Світ глухих дітей

Андрій Бачинський. 140 децибелів тиші. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.

Є книги, які не просто прочитуєш. Є книги, які проживаєш, до яких із часом прагнеш повернутися, а після прочитання розмислюєш, і вони тебе довго не відпускають. Саме до таких і належить книга Андрія Бачинського "140 децибелів тиші", яка нещодавно побачила світ у львівському "Видавництві Старого Лева".

Насамперед пронизує в ній гостра соціальна тема, що є поки що незвичною для української дитячої літератури – тема неповносправних дітей. Чи не з перших сторінок читач занурюється у світ тиші, де своя неймовірна палітра внутрішнього та зовнішнього світовідчуття дитини, котра позбавлена слуху. Головний герой, підліток Сергій, внаслідок важкої травми під час аварії втрачає слух. Батьки і молодша сестра його гинуть, він залишається сиротою і потрапляє в інтернат для глухих дітей.

Не може не захоплювати відвертість, драматизм та психологізм цієї повісті – усі вималювані письменником образи немов зійшли на сторінки з життя, вони справжні. Особливо тонко автор передає внутрішній стан свого героя. Читач мимоволі наче перевтілюється у нього і дивиться на світ очима Сергія, разом із ним переживає його трагедію, відчуває розпач, відчуження, самотність і замкнутість, коли йому доводиться звикати до нового середовища, позбавленого звуків, освоювати мову жестів, вперше стикнутися із жорстокістю й несправедливістю, терпіти знущання одного із інтернатських хуліганів…

Єдиною відрадою для хлопця стає фортепіано, яке припадало пилюкою в актовому залі інтернату, адже до аварії Сергій навчався в музичній школі і мріяв стати музикантом... Тепер він грає, не чуючи музики, лише сприймаючи її своїм внутрішнім слухом і пам’яттю. Під час таких усамітнень із музикою, він знаходить нового друга – Яринку. Коли хлопець грає, вона завжди поряд, відчуває вібрації фортепіано, притулившись до інструменту, завдяки чому теж позбувається надмірної замкненості, в якій перебувала після пережитої родинної трагедії.

Книга вражає своїм реалізмом і багатошаровістю. Сюжет дуже динамічний і напружений. У чомусь навіть оліверо-твістівський, особливо коли Сергій тікає з інтернату і вирушає рятувати Яринку від батька-пияка та вбивці, якого випустили із в’язниці. Без грошей, цілком самотній, хлопець опиняється в міських нетрях, у лігві бандита Саньки Глухаря, який змушує дітей із фізичними вадами працювати на себе, жебракувати і красти. Але, дізнавшись життєву історію Глухаря, не лише засуджуєш його, а й співчуваєш.

Є у сюжеті чимало моментів грубої правди життя – це і брутальне хабарництво, блюзнірство, і цинізм мента Кокудака, якому Глухар щомісяця "відстібує" домовлену суму за мовчання, і парадоксальність судів і соціальних служб, котрі скорочують термін ув’язнення батька, який на очах у дитини убив її матір, а ще й повертають йому доньку… Це і байдужість людей, які не надто переймаються неповносправними дітьми, що опиняються на вулиці і жебракують. Їх вигідніше не помічати, а вкинувши в простягнуту руку кілька гривень, заспокоїти сумління своїм начебто добрим і щедрим учинком.

У повісті немає зайвої зворушливої сентиментальності та романтизації образів, але попри нелегку соціальну тему і свою реалістичність, твір позбавлений чорноти і сповнений оптимізму. Ця книга стверджує, що навколишній світ не завжди злий і жорстокий. Сергієві врешті зустрічаються добрі й небайдужі люди – професор Вадим Андрійович і його колишній студент Анатолій, які йому допомагають.

Соціально-психологічна повість Андрія Бачинського – прецедент, але не тільки через те, що українська підліткова література майже не торкається подібних гострих тем і лише доростає в тому сенсі. Це книга, яка відкриває читачеві щось більше від захопливого й цікавого динамічного сюжету – світ глухих дітей, їхніх потреб, переживань і сприйняття ними дійсності, привертає увагу до проблем неповносправних, а ще – показує справжній стан нашого суспільства.

Це історія не лише для підлітків, а насамперед – для дорослих. Прочитавши її, мимоволі замислюєшся над тим, наскільки ще недосконалим є наше суспільство щодо сприйняття та трактування дітей із особливими потребами і допомоги їм у тому, щоби вони відчували себе рівноцінними у соціумі, який зустріне їх в майбутньому, поза стінами інтернату. Як вони можуть себе зреалізувати і жити?

Ця книга проймає, промовляє і наближає до таких людей. Вона немов відкриває отой особливий внутрішній слух, коли можеш почути тишу…