"Я думала, що просто зламана": прихований розлад, від якого страждають мільйони жінок

Попередження: цей матеріал містить згадки про самогубство.

Наступного ранку після того, як Анніка Вахід намагалася покінчити з життям, у неї почалася менструація. Відчуття відчаю зникло, і "тягар усього світу", як вона це описує, відступив.

"Я справді це зробила?" – запитала вона свою сестру, яка обіймала Анніку, щоб уберегти її, поки та приходила до тями після спроби передозування.

"Так, ти це зробила".

Кожного місяця протягом двох тижнів Анніку переслідували суїцидальні думки, а потім, ніби за клацанням вимикача, темрява зникала, щойно починалася менструація, і вона знову "могла бачити й нормально функціонувати".

"Як мої гормони можуть так зі мною чинити?" – питає вона.

42-річна жінка живе з передменструальним дисфоричним розладом (ПМДР) уже понад вісім років.

ПМДР – це психічний розлад, який спричиняє важкі психологічні, а іноді й фізичні симптоми.

Він може виникнути в жінок на будь-якому етапі життя, але часто збігається з періодами значних гормональних змін – зокрема під час статевого дозрівання, після народження дитини або під час менопаузи.

Подібно до передменструального синдрому (ПМС), ПМДР виникає за один-два тижні до менструації – у лютеїновій фазі, але є значно тяжчим.

Якщо ПМС може викликати втому, дратівливість і здуття, то ПМДР здатний спричиняти сильну тривогу, депресію та інтенсивні психологічні страждання.

Жінки також можуть відчувати фізичні симптоми, як-от втому, головний біль і біль у суглобах, але для діагностики ПМДР обов'язковою є наявність хоча б одного симптому, пов'язаного з настроєм.

"З цим нічого не зробиш"

Міжнародна асоціація передменструальних розладів (IAPMD) – глобальна дослідницька благодійна організація – оцінює, що понад мільйон жінок у Великій Британії можуть жити з ПМДР, але лише частині з них поставили діагноз.

За даними МОЗ, в Україні на ПМДР можуть страждати від 2% до 8% жінок – тобто навіть 1,5 млн українок.

Самогубство – складне явище, але деякі дослідження свідчать, що люди з ПМДР частіше мають суїцидальні думки і роблять спроби покінчити з життям, ніж загалом населення.

"ПМС може бути дуже важким", – каже Анніка, яка також має фізичні симптоми, як-от прискорене серцебиття, сильний біль у спині та здуття.

"Але це? Це щось зовсім інше, – додає вона. – Це ніби Жнець смерті з косою приходить по нас щомісяця. Ти це відчуваєш, і нічого не можеш із цим зробити".

Вважається, що жінки з ПМДР мають сильну негативну реакцію на природні гормональні коливання в організмі перед менструацією. Цю реакцію спричиняють передусім зміни рівня прогестерону, який зростає, і естрогену, який коливається, що викликає сильні відчуття відчаю та втрати контролю.

І хоча наукове розуміння того, чому виникає ПМДР, досі обмежене, дослідники у Шотландії розробили новаторський інструмент для запобігання самогубствам, покликаний допомогти лікарям виявляти ознаки ПМДР.

"Довгий час жінки жили з цим станом і навіть не мали уявлення, що може його спричиняти", – каже докторка Лінсей Меттьюз із Університету Західної Шотландії, яка очолила це дослідження. "Хоча менструальний цикл відіграє таку велику роль у здоров'ї жінки, про нього часто не згадують під час лікарських консультацій".

Меттьюз зазначає, що запитання про менструальний цикл мають допомогти лікарям і пацієнткам помічати закономірності та розуміти, чи пов'язане психічне здоров'я з циклом.

Модель, яку вже можуть використовувати лікарі (доступна англійською мовою), дає важливу інформацію про те, як жінки з ПМДР можуть інакше реагувати порівняно з рештою населення, зокрема щодо самогубства.

Наступний етап, за словами Меттьюз, – оцінити, наскільки ефективною є ця модель у допомозі жінкам, із надією, що її впровадять у системі NHS.

Якщо вас зачепили теми, порушені в цій статті, ви можете звернутися по допомогу на одну з гарячих ліній чи до служби підтримки. Перелік організацій і контакти вказані на сайті міністерства охорони здоровʼя України.

Докторка Гелен Волл, лікарка загальної практики з Болтона, яка спеціалізується на жіночому здоров'ї, каже, що лікарі "досі намагаються пов'язати симптоми з менструальним циклом жінки".

"Нам потрібно слухати історії жінок і розуміти, що відбувається в контексті їхніх гормонів", – вважає вона.

Лікарка додає, що система охорони здоров'я ускладнює це.

"Ми маємо 10 хвилин, максимум 15 хвилин на прийом пацієнтки, – говорить Волл. – Багато жінок із ПМДР приходять, коли вже перебувають у кризі і не мають куди більше звернутися. За такий короткий час складно зібрати повний анамнез і зрозуміти всю складність ситуації".

Більше жінок документують свій досвід із ПМДР у соцмережах: дописи з хештегом #PMDD переглянули понад 230 млн разів у TikTok.

Одна з них – Кеті Кук, якій у 2025 році у 21‑річному віці діагностували ПМДР, після десятиліття боротьби з фізичними та психічними проблемами.

Вона вважає, що ПМДР почався, коли в неї у 12 років почалися менструації. Саме тоді, за її словами, "почалася боротьба в моїй голові".

"Це як ніби я – Джекіл і Гайд (персонажі однойменного британського фільму жахів. – Ред.)", – пояснює вона.

Під час лютеїнової фази, перед менструацією, за словами Кеті, життя стає темним. Тіло болить, з'являється чутливість до світла й звуку, і все здається надто важким.

Але її сімейний лікар пояснював різкі перепади настрою тим, що це частина дорослішання.

Кеті почала записувати зміни настрою й інші симптоми протягом місяця і помітила певні закономірності.

А на першому курсі університету лікар запитав, чи чула вона про ПМДР – і "все почало ставати на свої місця".

Проблема діагностики ПМДР

Отримання діагнозу відкриває доступ до різних варіантів лікування, але Анніка каже, що навіть просто "бути зрозумілою" – це вже "саме по собі досвід, який підтверджує твої відчуття".

Чи могла б робота Меттьюз, спрямована на те, щоб лікарі раніше помічали ознаки ПМДР, допомогти їй – можливо, навіть не допустити, щоб вона дійшла до такого відчаю?

"Безумовно, – каже Анніка. – Мене б не газлайтили лікарі. Якщо лікарі розуміють, тоді розуміють і пацієнтки. Я могла б пояснити ці суїцидальні думки друзям і родині й, можливо, змогла б захистити себе від самої себе".

Існує кілька методів лікування, які можна підібрати під ПМДР, але для багатьох, зокрема Анніки, пошук ефективного варіанту – це питання спроб і помилок.

Окрім антидепресантів, жінкам можуть призначати протизаплідні таблетки та інші засоби контрацепції, як-от гормональну спіраль Mirena, яка допомагає регулювати гормони.

Є й більш радикальні варіанти: наприклад, індукована (хімічна) менопауза або, в окремих випадках, видалення яєчників, щоб припинити природний гормональний цикл.

Анніка отримує гормоноблокувальні ін'єкції, щоб зупинити менструальний цикл і таким чином лікувати ПМДР. Але щойно дія препаратів починає слабшати, вона каже, що одразу відчуває, як у ній піднімаються злість, лють або відчай – залежно від фази циклу.

Життя з наслідками ПМДР зробило для Анніки неможливими думки про вагітність і материнство, а індукована менопауза фактично позбавила її шансу завагітніти.

Іноді вона уявляє інше життя, у якому могла б стати мамою, але, як вона каже: "ПМДР забрав це в мене".

У 31 рік Лілі Роуз Вінтер, яка є частиною зростаючої онлайн-спільноти жінок із ПМДР, розглядає можливість індукованої (хімічної) менопаузи.

Лілі знадобилися роки, щоб отримати діагноз ПМДР, і вона перепробувала численні методи лікування, але жоден із них поки не мав значного впливу на симптоми, які вона переживає щомісяця.

"Я вчуся переосмислювати це. Замість того щоб змушувати себе бути позитивною й казати, що маю почуватися добре, я кажу собі: нормально, що сьогодні я не відчуваю вдячності за те, що живу, – це мине. Мені потрібно бути терплячою", – каже вона.

Британський уряд визнав, що жінок із ПМДР "надто довго підводила система". У заяві представник Міністерства охорони здоров'я і соціальної допомоги зазначив: "Надто часто їхні симптоми знецінюють або вважають нормою, і це потрібно змінити".

Також повідомили, що оновлена Стратегія жіночого здоров'я "гарантує, що жінок слухатимуть і сприйматимуть серйозно вже під час першого прийому" та одразу направлятимуть до потрібного фахівця.