"Хліба та видовищ": як розважаються дубайські мільярдери

Переможець конкурсу Magnum Award фотограф Нік Ханнес розповідає про свій новий проект, присвячений життю багатіїв Дубая.

"Дубай - місто захопливе і суперечливе. Він має як шанувальників, так і критиків, а тому я не волів би вирішувати, що подумають мої глядачі. Нехай вони сприймають цю історію з висоти свого досвіду та світогляду".

Фотограф Нік Ханнес щойно став переможцем конкурсу Magnum Award за серію фотографій "Хліба та видовищ" (Bread and Circuses), в якій найбільше місто ОАЕ постає "ігровим майданчиком глобалізації та капіталізму".

Автор, однак, не висловлює свого ставлення до сюжетів знімків. Натомість пропонує дотепний і часто неоднозначний погляд на стиль життя, який багатьом здасться принаймні дивним.

"Швидке перетворення Дубая з брудного рибальського містечка в 1960-х роках на сучасний ультрамодний мегаполіс захоплює й тих, кому місто подобається, і тих, кому - ні", - пише Ханнес у передмові до свого проекту.

Багато фотографій викликають таке саме двоїсте відчуття. Вони пропонують подивитися на звичайні речі під іншим кутом.

"Дев'яносто відсотків населення Дубая є емігрантами, - розповідає Ханнес в інтерв'ю BBC Culture. - У такому дуже неоднорідному суспільстві я вирішив зосередитись на верхівці середнього класу - найзаможніших мешканцях країни".

"Я відвідав місця, де зазвичай розважаються представники цього класу: нічні клуби, пляжі, тематичні парки, готелі, торгові центри".

Завдяки штучним островам і будівлям, що відтворюють світові пам'ятки архітектури, Дубай і сам нагадує величезний тематичний парк для мільярдерів. Але фотограф вирішив зазирнути трохи далі за "обкладинку" з модних логотипів і розкішних авто.

"Важливим джерелом натхнення для цієї серії світлин стала книжка бельгійського філософа Лівена де Котьє "Капсульна цивілізація".

Вона також стала теоретичним підґрунтям, відзначає фотограф. Котьє описує "надзвичайно полярне суспільство: один світ - це архіпелаг огороджених островів або "капсул", де життя дуже комфортне, інший, навпаки, - океан хаосу та бідності".

На думку Ханнеса, процес урбанізації Дубая дійсно нагадує феномен "поляризації", описаний Котьє.

"На локальному рівні - це розрив між багатими експатами та трудовими мігрантами. На глобальному - Об'єднані Арабські Емірати самі виглядають великою "капсулою" - безпечною гаванню на нестабільному Близькому Сході".

Однак він знову наголошує, що не дотримується жодної остаточної точки зору.

"Я не маю монополії на правду, і тому не хочу давати однозначні відповіді. Але волів би порушити питання про екологічний розвиток, нерівність, проблеми економіки, жадібність. Я сподіваюсь, що мої фотографії змусять глядачів замислитися".

"Багато з цих місць здаються сюрреалістичними, начебто все це відбувається в чиїхось мріях, у паралельному світі, де всі щасливі. Однак, якщо ви придивитесь уважніше, то помітите, що не все так однозначно", - пояснює Ханнес.

Нік Ханнес відвідав Дубай у 2016-му та 2017 роках. "Коли я звик до цієї країни, повсякденне життя почало здаватися мені досить передбачуваним і традиційним. Тут є чим зайнятися: від катання на лижах до сафарі в пустелі".

"Але мені сильно бракувало спонтанності та динамічності життя в сучасній частині міста. Набагато більше мені подобалось гуляти в Дейрі - історичному центрі Дубая, де живуть переважно азійські та африканські спільноти".

Ханнес вирішив знімати Дубай після свого попереднього проекту "Середземномор'я: Безперервність людини". "Я почав цікавитися містами, які зазнали штучної урбанізації, та її впливом на суспільство", - зазначає він.

Мене також цікавило питання туризму та охорони навколишнього середовища.

"Так я і потрапив до Дубая, який є яскравим прикладом надмірної урбанізації, спричиненої потребами ринку".

Багато його середземноморських світлин показують різкі контрасти. Ці яскраві кольорові зображення викривають досить темні боки життя.

"Гумор є потужним інструментом, щоб привернути увагу людей, - каже Ханнес. - Дотепне і несподіване фото змушує людей придивитися ближче".

"Я використовую гумор і іронію в своїх роботах, але водночас намагаюся піти трохи далі. Мої фотографії - не лише візуальні жарти, але й критика нашого ставлення до світу", - пояснює фотограф.

Цю фотографію Ханнес зробив у 2012 році в рамках серії "Середземномор'я".

"Власник АЗС одружився того дня і вирішив влаштувати вечірку прямо на своєму робочому місці, замість того щоб орендувати урочисту залу або ресторан", - розповідає фотограф.

"Ця світлина зображує економічну кризу в Греції не в такий спосіб, як ми звикли - жебраки, розподіл харчів, бунти в Афінах".

"Я опинився там випадково, і провів цілу ніч разом з ними. Це - найкраща і найбільш зворушлива весільна вечірка, на якій коли-небудь був", - згадує Ханнес.

Ця сцена, схожа на фільм Веса Андерсона, була знята під час подорожі колишнім Радянським Союзом протягом 2008 року.

"Підлітки (які народилися за багато років після розвалу СРСР) тренують зміну караулу біля Пам'ятнику захисникам брестської фортеці.

Ханнес дуже талановито схоплює кадр, який має бездоганну композицію і водночас спантеличує і веселить глядача. "Коли я вчився фотографії, величезний вплив на мене справив Анрі Картьє-Брессон і старше покоління майстрів чорно-білої документальної фотографії".

"Я також відчуваю духовну спорідненість із кінорежисером Жаком Таті, насамперед у питаннях композиції та використання гумору", - додає Ханнес.

У творах Ханнеса гумор є провідником чогось глибшого, як на цій фотографії, зробленій 2010 року для книжки про бельгійські традиції.

"Святий Антоній є покровителем свиноферм", - Ханнес пояснює, що перед тим як м'ясо виставляють на продаж, свині туши мають "прослухати" церковну службу.

"Люди часто сміються спочатку, але коли усвідомлюють, що це зовсім не смішно, вони почуваються збентеженими", - додає він.

"Це добре. Замість того, щоб давати відповіді, я волів би порушувати питання", - підсумовує Нік Ханнес.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.