слова Януковича, що він не буде підганяти Францію у питанні Українського членства в ЄС. Ось і видно куди насправді поспішає Янукович. Не у Європу.
То правда, що пересічний Француз
не звернув увагу, мені здається бо
я живу в Парижі, що теж українці
Парижа були обоятні... було все
таки би добре зробити
маніфестацію проти нього ! !
Я чула, що йшлося про можливу демонстрацію. Проте, мабуть, оскільки зустрічі з громадою не було запропоновано, і навіть покладання квітів до Шевченка не було, то ніби українцям і не було де висловити свою незгоду з політичним курсом Президента...
під IRISом
ну то таке - після дракі кулакамі нє машут
шкода, що ви Алло, французькою не пишете. нема у нас франкомовних авторів у французькій пресі, що б звернути увагу публіки на українське питання.
хоча може я й помиляюся і питання не в авторах, а у власниках видань
Французькою час від часу пишу, коли є бажаючі почути українську версію подій. Після Помаранчевої революції таке траплялося досить часто, але чим далі Україна загрузала у внутрішніх політичних конфліктах, тим менше вона цікавила Францію. Спільно з авторами, які спеціалізуються на українській тематиці. Тут Ви, Ольго, не помилилися.