Від мистецтва до плям: як у Києві сприймають мурали

Михайло Грушевський і гетьман Скоропадський, чоловік, що долає річку з лосем, і ворони - за минулий рік на стінах будинків у Києві з’явилося 20 зображень, муралів. Наступного року їх обіцяють ще більше.

Багато муралів малюють художники з Бразилії, Австралії, Польщі, Іспанії і України, яких до Києва запросив режисер Гео Лерос. Він каже, що його мрія – перетворити Київ на світову столицю стріт-арту. Тому він вигадав проект з муралами: отримує в КМДА дозволи на розмалювання стін, шукає спонсорів, які оплачують переліт художникам і фарби.

При цьому пан Лерос запевняє, що у мешканців будинків завжди запитують, чи не проти вони таких малюнків, і збирають підписи. Проти, за його словами, поки що ніхто не виступив.

"Художники самі обирають, що малювати. Їм ніхто не вказує. Художник Гвідо Ван Хелтен надихнувся віршем "Конвалія" Лесі Українки і захотів написати її портрет. Так з'явився мурал на вулиці Стрілецькій", - розповів ВВС Україна Гео Лерос.

Ми запитали у київських істориків, культурних діячів і політиків, що вони думають про мурали.

Владимир Кадигроб, куратор мистецьких проектів

Це дуже позитивне явище для міста. Ми показуємо Київ, як просунуте і розвинене місто. Але в історичній частині з ними треба бути дуже обережними. Кожен мурал має бути вписаний у контекст і у ландшафт. Це потрібно обговорювати з експертами і громадою. Так, це складно, але це треба робити. З усіх робіт мені найближчий портрет Нігояна португальського художника – він вписується у середовище, зовсім ненав’язливий.

А от абсолютно невдала робота на бульварі Лесі Українки - дівчина з вишиванкою. Це та стіна, на якій навряд чи могло взагалі будь-що з’явитися. Зовсім зайвим і недоречним вважаю графіті внизу Андріївського узвозу.

Світлана Заліщук, депутат Ради

Мурали створюють обличчя міста. У Києві дуже багато гарної архітектури, але та архітектура, яка красива, вона дуже часто є занедбаною, а радянська безликою. Я б назвала мурали таким культурним проявом.

Особливо багато сюжетів для муралів були взяті після Революції гідності. Ми, таким чином, не просто стаємо красивими як місто, ми ще і ідентифікуємо, в чому наші символи, які знаки та образи для нас важливі. Тобто місто набуває ідентичності, і мені особисто це дуже подобається.

У нас зараз обмежені фінансові можливості, як зробити наше місто кращим. Тому мурали це теж неординарний спосіб шукати можливості, щоб привносити красу.

Олександр Ройтбурд, художник

Коли я на них дивлюся, то думаю, що дуже шкода, що зникло таке явище, як худрада. Ці ескізи мають затверджувати якесь експертне співтовариство. Це залишили на розсуд комунальників, а такого бути не повинно.

Серед муралів з’являються досить гарні речі, але таких дуже мало. В той же час якісь дійсно цінні мурали знищуються. Рішення про те, що має з’являтися на стінах міста, має бути компетентними. Багато муралів взагалі не є предметами мистецтва.

Станіслав Цалик, історик

Не можу сказати, що мені все подобається чи все не подобається. Щось є більш вдалим, а щось - ні. Має бути обмеження на мурали в історичній зоні. Адже майже на кожному перехресті у старому Києві могло щось відбуватися, пов’язане з історією. Бажано, щоб мурали підкреслювали події, які тут сталися і вписувалися в архітектурний стиль.

Може десь у спальних районах, де є багато будинків, їх можна прикрасити абстрактними муралами. Там більш доречна свобода у сенсі стилю і того, що можна зображувати.

На вулиці Стрілецькій є мурал, де, кажуть художники, зображена Леся Українка – ось він є вдалим. Адже цим муралом підкреслили особливість цієї місцини. Намальована жінка начебто дивиться у будинок навпроти, де дійсно мешкала Леся Українка. Це гарний варіант, бо зрозуміло, про що, і зрозуміло, чому він тут розміщений.

Катерина Сергацкова, журналіст

У Києві я бачила різні мурали, не можна всіх їх гребти під одну гребінку. Є дуже гарні і помітні роботи - наприклад, авторства Interesni Kazky. Найчастіше обговорення муралів зводиться до питання смаку. Мешканець міста не зрозуміє того чи іншого муралу, якщо у нього немає поняття про актуальне мистецтво взагалі.

Його таки мурали будуть, швидше за все, лякати. Тому більшості подобаються зображення котиків і повітряних кульок розміром у п'ятиповерховий будинок.

Втім, такі зображення і в інтернеті людям подобаються найбільше. Насправді, коли ми обговорюємо мурали, ми повинні обговорювати насамперед те, хто виступив замовником. Нерідко місцева влада використовує цей хід - замовити яскравий "красивий" мурал художнику, щоб підняти рейтинг серед городян, прикрасити фасади. Інша справа, коли мурал - це ініціатива власне художника чи куратора, і створюють його, виходячи з художнього задуму. У роботі це завжди відчувається.

Володимир Воротньов, куратор фестивалю Muralisimo

У Києві з муралами бездумно порушуються дизайнерські підходи. При їх створенні немає жодного обговорення. У нас перенавантажений центр міста, який сам по собі є цінністю. Там кожна цегляна стіна – це дзеркало часу. Це відсутність візуальної культури вважати, що стара цегляна стіна потребує якогось сучасного зображення.

Невдало нанесені мурали працюють на рівні реклами. Вони нищать історичну палітру Києва, ці плями мерехтять, як виразки, як реклама. Принципової різниці між муралом і рекламним щитом немає.

Хоча, є мурали, які вписуються в середовище і зроблені дуже якісно. Наприклад, це робота декоративному стилі французького художника на ім’я Remed на Златоустівській, 20. Це образ жінки з мечем. Його надихнула наша "Родина-мать". Тут мінімальна кількість кольорів. Це приклад хорошого муралу, але, на жаль, таких прикладів дуже мало. Портрет Нігояна – теж приклад якісного мурала. Він знайшов своє місце.

Борис Єгіазарян, художник

Мурал з Михайлом Грушевським – це класно. Популяризація українських історичних постатей - це дуже добре. Люди будуть знати, хто це, будуть запитувати. Але те, що стосується естетики, то тут потрібно працювати з образом міста, з його архітектурою. Не можна взяти якийсь портрет Грушевського і просто його збільшити. Цей інформаційний привід треба використовувати більш естетично.

Дуже багато залежить від виконання. Якщо ми наповнимо все місто портретами відомих українців, але вони будуть виконані погано – це не є добре.

Є багато муралів, які мені дійсно подобаються. Мурали - це сучасний монументальний живопис. Ще приклад, де дуже гарно простір поєднується з природою і архітектурою, це Пейзажна алея. Там все зроблено неймовірно, там є велика мозаїка, всі кольори все вписується. Дуже гарно.