Секс, честь, сором і шантаж у світі інтернету

Як показало дослідження ВВС, тисячі жінок у консервативних країнах Північної Африки, Близького Сходу та Південної Азії потерпають від зганьблення чи шантажу: зловмисники погрожують оприлюднити їхні приватні, часом відверті фото та відео. Складний конфлікт між культурою соцмереж і смартфонів, з одного боку, і традиційними уявленнями про сором і честь, з іншого, вивчає Деніел Сайлас Адамсон.

У 2009 р. 18-річна єгиптянка Гадір Ахмед відправила своєму хлопцеві на телефон короткий відеоролик. У ньому Гадір танцює в гостях у подружки. Там немає навіть натяку на порнографію, але дівчина вбрана у досить відкриту сукню і танцює вільно й невимушено.

Через три роки, після того як стосунки було розірвано, цей хлопець опублікував відео у мережі YouTube. Гадір злякалася не на жарт. Вона розуміла, що вся ця ситуація – танець, сукня, зустрічі з хлопцем – виглядатиме абсолютно неприйнятною для її батьків, сусідів і загалом суспільства, де від жінок вимагають прикривати тіло й поводитись скромно.

Утім, за роки, що минули після надсилання відео, Гадір встигла взяти участь в єгипетській революції, зняла хіджаб і почала виступати за права жінок. Розлючена, що чоловік намагається публічно її зганьбити, вона подала на нього в суд. Хоча вона домоглася, щоб його визнали винним у дифамації, відео лишалося в YouTube. У соцмережах, на Гадір посипались образи з боку багатьох різних чоловіків. Вони поширювали посилання на відеоролик з танцями, щоб зруйнувати її репутацію.

У 2014 р., виснажена цими знущаннями та хвилюванням про те, хто ще може побачити цей ролик, Гадір прийняла сміливе рішення: вона опублікувала його на власній сторінці у Facebook. У коментарі вона написала: годі вже зловживати зображеннями жіночого тіла, щоб засоромити жінок та змусити їх мовчати. Подивіться це відео, запросила вона. Я добре танцюю. Мені нема чого соромитись.

Гадір сміливіша і красномовніша за більшість арабських жінок, але її ситуація далеко не унікальна. Як показало дослідження ВВС, тисячі молодих людей – переважно дівчат і жінок – страждають від погроз, осоромлень і шантажу їхніми цифровими зображеннями, від невинно-грайливих до сексуально відвертих. Потрапивши у чоловічі руки, – часом зі згоди самих жінок, а часом під час злочинів сексуального характеру, – ці зображення стають козирною картою для подальшого шантажу. Від жінок вимагають грошей, ще відвертіших зображень або й сексуальних послуг.

"Порнопомста" – проблема, добре відома у всіх країнах світу. Утім, потужність відвертих образів як зброї залякування пов’язана з тим, наскільки вони ганьблять жінок, а в деяких культурах ганьба і сором сприймаються набагато серйозніше, ніж в інших.

"Західна культура інакша, – каже Інам аль-Аша, психолог і активістка з Аммана (Йорданія), яка бореться за права жінок. – Фотографія в оголеному вигляді може бути принизливою для жінки. Але в нашій культурі така фотографія може призвести до її смерті. Навіть якщо її не вб’ють фізично, її соціальне та професійне життя завершиться. Ніхто не буде з нею спілкуватись, і вона лишиться відторгненою та самотньою".

Це лише одна історія з циклу, присвяченому новому й тривожному явищу – використанню приватних чи сексуально відвертих зображень для погроз, шантажу та осоромленню молодих людей, переважно дівчат і жінок, у деяких найконсервативніших країнах світу. Читайте <link type="page"><caption> інші історії та приєднуйтесь до обговорення тут</caption><url href="http://bbc-arabic-shame.pilots.bbcconnectedstudio.co.uk/#/" platform="highweb"/></link>.

Про більшість випадків такого насильства ніхто й ніколи не дізнається, адже жінки мовчать з тих самих причин, через які вони почуваються вразливими. Утім, юристи, поліцейські та громадські активісти з десятка різних країн розповіли ВВС, що поширення смартфонів і соцмереж викликало приховану епідемію шантажу і осоромлення в інтернеті.

Йорданська юристка Захра Шарабаті повідомила, що за останні два-три роки вона вела не менш ніж 50 справ, де йшлося про зганьблення чи залякування жінок за допомогою цифрових зображень чи соцмереж. "Гадаю, що загалом в Йорданії цей показник набагато вищий, – каже вона, – понад 1000 випадків. Думаю, не одна дівчина загинула через цю проблему".

Луай Зрейкат, офіцер поліції з Західного берега, каже, що минулого року підрозділ інформаційної злочинності палестинської поліції розглянув 502 кіберзлочини, у багатьох з яких відігравали роль приватні жіночі фотографії. Його співвітчизник Камаль Махмуд, модератор вебсайту, присвяченого боротьбі з вимаганнями, щороку отримує понад тисячу звернень від жінок з усього арабського світу, за його власними словами.

"Часом у фотографіях немає нічого сексуального… Дівчина без хіджаба – навіть це може спричинити скандал. Чоловік може скористатися цим фото, щоб змусити дівчину прислати йому ще інші фото, – пояснює він. – Ця проблема особливо нагальна для країн Перської затоки – Саудівської Аравії, ОАЕ, Кувейту, Катару, Бахрейну. Деякі дівчата кажуть нам: якщо ці фотографії оприлюднять, їм загрожує реальна небезпека".

У Саудівській Аравії проблема постала настільки серйозно, що релігійна поліція відкрила окремий підрозділ для переслідування шантажистів і допомоги жінкам, яким погрожують. У 2014 р. тодішній очильник релігійної поліції д-р Абдул Латіф аль-Шейх сказав репортерові саудівської газети: "Щодня ми отримуємо сотні дзвінків від жінок, яких шантажують".

Східніше, в Індії, юрист Верховного суду Паван Дуггал розповідає про "шквал" випадків, пов’язаних з цифровими зображеннями жінок. "За моєю суб’єктивною оцінкою, в Індії щоденно стаються тисячі таких випадків", – каже він.

Пакистанка Ніг’ят Дад, голова доброчинної організації, що сприяє безпеці жінок в інтернеті, розповідає, що до них "щодня звертаються дві-три дівчини", яким погрожують, – тобто, близько 900 на рік.

"Поки жінки у стосунках, вони часто діляться своїми фото чи відео, – каже вона. – Якщо ж стосунки розриваються не на хорошій ноті, інша сторона зловживає цими даними і вдається до шантажу, намагаючись зберегти стосунки або примусити жінку до різних сумнівних дій".

Утім, проблема не обмежується шантажем з боку ображених колишніх. Пані Дад вбачає тривожний зв’язок між смартфонами і сексуальним насильством.

"Усе почалося з відвертих фото, та зараз, на жаль, простежується сумний зв’язок із зґвалтуваннями, – розповідає вона. – До поширення технологій зйомки, насильники не знали, як змусити жінку мовчати… Але смартфони виявились дуже зручними для ґвалтівників: вони знімають свою жертву на відео і погрожують викласти це відео в інтернет, якщо вона комусь пожаліється".

Чим страшніші наслідки публічності, тим більше влади має злочинець над жертвою.

Одна молода жінка родом з туніського села зустрілася з кореспондентом ВВС у жіночій тюрмі на північному узбережжі країни і <link type="page"><caption> розповіла свою трагічну історію</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/news/magazine-37683927" platform="highweb"/></link>.

Усе почалося тоді, коли приятель її батька вчинив над нею сексуальне насильство і сфотографував її без одягу. Ці фотографії зробили її повністю залежними від насильника, який ще багато місяців продовжував з неї знущатися, а також вимагати гроші. Лише коли цей чоловік став погрожувати, що зґвалтує і її сестру, в Амаль не стало терпіння. Вона запросила його додому і зарубала сокиркою для м’яса. Наразі вона відбуває 25-річний термін покарання.

Інша дівчина, 16-річна жертва групового зґвалтування в Марокко, підпалила себе у червні цього року, коли її насильники сказали, що викладуть відео свого злочину в інтернет. Цими погрозами вісім обвинувачених хотіли змусити родину дівчини забрати з суду позов. Натомість це призвело до самогубства потерпілої – вона отримала опіки третього ступеня й померла в лікарні.

Схоже, що записи зґвалтувань на мобільні телефони найбільш поширені в Індії та Пакистані.

У серпні 2016 р. журналісти газети Times of India з’ясували, що в крамничках північноіндійського штату Уттар-Прадеш щодня продаються сотні – можливо, тисячі – відеозаписів зґвалтувань. Ось що заявив один продавець з Агри: "Порнографія – це вчорашній день. Справжні злочини – оце цікаво". У сусідній крамничці, як випадково почули ті самі журналісти, власник розповідав клієнтам, що вони, можливо, навіть знайомі з дівчиною з "найновішого і найгарячішого" відео.

В одному з випадків, досліджених ВВС, 40-річна медпрацівниця наклала на себе руки після того, як її односельчанам через WhatsApp розіслали відео групового зґвалтування, жертвою якого вона стала. Жінка звернулася до старійшин свого селища за захистом, але, як розповіла її колега, не отримала його. В очах спільноти, вона не лише була заплямована цим злочином, але й сама його на себе накликала.

У контексті консервативних культур, такі зображення можуть зіграти по-різному.

Деякі жінки зрозуміли: якщо ці зображення можуть бути зброєю зганьблення жінок, вони ж можуть бути зброєю атаки чи виклику на адресу патріархального суспільства.

Колі Гадір Ахмед виклала на своїй Facebook-сторінці відео танцю і підписала: "Вчора деякі чоловіки спробували мене зганьбити, поширюючи в інтернеті приватне відео, де я танцюю з подругами. Підтверджую: на цьому відео справді я. Ні, я не соромлюся свого тіла". У 2011 р. інша молода жінка з Північної Африки Аміна Сбуї пішла ще далі: вона опублікувала у Facebook свою фотографію з оголеним торсом, на якому написала фломастером: "Моє тіло належить мені – чиясь честь тут ні до чого". Публікація викликала гарячі суперечки в туніському суспільстві.

Молода пакистанка Канділ Балоч, родом з пенджабського села, тривалий час викладала у соцмережах провокаційні селфі, чим здобула славу і прізвисько "пакистанська Кім Кардашян". Прийнявши сексуалізовану інтернет-культуру, вона кинула виклик соціальним нормам своєї країну. У липні цього року її задушив рідний брат – за те, що вона зганьбила свою родину.

Силу смартфонів та соцмереж, схоже, добре усвідомлюють органи влади в Саудівській Аравії: окрім рішучих переслідувань чоловіків, які зловживають жіночими зображеннями, уряд проводить освітні кампанії для дівчат, де їм розповідають про небезпеку поширення фото в інтернеті.

На певному рівні, це справді важливо для захисту саудівських жінок. Утім, такі активні дії уряду також свідчать про інше: очевидно, що новітні технології здатні впливати на моделі поведінки та мислення – і що вони вже відкрили новий фронт у війні за те, що жінки можуть робити зі своїм тілом, а чого не можуть.