Рей Ферлонґ Бі-Бі-Сі, Грузія

	Аліко Царіелашвілі викрали, коли він збирав дрова

Аліко каже, що їх затримали кілька чоловіків у масках і зв’язали їм руки. Потім їх везли кудись в автомобілі. Аліко та кільком іншим чоловікам вдалося втекти на наступний день, коли їх вели в туалет. Вони втекли в ліс, а потім перейшли річку і потрапили на грузинську територію.

Для Аліко це був щасливий день – він утік з полону і, коли прийшов додому, то виявилося, що його дружина народила дитину.

Але через кілька днів ще 9 чоловіків було викрадено з сусіднього села. Їх утримували 10 днів, а потім звільнили. Мешканці села, в якому живе Аліко тепер дуже уважно обирають де збирати хмиз.

Один з місцевих мешканців каже, що люди бояться ходити на цвинтар, бо він лише за 50 метрів від контрольного пункту Південної Осетії.

Темні мотиви

Такі розповіді не є дивиною в районах адміністративного поділу через 7 місяців після завершення бойових дій.

Лише нещодавно на одному з головних шосе у Грузії було викрадено чоловіка, який їхав судити футбольний матч. За нього вимагали 50 тисяч доларів викупу, але через два дні його звільнила південно-осетинська поліція.

У цьому випадку йшлося про гроші, але Хатуна Цінцадзе з грузинської правозахисної організації каже, що викрадення мають і політичні мотиви:

«Люди, які їх викрадають, хочуть, аби вони боялися повертатися на ту територію. Звільнені люди кажуть, що їх змушували виїздити».

Пані Цінцадзе готує деякі справи про викрадення до подання до Європейського Суду з прав людини у Страсбургу, аби домагатися компенсації від Росії. Серед них – справа про викрадення групи людей, яких утримували 40 днів.
Вона вважає, що «Росія є контролюючою силою».

Викрадачі, які утримували Аліко, хотіли замінити його на південно-осетинців, яких, нібито, утримують у Грузії.

Головний правозахисник Південної Осетії каже, що у січні таких людей було 15 і 11 з них викрали після війни.

Новий грузинський прем’єр відкидає причетність Грузії до викрадень.

Представниця правозахисної організації Human Rights Watch у Москві каже, що ситуація у Південній Осетії унеможливлює візит туди, аби підтвердити звинувачення.

Миру немає

Окрім викрадень є ще й стрілянина.

Тамара Мадземідзе втекла з Південної Осетії під час бойових дій у серпні і зараз живе на околицях Ґорі в аварійному будинку.

Під час першої війни, на початку 90-х, вона втратила чоловіка і 15-річного сина. Іншого її сина застрелили у січні снайпери. Вона каже, що «кінця цьому конфлікту немає. Немає припинення вогню. Немає миру.»

Тим часом спостерігачі ЄС і надалі не можуть вільно перетинати кордони Південної Осетії, попри угоду про припинення вогню.

Вони кажуть, що те, що одна сторона називає викраденням, інша сторона називає арештом, а повідомлення про вбивства та побиття часто важко перевірити.