Розлучення після 60-ти

Кількість людей, що розлучаються у зрілому віці, останнім часом зростає, хоча загалом відсоток розлучень у Британії зменшується. Чим пояснити феномен "волосся сивіє, а голова шаліє"?

"Я зробив їй пропозицію і майже в той самий день про це пошкодував".

Але оголошення про заручини вже з’явилося на першій сторінці місцевої газети, і Пітер відчував, що назад шляху немає. "Я був тоді слабовільний", – зітхає він.

Пітер одружився у 1967-му, 36 років по тому, коли йому було вже 64, він таки знайшов шлях назад.

"Я просто завантажив усе, що зміг, у машину і поїхав. Пам’ятаю, що вона стояла на ґанку і дивилася услід. Я справді відчував жаль і навіть провину за те, що завдаю їй болю".

Цей приватний болісний момент набуває характер національної епідемії.

За даними Національної статистичної служби, з 1990-х років кількість розлучень серед людей віком понад 60 років суттєво зросла – хоча серед решти населення зменшилась (за винятком незначного підйому у 2012 р.).

У 2011 р. розлучилися приблизно 9 500 чоловіків цієї вікової групи, що майже на три чверті перебільшує відповідний показник 20-річної давнини. Серед жінок спостерігається така сама тенденція. І це не лише тому, що нині населення загалом постарішало.

У випадку Пітера розлучення прискорили стосунки, які він завів з партнеркою по фортепіано Енн. Вони разом грали на інструменті, співали у церковному хорі і, готуючи виступ дуетом, закохалися одне в одного.

"Ми з Пітером добрі друзі – це саме те, чого мені не вистачало з першим чоловіком, – каже Енн, яка розлучилася у віці трохи за 50. – Ми вміємо посміятися над своїми невдачами".

Дослідники припускають, що вагома причина розлучень у зрілому віці – збільшення середньої тривалості життя.

Люди очікують більшого від пенсійного віку, каже юристка Карін Вокер, працівниця консультаційної компанії з сімейного права KGW Family Law (м. Вокінг) і асоціації з сімейного права Resolution.

"Люди тепер покладають великі надії на останню третину життя і планують, як її проводити", – каже вона.

"Багато хто з моїх клієнтів починає приділяти час новому захопленню – наприклад, велоспорту чи подорожам. Дуже часто їхні чоловіки чи дружини не поділяють цього захоплення, що призводить до погіршення стосунків і навіть розлучення".

Окрім того, у зрілому віці часто дається взнаки різниця у роках, пояснює Барбара Блумфілд, консультант бристольського психологічного центру Relate і супервізор відділення Relate Cymru.

"Припустимо, між подружжям десять років різниці. Десять років – це дрібниці, це навіть приємно, коли вам 20 і 30. Коли ж вам 70 і 80, це зовсім інша річ", – каже вона.

"Напевно, досить часто у таких випадках молодший партнер дивиться на старшого і жахається: "О Боже, тепер решту свого життя я тільки й робитиму, що доглядатиму за ним чи за нею".

Інший чинник – матеріальний достаток. Покоління "бебі-буму" зазвичай має хороші пенсії. У них є цінна нерухомість. Вони більш захищені, ніж пенсіонери були раніше, і можуть дозволити собі розлучитись.

"Це стосується також жінок. Раніше дружина практично не мала змоги піти з дому – ця жахлива перша доба, коли нема куди йти і відсутні навіть гроші на готельний номер – це дуже лякало, – каже пані Вокер. – Нині ж жінки набагато незалежніші фінансово і можуть розпоряджатися своїм життям".

Девіду (ім’я змінене) було 70, коли дружина, його ровесниця, спакувала валізу й пішла.

"Далі приходять різні фази – злість, жаль, відчуття, що ти як чоловік нікому не потрібен… Я думав, що варто було докласти більше зусиль, можливо, більше розмовляти – але ж для розмови потрібні двоє, і в нас цього не було".

Він вважає, що на їхніх стосунках негативно позначились періодичні хвороби, а також самогубство їхнього сина багато років тому.

"Вона довгі роки була нещасною, а я цього не помічав. Вона хотіла лише досягти фінансової незалежності, а далі мирно розійтись і жити на самоті".

На думку пані Вокер, розлучення у віці 60-80 років – це більший стрес для сімей, ніж якби воно сталося раніше. Вона вважає, що дорослі діти сприймають це тяжче, ніж малі.

"Мене хвилює, що люди почуваються самотніми", – каже Естер Ранцен, засновниця телефонної лінії підтримки для літніх людей Silver Line.

Вона підозрює, що насправді люди, що розлучилися у літньому віці, відчувають більший біль, ніж часом показують.

"Можливо, вони не до кінця усвідомлюють, що втрачають, коли роблять цей рішучий крок. Іноді псуються і стосунки з дітьми, адже після розлучення ті часто стають на бік одного з батьків".

"З цим також пов’язаний певний сором. Люди соромляться, що не дотримались священних обітниць, які дали багато років тому. Вони не втримались одне за одного "допоки смерть не розлучить нас", а тому, можливо, їм незручно просити про допомогу. Але краще вести відкритий діалог на цю тему і зважати, що таке часом трапляється, коли люди старішають".

Пітер щасливий у новому житті з Енн. Вони побралися у 2011 р., коли йому було 72. Але за розлучення довелося заплатити певну ціну: тепер у нього складні стосунки з деякими родичами.

"Якби зараз хтось мене спитав, перш ніж іти з сім’ї, чи варто це робити – напевно, я порадив би постаратися якось виправити ситуацію. Інакше кажучи, не чиніть так, як я".

Чому?

"Бо це боляче".