Дивні сексуальні практики - збочення чи природа?

Деякі види сексуальної поведінки здаються нам непристойними, неприйнятними, ба більше -збоченими, але в світі тварин вони цілком природні.

Романтичні стосунки - справа непроста, що вже казати про секс. Навіть у період найбільшої закоханості пара не застрахована від непорозумінь і труднощів у спілкуванні.

Тож уявіть, наскільки може бути непросто зізнатися своєму партнерові, що ви хотіли б спробувати в ліжку щось, що лежить за межами культурних норм.

А втім, будь-яка найсміливіша фантазія, що може здаватися неприйнятною з точки зору моралі, виявляється цілком природною (звісно, за умови згоди обох учасників). Обов'язково знайдеться хоча б один вид тварин, для яких така поведінка є нормою.

Прикладів творчого підходу до сексу існує безліч: їжа в спальні, незвичні місця, рольові ігри. Та навіть найбільш екстравагантні експерименти, вочевидь, не є винаходом людей, оскільки трапляються досить часто у тваринному світі.

Візьміть, наприклад, жирафів. Самці в пошуках найкращої партнерки час від часу відвідують інші стада, де обирають свою половинку в прямому сенсі на смак - пробуючи зразки сечі.

Так самець з'ясовує, чи містяться в сечі певні хімічні сполуки, які вказують на готовність самиці до спарювання.

Жираф, звісно, не розбирається в наукових тонкощах цього ритуалу. Він просто робить те, що навчила його еволюція: ходить саваною, пробує сечу, шукає супутницю.

Якщо якійсь самиці особливо сподобався гість-кавалер, вона може помочитися, коли він проходить повз. Отже, уролагнію, або, по-народному, "золотий дощ", вигадали не люди.

Якщо романтичні знайомства жирафів визначаються сечею, гіпопотами, як з'ясували вчені, покладаються на фекалії. Самці позначають ними свою територію, залишаючи великі купи гною на берегах річок і озер, де живуть.

Але не відстають і самиці. Коли представник протилежної статі обходить територію, бегемотки не обмежуються закличними поглядами. Якщо бегемот подобається самиці, вона повертається, піднімає зад із води і теж угноює територію. Вчені назвали цю поведінку "дефекація на знак покори".

Сексуальні фантазії в світі тварин цим, звісно, не обмежуються.

Грубий секс, якому надають перевагу деякі люди, - ніщо порівняно з еротичними ігрищами чорноперої рифової акули (Carcharhinus melanopterus), яка мешкає в тропічних і субтропічних водах Індійського та Тихого океанів.

Стенфордський біолог Дуглас Дж. Маккоулі та його колеги ретельно описали ритуали спарювання цього хижака.

Самці деякий час переслідують самицю, поки головний з них не кусає її за хвіст. Після того як їй вдається вирватися, він знову хапає її - цього разу за тіло біля правого грудного плавця.

Заволодівши нею, самець штовхає її головою у піщане дно, після чого здійснює блискавичний статевий акт, який триває шістдесят вісім секунд.

Як пояснює дослідник акул Девід Шиффман, укуси є необхідними в хиткому та слизькому водному середовищі. Вочевидь, саме через це шкіра жіночих особин багатьох видів акули є жорсткішою, ніж у самців.

Еволюційно виправданим виявляється й груповий секс.

Коли в канадській провінції Манітоба настає весна, з нір у землі виповзають підв'язкові змії (Thamnophis sirtalis parietalis), спраглі їжі та сексу.

Самиці виділяють шлюбний феромон, позначаючи свою присутність. Довколишні самці чують його і приповзають на поклик, сподіваючись завести нащадків.

Змії збираються в групи, які можуть налічувати десятки тисяч особин, і збиваються в гігантські живі клубки.

Груповим сексом, проте, все не обмежується. У клубках злягаються (або намагаються лежати) ще й кілька самців, які прикидаються самицями.

Багато дослідників раніше вважали, що ці самці виділяють жіночі феромони, аби обдурити суперників. По-перше, прикидаючись самкою, вони можуть уникнути агресії з боку більших домінантних самців. Так ці змії продовжують собі життя і збільшують шанси знайти хоч якусь партнерку.

Але також є теорія, що мімікрія застосовується... щоб погрітися. Прикидаючись самицями, хитруни, можливо, просто хочуть чужого тепла. До того ж, захований серед інших трансвестит має менше шансів стати здобиччю для голодних ворон.

Поліаморія - кохання майбутнього?

Схильність до трансвестизму ще більше виявляє траурна каракатиця (Sepia plangon). Цей головоногий молюск, який мешкає біля східного узбережжя Австралії, ретельно стежить за своєю зовнішністю.

Коли самець намагається спокусити жіночу особину, він передає їй любовне послання, зашифроване в малюнку пігментних цяток, що з'являються на його шкірі.

Та якщо побаченню починає хтось заважати, самець змінює колір шкіри на жіночий - але тільки з того боку, з якого наблизився суперник.

Тож самиця продовжує бачити залицяння, а непроханий гість думає, що перед ним дві жіночі особини, і залишає коханців наодинці.

Суспільна мораль таврує деякі сексуальні практики, вважаючи їх дивними, непристойними, негожими і навіть збоченими.

Однак у дослідженнях різних типів людської поведінки, чи то дружба, а чи гра або ж підліткові бійки, спостереження за іншими видами тварин іноді відкриває несподівані перспективи.

Тож, подивившись на речі трохи ширше, ми можемо виявити чимало спільного з нашими молодшими братами, нехай це й може виглядати шокуючи або ображати нашу людську мораль.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.