Звідки в нас звичка цілуватися?

Згідно з новим дослідженням, половина людських цивілізацій на планеті не практикує романтичний поцілунок у губи. У світі тварин він також є рідкістю. Звідки походить ця дивна звичка цілуватися?

Якщо розглянути поцілунок ближче, він здається незвичайною дією, навіть трохи непривабливою. За великим рахунком, це обмін слиною, іноді тривалий, під час якого передається 80 мільйонів бактерій. Далеко не всі з них корисні.

Але кожен з нас пам'ятає свій перший поцілунок, в усіх його незручних та чудових подробицях. І поцілунки залишаються невід'ємної частиною романтичних стосунків.

Принаймні у деяких суспільствах. Представники західної культури впевнені, що романтичні поцілунки – універсальний тип людської поведінки, проте нові дані <bold><link type="page"><caption> свідчать</caption><url href="http://dx.doi.org/10.1111/aman.12286" platform="highweb"/></link></bold>, що менше половини людських суспільств нашої планети насправді практикують поцілунки. Поцілунки також надзвичайно рідкісне явище в світі тварин.

Отже, звідки походить ця поведінка? Якщо вона корисна, чому вона не існує в природі? Виявляється, що саме той факт, що більшість тварин не цілуються допомагає пояснити, чому деякі це роблять.

Згідно з новим аналізом типів поцілунків, який включає дані із 168 культур світу, тільки 46% з них мають романтичний поцілунок.

У попередніх дослідженнях ця цифра сягала 90%. Але цього разу вчені виключили батьківські поцілунки і зосередилися лише на поцілунках у губи, притаманних романтичним стосункам.

У більшості суспільств мисливців-збирачів не існує жодного натяку на такий тип поведінки, а деякі і взагалі вважають її огидною. Дослідники повідомляють, що представники племені мехінаку в Бразилії назвали поцілунок "грубою" дією. Враховуючи, що сучасні суспільства мисливців-збирачів це найближча копія соціального устрою наших давніх предків, можливо дійти висновку, що вони також не цілувалися.

Дослідження спростувало думку про те, що романтичний поцілунок притаманний усьому людству. Провідний автор праці Вільям Янковяк з Університету Невади в Лас-Вегасі зазначає, що він, напевне, – продукт західного суспільства, який передається від одного покоління до іншого.

Деякі історичні свідчення підтверджують цю думку.

Сучасні романтичні поцілунки – явище досить недавнє, розповідає Рафаель Влодарскі з Оксфордського університету. Широкий огляд історичних довідок дозволив вченому дізнатися, як поцілунки змінилися з часом.

Найстаріші згадки про поцілунок зустрічаються в індуїстських священних текстах – Ведах, складених більше 3,5 тисяч років тому. Поцілунок описували як вдихання душі іншої людини.

На єгипетських зображеннях люди розташовані близько один до одного, але дотику губами не відбувається.

Що ж це має означати? Цілуватися – природно, але деякі суспільства "придушують" таку поведінку? Або це винахід сучасних людей?

Деякі питання можна прояснити, подивившись на світ тварин.

Найближчі родичі людини – шимпанзе і бонобо – цілуються. Приматолог Франс де Вааль з Університету Еморі в Атланті, штат Джорджія, спостерігав багато випадків, коли шимпанзе цілувалися і обіймалися після сварки.

Для шимпанзе поцілунок – спосіб примиритися. Він більш поширений серед чоловіків, ніж жінок. Іншими словами, це не вид романтичної поведінки.

Їх кузени – карликові шимпанзе бонобо – цілуються частіше і часто використовують язик під час поцілунку. Це не має дивувати, тому що бонобо вже давно зарекомендували себе як найбільш сексуальні тварини в світі.

Коли зустрічаються дві людини, вони зазвичай потискають руки. Коли зустрічаються дві мавпи бонобо – вони займаються сексом. Сексуальні стосунки для цих тварин – це спосіб налагодити багато різних соціальних зв'язків, тому і їх поцілунки важко віднести до романтичних.

Ці два види мавп – виняток. Наскільки нам відомо, інші тварини не цілуються взагалі. Вони можуть торкатися або притискатися мордами один до одного, але навіть ті види, які мають губи, ані обмінюються слиною ані облизують губи один одному. Їм це не потрібно.

Чоловічі особи диких кабанів, наприклад, виробляють різкий запах, який самки вважають надзвичайно привабливим. Ключова хімічна речовина цього запаху – феромон, або андростенон, – викликає бажання самок до спарювання.

Самки добре вирізняють самців з високим рівнем андростенону, бо він свідчить про високу здатність до запліднення. Нюх самок є настільки гострим, що їм не потрібно наближатися до чоловічих осіб, щоб цілувати їх.

Те саме трапиться і в багатьох інших ссавців. Наприклад, самки хом'яків також виділяють феромон, який надзвичайно хвилює самців. Миші шукають партнерів за допомогою хімічних речовин у запаху, що дозволяє їм знайти генетично інших особин, аби уникнути ризику випадкового інцесту.

Тварини часто випускають феромони в сечі. "Коли вони відчувають її гострий запах у навколишньому середовищі, вони оцінюють свою сумісність із певною особиною", – каже Рафаель Влодарскі.

Дуже розвинений нюх притаманний не лише ссавцям. Самці павуків "Чорна вдовиця" відчувають феромони, вироблені самкою, що дізнатися, пообідала вона вже чи ні. Вони ніколи не спаровуватимуться з голодною самкою, бо це означатиме для них неминучу смерть.

Тварини не мають необхідності наближатися одна до одної, щоб розпізнати потенційного партнера.

Люди також мають атавістичну здатність відчувати запах партнера. І наукові дослідження підтверджують, що нюх відіграє важливу роль у виборі партнера.

Дослідження, опубліковане 1995 року, показало, що жінки, так само як і миші, віддають перевагу запаху чоловіків, які генетично відрізняються від них. Це має сенс – чим менш схожий генетичний набір партнерів, тим більш здоровим буде потомство. Поцілунок – найкращий засіб наблизитися до потенційного партнера досить близько, аби "відчути" його гени.

У 2013 році Рафаель Влодарскі провів детальне дослідження поцілунків. Він опитав кілька сотень людей, намагаючись дізнатися, що було найбільш важливим для них під час поцілунку, зокрема, чи мав значення запах партнера. Дослідження виявило, що роль запаху підвищувалася, коли жінки були здатні до запліднення.

Ще одне дослідження показало, що чоловіки також виробляють феромони, схожі на ті, що приваблюють самок диких кабанів. Вони присутні в чоловічому поті, і коли жінки наближаються до чоловіків, рівень їх збудження трохи збільшується.

Феромони – головний чинник у виборі партнера у ссавців, говорить Рафаель Влодарскі, і ми також маємо деякий різновид цих гормонів. "Наш біологічний устрій, за деякими незначними змінами, успадкований від ссавців", – додає він.

Поцілунок – це соціально прийнятий спосіб наблизитися до партнера, щоб відчути його феромони.

У деяких культурах поведінка обнюхування перетворилася на фізичний дотик губами. Важко визначити, коли це сталося, але обидві дії виконують ту ж саму біологічну функцію, говорить доктор Влодарскі.

Щоб знайти ідеального партнера зовсім не обов'язково цілуватися, можна просто обнюхувати людей. Ви уникнете мільйонів бактерій, але звісно не здивованих поглядів.

<italic>Прочитати <bold><link type="page"><caption> оригінал</caption><url href="http://www.bbc.com/earth/story/20150714-why-do-we-kiss" platform="highweb"/></link></bold> цієї статті англійською мовою ви можете на сайті <bold><link type="page"><caption> BBC Earth</caption><url href="http://www.bbc.com/earth" platform="highweb"/></link></bold>.</italic>