Чи варто розповідати про своїх дітей на роботі?

Якби вас попросили скласти перелік тем, які не слід зачіпати на роботі, ви, напевно, згадали б секс, гроші, релігію і політику. А слідом за ними – психічне здоров’я або (о, ця жахлива фраза!) "жіночі проблеми".

Та чи включили б ви до цього списку тему дітей?

Як мама "проблемного" хлопчика, я постійно себе про це питаю. Коли під час роботи у мене дзвонить мобільний, і учителька з групи продовженого дня повідомляє про нові витівки мого сина, чи варто мені розповідати про це колегам? І наскільки докладно?

Поставимо питання прямо: чи припустимо обговорювати своїх дітей з колегами?

"Якщо хочеш зробити кар’єру, то ні", – сказала моя подруга, чоловік якої працює в одній з провідних корпорацій і яка вже багато років уважно спостерігає за поведінкою його начальників.

Джессіка Прайс Джонс, психолог праці та письменниця, також не має сумнівів у тому, що надмірна відвертість щодо подробиць сімейного життя – річ небезпечна, особливо якщо ваші діти кидають тінь на ваш ідеальний імідж.

"На роботі краще бути якнайменше вразливим. Адже варто вам проявити вразливість, вас починають вважати слабким, а коли ви слабкий, хтось сильніший займе ваше місце у зграї", – каже вона.

"У корпоративному світі необхідно весь час проявляти сильний характер. Я в цьому переконана".

Cлабкість?

Тоді виникає наступне питання, що стосується матерів, які працюють: чи мусять жінки бути сильнішим за чоловіків? Чи до них застосовують інші критерії?

"Безперечно", – запевняє Джессіка Прайс Джонс. На її думку, якщо чоловіки розповідають колегам про своїх дітей, це позитивно позначається на їхній репутації. Їх вважають турботливими батьками. Але з жінками все інакше, каже вона.

"Я не можу так само розповідати про своїх дітей, бо для мене це не буде сильною стороною. У жінок це сприймається як слабкість".

Вебсайт <link type="page"><caption> Mumsnet</caption><url href="http://www.mumsnet.com/" platform="highweb"/></link> погоджується, що жінки мусять знайти цю хитку рівновагу. Поради цього сайту для матерів, що повертаються на роботу після декретної відпустки, завершуються словами: "І пам’ятайте золоте правило – не можна постійно розповідати про роботу своїм домашнім і (напевно, це ще важливіше) не можна постійно говорити про своїх дітей на роботі".

Як показало нещодавнє дослідження, різниця у сприйнятті відчувається відразу, як у працівника з’являється дитина. І не треба навіть багато про цю дитину говорити.

У цьогорічному опитуванні "Товариства Фосетт" – організації, що бореться за рівність статей, 46% респондентів сказали, що, народивши дитину, жінка стає менш віддана своїй роботі. Щодо чоловіків таких відповідей було лише 11%.

Більше того, коли питання сформулювали протилежним способом, то майже третина респондентів погодилась, що чоловіки стають ще відданішими роботі, коли у них з’являються діти.

Виходить, що материнство – це мінус для кар’єри, тоді як батьківство – плюс.

Помилкова прив’язка до статі

Тамара Бокс – партнерка у міжнародній юридичній компанії Reed Smith і керівниця проекту "Впливові жінки" британського Фонду досліджень раку.

Вона визнає, що жінки потерпають від багатьох упереджень, але водночас наполягає: це не має перешкоджати їм бути собою. На її думку, таке лицемірство невиправдане з точки зору бізнесу.

"Вимагати, щоб жінки мовчали про своїх дітей, чи прикидалися, що тих дітей не існує, чи ніколи не йшли з роботи раніше через материнські обов’язки – не вихід, – каже вона. – Це погано позначається на бізнесі".

"Рано чи пізно, ці жінки вирішать, що ця робота їм не підходить, і підуть".

Утім, не всі погоджуються, що це питання треба обов’язково розглядати у контексті боротьби між статями.

"Гадаю, це прив’язується до статі помилково, – каже Ейлі МакАдам, директор з інфраструктури в Європі та Азії інженерно-будівельної компанії Bechtel. – Це більше пов’язано з індивідуальними особливостями".

Навіть у межах її команди, пояснює вона, дехто полюбляє обмінятись особистими новинами на початку зустрічі, тоді як інших це дратує чи викликає відчуття стресу. З її спостережень, це не залежить від статі.

Як і в багатьох інших компаніях, у Bechtel працівники проходять тренінг з усвідомлення своїх упереджень. За словами пані МакАдам, він стимулює до відкритого обговорення: "Важливо створити таку атмосферу, де працівники могли б спитати: як ви це сприймаєте, коли я розповідаю про своїх дітей? Такі розмови справді корисні".

Є контакт!

І не просто корисні, стверджують деякі люди, а й необхідні для успішної діяльності компанії.

Сьогоднішні офіси не такі формальні, як колись, і більш толерантні, – стверджує Тоні Франко, консультант з брендової політики, який працює з маркетологами багатьох компаній.

За його словами, важливу роль у цьому відіграє відкритість працівників щодо свого особистого життя і характеру: "Ключове завдання працівника – налагодити хороші стосунки з усіма колегами по роботі, досягти з ними розуміння, щоб бути добрими знайомими і довіряти одне одному. Це справді необхідно, особливо коли працюєш у команді".

Тамара Бокс з ним погоджується. Зізнання в тому, що у вас є діти, аж ніяк не має підривати ваш імідж професіонала, вважає вона. Навпаки, це прекрасний спосіб будувати стосунки, як з клієнтами, так і з колегами. Вона сама – мама 10-річного сина і прагне до щирості і відвертості у діловому житті.

"Є різні шляхи для встановлення контакту з іншими людьми, а саме це потрібно нам на роботі", – каже вона.

"Людина найефективніша, коли відчуває такий контакт, і, як на мене, особисті розмови допомагають його встановити. Але не всі такої ж думки".

Це важливе застереження. Не всі колективи однакові. Втім, зауважує пані Бокс, це стосується будь-якої теми – не слід без кінця говорити про те, що аудиторії нецікаво, хоч про недільну гру у гольф, хоч про ваших обдарованих нащадків.

Тим, кого переповнює батьківська гордість, варто взяти це до уваги.