Чому гордість - життєво необхідне почуття

У багатьох культурах скромність і смирення є найвищими чеснотами. Але нові дослідження свідчать, що потреба пишатися собою та демонструвати це іншим є абсолютно природною і відіграє важливе значення в нашому житті.

Гординя згубила багатьох героїв. Містеру Дарсі з "Гордості і упередження" довелося приборкати свою пиху, щоби завоювати кохання Елізабет Беннет.

Данте називав зарозумілість одним із семи смертних гріхів. А Книга приказок Соломонових свідчить, що гординя передує загибелі.

В цьому немає жодних сумнівів, адже нам постійно нагадують, що гординя робить людину в кращому випадку вкрай неприємною, в гіршому - приреченою на провал.

Але така репутація гордості здається не надто заслуженою. А нові докази свідчать, що це почуття є не лише еволюційно виправданим, але й відіграє важливу роль у тому, як ми взаємодіємо зі світом.

У цьому безперечно є сенс. Почуття власної гідності притаманне людям будь-якої культури та віку, починаючи із зовсім маленьких дітей.

Впізнати цю емоцію нескладно, її часто супроводжує пряма постава, відкриті жести руками, піднята голова.

Дослідження Джессіки Трейсі, професора психології з Університету Британської Колумбії та автора книжки "Гордість: Секрет успіху", свідчить, що таку позу приймають навіть незрячі від народження люди.

І це також підтверджує той факт, що гордість не є соціально набутою рисою, вона притаманна нам від природи і, вочевидь, розвилася в процесі еволюції.

Згідно з новим дослідженням, ми знаємо, коли і за що пишатимемося собою, оскільки це почуття прямо пов'язане із соціальною оцінкою.

Леда Космідес, професор еволюційної психології з Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі, пояснює, що в суспільстві мисливців-збирачів було необхідно переконати інших у важливості вашого власного добробуту.

Її дослідження показує, що гордість, яку ми відчуваємо, впоравшись зі складним завданням або виховавши в собі певну рису, є потужним еволюційним мотиватором.

"Якщо ви збираєтеся витрати час на розвиток певної майстерності, краще зосередитися на навичках, які цінують інші люди", - пояснює вона.

А один зі способів показати, що ваша майстерність є цінною - це пишатися нею самому.

Гордість "рекламує ваш успіх", зазначає Деніел Шнікер, професор психології з Монреальського університету та провідний автор дослідження. "В іншому разі я просто не знатиму, чого ви досягли і як я маю вас оцінити".

2017 року Шнікер, Космідес та їхні колеги провели низку психологічних експериментів у 16 країнах світу, зокрема США і Японії.

Результати дослідження однозначно показали, що те, як сильно ми пишатимемось своїм досягненням, прямо залежить від того, яку цінність вкладають в це інші люди.

"Інтенсивність почуття гордості є критерієм того, як соціальний світ оцінить ваші досягнення, - каже Космідес. - Це почуття є сигналом для системи ухвалення рішень. Воно оцінює, скільки соціальної вигоди ви можете отримати".

Втім, дослідження має один нюанс: усі його учасники були мешканцями індустріально-розвинених суспільств із потужним впливом засобів масової інформації.

Тому важко сказати, чи розвилася ця здатність чітко визначати значущість певної навички для суспільства в процесі еволюції чи вона просто є результатом впливу культури глобалізації.

Щоб з'ясувати це, дослідники провели друге дослідження, в ході якого опитали 567 людей із 10 малих корінних народностей у Центральній та Південній Америці, Африці та Азії.

Як і в попередньому дослідженні, вони запитали одну групу, як високо вони оцінили б людину з певними якостями, а іншу - як сильно вони пишалися б, якби ці якості були в них самих.

Результати виявилися також однозначними. Гордість, яку люди відчували би, якби були гарними оповідачами, фізично сильними або здатними захистити себе, близько збігалася із захопленням цими якостями.

Можна припустити, що зв'язок між гордістю та соціальною цінністю певної риси є результатом еволюції людини, зазначає Шнікер.

"Нам було відомо, що гордість допомагає досягти вершин, але ми не знали точно, як саме це відбувається", - говорить Джої Чен, професор психології з Університету штату Іллінойс в Урбані-Шампейн, який не брав участь у дослідженні.

Але якщо гордість є такою важливою рисою для орієнтації в навколишньому світі, то чому ми сприймаємо її так негативно?

Як пояснюють Космідес і Шнікер, проблема виникає тоді, коли наша гордість більша за реальну соціальну цінність наших досягнень.

У такому разі вона викликає обурення, а не захоплення і перетворюється на зарозумілість, пиху.

За словами Джессіки Трейсі, важливо розрізняти пихатість, яка пов'язана з агресивністю, низькою самооцінкою та браком друзів, і справжню гордість, коли ми знаємо, що досягли цілі, і відчуваємо впевненість в своїй цінності.

"Дуже багато людей сприймають гордість лише в негативному сенсі, як зарозумілість, марнославство, самоствердження", - пояснює дослідниця.

Але люди, які пишаються своїми справжніми досягненнями, є дуже успішними в суспільстві.

У них "гарні соціальні відносини і міцні стосунки з партнерами, вони мають високу самооцінку і позитивні риси особистості", додає вона.

Чен і Трейсі спостерігали це в своїх дослідженнях, присвячених спортсменам.

Тих із них, "хто пишався собою, був упевнений в собі і відчував себе успішним... вище цінували та шанували в їхньому оточенні", зазначає Чен.

Але це було так лише за умови, що їхні почуття ґрунтувалися на справжньому досягненні, а не були результатом нарцисизму чи пихи.

За словами Трейсі, головне це зосередитися на досягнення поставленої цілі, а не визнанні.

Тож, виходить, здоровий нарцисизм є цілком обґрунтованим і природним?

Визнайте це нарешті. Є вагомі причини, чому гордість притаманна людській природі.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

...