Як ветерани Другої світової навчили Америку кататись на лижах

Після участі у Другій світовій війні американські гірські піхотинці повернулися до США, де популяризували лижний спорт по всій країні.

Ось їхня історія.

Розташоване за 100 миль на захід від Денвера містечко Вейл - сьогодні всесвітньо відомий гірськолижний курорт, що поєднує у собі риси великого американського курорту із затишною атмосферою альпійського села.

Гарна природа навколишніх лісів, гір і долин приваблює сюди туристів, як взимку, так і влітку. Але мало хто знає, що якби не унікальні бійці Другої світової війни, які однаково добре стріляли, долали скелі й робили багатоденні марш-кидки через гори, цього міста й багатьох інших подібних до нього у США, можливо, не існувало б.

А почалося все за кілька років до Другої світової війни у горах Колорадо.

У 1938 році Чарльз Майно "Мінні" Доул після трагічної загибелі друга заснував громадську організацію "Національний лижний патруль" (NSP) для надання екстреної рятувальної й медичної допомоги на віддалених гірських схилах.

А вже за рік почалася радянсько-фінська війна, що передувала Другій світовій. Успіхи фінів у ній вразили Доула. Природжені лижники й мисливці, фіни зуміли нав'язати супротивнику маневрову оборону, найголовнішим елементом якої була лижна підготовка. Вони здійснювали раптові вогневі нальоти із засідок і так само раптово відступали. Застосовуючи таку тактику, вони завдавали ударів, що призводили до значних втрат і сіяли паніку в тилу Червоної Армії.

Побоюючись, що нацисти (які вже мали три гірські бойові загони) можуть через Канаду вторгнутись в північно-східну частину США, Доул переконав військове міністерство сформувати підрозділ гірських піхотинців для боротьби в суворій зимовій місцевості. Так у 1943 році з'явилась 10-та легка дивізія (альпійська): єдиний бойовий підрозділ армії США, призначений для війни в горах.

Доул і "Національний лижний патруль" брали активну участь у вербуванні й навчанні її бійців.

1942-го для гірських частин збудували новий гарнізон Кемп-Хейл (за 40 миль на південь від сучасного Вейлу), розташований на висоті 2800 м над рівнем моря. Там підготували майже 19 тисяч солдатів.

За словами Маккея Дженкінса, автора книги "Останній хребет: епічна історія про перших американських гірських бійців", хлопці практикувалися на гірських лижних трасах, годинами каталися на бігових лижах й ходили у багатоденні походи. Вони мали досконало опанувати лижі, рухатися безшумно і впевнено, діяти в будь-якій обстановці в умовах війни.

Нацистське вторгнення на територію США так і не відбулося, але у грудні 1944-го 10-ту гірську дивізію перекинули до Італії. Там американські гірські піхотинці вибили супротивника з кількох важливих позицій, перерізавши німецькі комунікації в долині річки По. Далі 10-та дивізія продовжувала наступ у долині цієї річки, увійшовши 23 квітня до Верони.

Форсувавши озеро Гарда, дивізія зайняла Кариньяно, Тремозіне та низку інших населених пунктів. 2 травня 1945-го німецькі війська в Італії капітулювали, і 10-та дивізія почала просування на північ, роззброюючи німецькі частини, і зрештою вийшла до кордонів Австрії.

"Це фактично започаткувало Італійську кампанію [план союзників зі знищення військ "Осі" в Апеннінах]", — каже Джефф Вайлз, менеджер з обслуговування гостей курорту Вейл.

Однак під час бойових дій дивізія втратила майже 1000 з 19 тисяч бійців.

Після закінчення війни багато ветеранів дивізії осіли в кількох гірськолижних містечках США. Серед них був Піт Зайберт, який приєднався до підрозділу в 1943 році 18-річним юнаком. Після важкого поранення лікарі сказали, що він більше не ходитиме, але хлопець продовжував тренування і зрештою посів третє місце в національних змаганнях зі слалому.

У 1957 році, коли Зайберт працював на гірськолижному курорті "Лавленд", розташованому між Вейлом і Денвером, друг взяв його в похід гарним гірськолижним схилом. Ця подорож надихнула Зайберта на створення власної справи. Незабаром він купив тут землю і перетворив її на курорт. Так у 1960 році з'явився "Вейл".

"Інші гірськолижні містечка [вже мали інфраструктуру], як-от Аспен, Крестед-Батт, Теллурайд. Це були колишні шахтарські селища, які потім стали курортами, - розповідає Мейсон. - [У Вейлі] не було ані доріг, ані вулиць. Нічого не було. І те, що він збудував, це просто неймовірно".

До Зайберта приєднались його товариші по службі. У 1970 році колишній солдат 10-ї дивізії Вільям Р. Браун встановив у Вейлі перше обладнання з виробництва снігу.

Однак одним з головних досягнень колишніх гірських піхотинців є популяризація лижного спорту у США. Окрім Вейла, ветерани заснували чи були пов'язані із приблизно 60 іншими гірськолижними курортами у США, як-то Страттон, Вайтфейс та Аспен.

Вони дали старт повоєнному лижному буму, відкрили раніше елітний вид спорту для широких мас.

Ветерани Другої світової створювали лижні школи й освітні програми по всій країні. Кліф Тейлор, ще один ексбоєць 10-ї дивізії, розробив коротші лижі, які полегшили навчання новачкам, і незабаром армійські магазини вже продавали їх за нижчими цінами, ніж конкуренти.

Інші ветерани започаткували бренди спорядження для активного відпочинку, як-от Gore-Tex, Vibram та Outdoor Research, створюючи рюкзаки, намети та інше спорядження на основі свого воєнного досвіду в Італії.

Вони підкорили найвищі гірські вершини світу й заснували Національну школу лідерства на відкритому повітрі та глобальну організацію дикої природи.

У 1985 році 10-а гірська дивізія була відновлена у Форт-Драмі в Нью-Йорку. Її бійці служили в Афганістані, Сомалі та інших місцях, але її "дім", як і раніше, лежить на пагорбах Вейла.

Сьогодні Вейл - мабуть, найвідоміший гірськолижний курорт США, і Піт Зайберт керував ним до 1977 року. В грудні 2022-го курорт відсвяткував своє 60-річчя, але зв'язок із 10-ю гірською дивізією триває й донині.

В пам'ять про події Другої світової у Вейлі встановили пам'ятник гірському піхотинцю у фірмовому білому камуфляжі. На честь дивізії у 2016 році назвали завод з виробництва віскі.

Сьогодні лижники всіх рівнів підготовки злітають на гірські вершини Вейлу і спускаються його схилами, названими на честь людей і місць, які створили цей курорт.

Але якби не вміння елітного підрозділу й жорсткі випробування війни, катання на лижах, можливо, ніколи не стало б таким популярним у США, як сьогодні.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!