Як я тестував вакцину від Covid-19: розповідь кореспондента ВВС

Вакцина від Covid-19, розроблена Оксфордським університетом, наразі показує найкращі результати. Кореспондент BBC Future розповідає про свій досвід волонтера у клінічних випробуваннях препарату.

Я сиджу у приймальній лікарні, від дихання в мене запотіли окуляри. Кілька хвилин тому я біг вологими вулицями міста, запізнюючись на зустріч. Коли повз мене проходять лікарі й медсестри, я усвідомлюю, що виглядаю не дуже добре.

У лікарні Св. Георгія у Тутінгу на півдні Лондона востаннє я був, коли в мене народилася донька. Сьогодні тут усе виглядає інакше. Через маску на обличчі я відчуваю запах хлорки, якої протирали підлогу, сусіднє крісло заклеєне стрічкою, щоби люди не сідали поруч.

До мене підходять два співробітники лікарні у медичних костюмах і масках. Один із них тримає табличку "випробування вакцини", наче водій, який зустрічає вас в аеропорту.

Це за мною. Я йду за ними, два метри позаду, поки вони обмінюються останніми новинами з лікарні.

До лікарні Св. Георгія я прийшов на первинне обстеження, яке маю пройти як волонтер у тестуванні вакцини ChAdOx1 nCoV-19, розробленої Оксфордським університетом.

Найближчими тижнями я дізнаюся, як це бути учасником одного з найперспективніших досліджень у світі, мета якого подолати пандемію коронавірусу. Хоча вакцину випробують у багатьох країнах світу, оксфордські науковці наразі випереджають решту.

Через кілька тижнів, 20 липня, дослідники оголосять перші результати, засновані на тестуванні 1077 волонтерів. На них покладають великі надії, адже вони мають показати, що вакцина є безпечною і викликає імунну відповідь.

"Попереду ще багато роботи. Але ці перші результати вселяють надію", - зазначила у заяві дослідниця Сара Гілберт з Оксфордського університету.

Наступний крок передбачає випробування більшої дози вакцини на великій кількості добровольців із Великої Британії, Бразилії та Південної Африки. Саме в цьому етапі тестування я і беру участь.

Скринінг

Моя мандрівка сюди розпочалася однієї пізньої ночі в кінці травня, коли я натрапив на твіт філософа з Оксфордського університету про розробку вакцини, яка просувалася швидко. Він зареєструвався волонтером на тестування вакцини. І поки моя дружина спокійно спала поруч зі мною, я також заповнив анкету на сайті, а потім забув про неї.

І ось кілька тижнів потому я у неврологічному відділенні слухаю інструктаж одного з провідних учених Метью Снейпа, який за допомогою слайдів на великому екрані пояснює процедуру тестування.

Що нам можна і не можна робити, як влаштована вакцина і на які побічні ефекти слід звернути увагу.

Нас буде 10 тисяч, пояснює Снейп, нас випадковим чином розділять на дві групи. Одна група отримає щеплення, яке не забезпечує захисту від коронавірусу, а друга - тестову вакцину - ChAdOx1 nCoV-19.

Вакцину створено на ослабленій версії вірусу звичайної застуди, якою зазвичай хворіють шимпанзе. Над цією технологією група працювала ще до пандемії, коли розробляла щеплення від респіраторного синдрому Близького Сходу MERS і Еболи.

Завдяки цьому вони змогли так швидко просунутися у розробці вакцини від Covid-19.

Дослідники взяли вірус застуди шимпанзе і генетично змінили його так, щоби він не міг розвиватися в організмі людини. Далі вони додали гени глікопротеїнів, білків, які створюють на поверхні вірусу Covid-19 своєрідні шипи.

Якщо людський організм навчиться розпізнавати та реагувати на ці глікопротеїни, є надія, що імунна система не дасть коронавірусу проникнути в клітини.

Половина волонтерів отримає саме цю вакцину, пояснює Снейп. Другій групі введуть ліцензовану вакцину під назвою MenACWY (або Nimenrix, або Menveo), яку використовують від менінгіту та сепсису.

Цю вакцину обрали для контрольної групи замість плацебо, щоби випробувані також відчували побічні ефекти реальної вакцини і не могли з'ясувати, в якій тестувальній групі вони перебувають.

З 2015 року щеплення MenACWY роблять підліткам у Великій Британії, а також усім, хто подорожує до країн з високим ризиком захворювання, як-от Африка на південь від Сахари. Саудівська Аравія вимагає підтвердження вакцинації проти MenACWY для учасників щорічного хаджу.

Після перегляду ролику мене детально розпитали про всі хвороби, які я коли-небудь переніс, а також чи не маю симптомів коронавірусу.

У мене беруть аналіз крові, і я повинен дати згоду на різні процедури дослідження, як-от фотографії місця ін'єкції, а також що я не здаватиму донорську кров або, якби я був жінкою дітородного віку, що я використовуватиму ефективну контрацепцію.

Один із пунктів змушує мене посміхнутися: "Я згоден на те, що зібрані аналізи вважатимуться подарунком Оксфордському університету". Я знаю, що у деяких учасників з іншої групи збиратимуть аналіз калу.

Я повертаюся додому трохи більш обізнаним, але й трохи більш стривоженим. Учасники будь-якого клінічного випробування мають повністю усвідомлювати потенційні побічні ефекти - від легких (нудота, головний біль тощо) до рідкісних і важких (синдром Гієна-Барре, який спричинює сильну слабкість і може бути смертельним).

Хоча я знаю, що ризик невеликий, все ж таки чути їх всі одразу не надто заспокійливо.

Під час скринінгу волонтерів також повідомляють і про "теоретичні ускладнення", як-от можливий важчий перебіг хвороби, якщо вони заразяться коронавірусом.

Але найприємніше було почути те, що тисячі людей, які вже отримали оксфордську вакцину, не мали серйозних побічних ефектів. Результати цих досліджень оприлюднили в журналі Lancet 20 липня. (Хочу наголосити, що жоден із можливих побічних ефектів не має нічого спільного з необґрунтованими закидами противників щеплень).

Щеплення

Через тиждень, 3 липня, я знову у кімнаті без вікон у лікарні Св. Георгія, де я проходив первісний скринінг. Сьогодні мені мали зробити щеплення, але я хвилююся, що можу не потрапити до випробування.

Лікарка Єва Галіза щойно вийшла з кімнати і не повертається вже 10 хвилин. За мить до цього вона пояснила, що сьогодні останній день тестування в цій лікарні і в них не вистачає вакцин.

Вона знову розпитує мене про мою історію хвороб, бере ще один аналіз крові. Я з подивом дізнаюся, що вона, так само як і я, не має гадки, яку вакцину вводить.

Щоби переконатися, що результати випробувань є абсолютно об'єктивними, ані учасники, ані лікарі не знають, що у шприці - експериментальна вакцина або контрольна від менінгіту/сепсису.

Поки я чекаю на лікарку, я замислююся про те, що відбувається у світі. В Англії, де я живу, сьогодні пом'якшують багато правил карантину. Відкриваються паби і перукарні, соціальна дистанція скорочується з двох метрів до одного метра плюс.

Ці зміни викликають як радість, так і тривогу.

Я думаю про друзів і родичів в інших частинах світу, які переживають різні етапи пандемії, - одні святкують звільнення від коронавірусу, в інших крива захворюваності стрімко зростає.

Більшу частину минулого року я прожив у Массачусетсі. У день реєстрації на тестування новини від моїх знайомих із США були похмурими. Протягом останнього тижня кількість щоденних випадків хвороби чотири рази перевищувала 40 тисяч. Траєкторія зростання захворюваності була страшною.

Останні цифри з Бразилії так само сумні, мій друг із дружиною нещодавно туди повернулися. Країна наближалася до 1,5 мільйона хворих. Спалах коронавірусу в Бразилії спонукав оксфордських дослідників випробувати вакцину на волонтерах у Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу та на півночі країни. Вони роблять те саме у Південній Африці.

Сумна правда полягає в тому, що британський волонтер, як я, принесе менше користі дослідженню, тому що наразі у Великій Британії я маю менше шансів підхопити вірус, ніж там, де пандемія швидко поширюється.

Але комусь із 10 тисяч добровольців на цьому етапі випробування доведеться стикнутися з вірусом-вбивцею. Втім все це заради спільного блага.

Галіза повертається із флаконом у руці. Я не бачу її обличчя за маскою, але її очі посміхаються. Після тижнів очікування голка нарешті встромляється в мою шкіру і я відчуваю потік ін'єкції. У мою кров потрапляє вакцина. Або одна, або друга - 50:50. Я цього не дізнаюся до кінця дослідження.

Очікування

Наступний етап - довгий. Учасників розподілили на групи, і кожній призначили свій графік повідомлень про симптоми і аналізів. Я маю зробити перші мазки через сім днів після щеплення.

Треба потерти в горлі ватною паличкою протягом 10 секунд, не торкаючись зубів чи язика (доволі непросте завдання), потім засунути ту саму паличку якомога глибше у ніс.

Я читав, коли мазок із носа беруть правильно, відчуття, "ніби тобі лоскочуть мозок". Терпимо, але неприємно.

Після цього я поміщаю ватну паличку у герметичний пакет, а пакет у герметичну коробку з написом "Біологічна речовина, категорія В" і залишаю її у спеціальній поштовій скриньці "Пріоритетні", яку королівська пошта розставила по всій країні спеціально для домашніх тестів.

За кілька днів я отримую СМС із повідомленням, що результат мазків на коронавірус негативний.

Перед тим як зробити мазки, я заповнив анкету, в якій мене запитували, чи користувався я протягом тижня громадським транспортом та зі скількома людьми, крім тих, з ким я живу, я спілкувався понад 5 годин.

Цю процедуру я повторюватиму раз на тиждень принаймні чотири наступних місяців, а також здаватиму аналіз крові в лікарні протягом року.

Це необхідний, але тривалий процес у тестуванні вакцини, який деякі люди, насамперед політики, відмовляються зрозуміти.

Гроші, на жаль, не допоможуть прискорити випробування. Хоча оксфордська вакцина вже показала дуже хороші результати, її випробували лише на 1000 людей. Щоби довести безпечність і ефективність вакцини для мільйонів людей в усьому світі, потрібні час, терпіння і більше даних.

Історії, коли тестування вакцини пішло не так, все ще дуже живі в пам'яті. У 1976 році побоюючись спалаху свинячого грипу, уряд США прискорив розробку вакцини і провів щеплення десятків мільйонів американців.

Пандемія так і не почалася, але близько 30 людей померли від реакції на вакцину. Такі історії, без сумніву, підривають довіру до державної системи охорони здоров'я та живлять побоювання противників вакцинації. Цього в умовах пандемії точно не треба.

Комітетам із затвердження ліків у всьому світі буде нелегко. Як зазначив сер Джон Белл, професор медицини Оксфордського університету, у програмі BBC Today 21 липня, ми не маємо розкоші дочекатися остаточних підтверджень, які ми зазвичай очікуємо від клінічних випробувань.

"Найскладніше доведеться тому, хто буде ухвалювати остаточне рішення про безпеку і ефективність вакцини. Не хотів би я опинитися на його місці", - сказав він.

"Щойно вони підтвердять це, на щеплення вишикується черга з трьох з половиною мільярдів людей".

Інша проблема полягає в тому, що навіть затверджена вакцина може не захистити повністю від вірусу, але пом'якшити симптоми захворювання. Це означатиме, що люди, навіть не відчуваючи симптомів, поширюватимуть вірус на невакцинованих.

Хоча такий захист також має величезну цінність, нам варто приготуватися до того, що цей вірус, можливо, залишиться з нами назавжди.

Попри те, що я, можливо, вже прищеплений ефективною вакциною, я маю все одно суворо дотримуватися соціальної дистанції та інших правил, піклуючись про безпеку моєї родини, друзів та незнайомців на вулиці.

Зрештою, я також трохи пишаюся тим, що беру участь у дослідженні, за яким уважно стежить весь світ. Темпи роботи Оксфордської групи, а також наполегливість і дисципліна дослідників дійсно вражають.

До пандемії багато з цих лікарів і науковців працювали у доволі невизначеній галузі розробки вакцин через наукову цікавість або з почуття обов'язку. Але вони точно не очікували, що колись їм доведеться справдити сподівання мільярдів людей.

Випробування оксфордської вакцини може не виявитися успішним. Вакцина може не пройти достатньої перевірки безпеки та ефективності.

Втім, так працює наука. Це повільна, колективна праця, сповнена глухих кутів та невірних поворотів. Але я неймовірно радію, що вона в нас є.

Прочитатиоригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--