Як вижити серед нудистів?

Більшості з нас було б незручно повністю роздягтися серед людей, але для декого це стиль життя. Американський письменник Марк Гаскелл Сміт подолав свої страхи і на рік занурився у світ нудизму.

"В аеропорті суворо заборонено жартувати про бомби, а серед нудистів – про груди. І не приведи Господь, щоб у вас сталася ерекція – тоді вас, напевне, попросять залишити товариство", – розповідає Гаскелл Сміт.

Це лише два факти з багатьох, які він відкрив для себе, відвідуючи нудистські табори по всьому світу.

Його першою зупинкою був курорт "Сонце пустелі" у Палм-Спрінгз, штат Каліфорнія.

"Я був до смерті переляканий. Нервуючи і ніяковіючи у своїй кімнаті, я шар за шаром втирав сонцезахисний крем у всі частини свого тіла, аж поки не став рівномірно блискучим і дуже дзеркальним. У такому вигляді я нарешті наважився вийти надвір. Біля басейну гуляли люди. Всі вони подивились на мене, скривились і закрили обличчя долонями", - ділиться враженнями письменник.

"Я дуже образився. Почекайте, подумав, я ж на двадцять років молодший від вас усіх. Але потім я глянув додолу… і все зрозумів. Ой-ой – це все, що я зміг прошепотіти", - додає Гаскелл Сміт.

Переживши свою невдачу з сонцезахисним кремом, він відвідав кілька місць у Європі, популярних серед нудистів. Одне з найвідоміших – мис Агд на півдні Франції. Потрапивши за огорожу, що береже вас від уваги папараці та цікавих перехожих, ви бачите перед собою звичайнісіньке містечко.

"З однією різницею – там усі голі, – каже Гаскелл Сміт. – Там навіть є хімчистка – хоча не уявляю, що вони там чистять. Піти в гастроном за продуктами чи випити ранішню каву з круасаном голяка – це настільки незвично, що по-своєму весело. А коли вже ви зайшли у винний магазин і без одягу обговорили місцеві сорти рожевого вина, тоді вже нічого не страшно".

Тижневий похід по австрійських Альпах разом з 19 натуристами з усієї Європи теж видався на диво приємним.

"Повітря там надзвичайно чисте. Ви нібито докладаєте зусиль, адже піднімаєтесь на велику висоту, але вам зручно, бо ви не пітнієте. Шкіра – найкращий терморегулятор", - каже чоловік.

Утім, коли здійнявся холодний вітер і пішов сніг, він дістав з наплічника свій одяг. Але інших членів групи погода не налякала. Гаскелл Сміт пригадує одну пару з Шотландії: "Вони йшли собі далі стежкою і раптом вигукнули – ой, дивись, озеро замерзло!"

Якщо оголених туристів зустрічали "текстильники" (люди, що носять одяг), останні зазвичай усміхалися і тягнулися за фотоапаратом.

"Але одного дня нам зустрілася група туристів-християн. Їхній керівник змусив усіх зупинитись і дивитись в інший бік, поки ми проходили. Я не міг у це повірити. Пізніше на пікніку біля озера ми знову їх побачили. Вони за нас молилися".

Перебуваючи серед нудистів, Гаскелл Сміт поступово забував про незручність, але при виході та поверненні до їхнього середовища нерви знову напружувалися в останню хвилину.

"Ці всі страхи насправді лише у вас в голові. Нудистам байдуже. У звичайному житті люди, яких ми бачимо оголеними, – це переважно актори чи моделі з фільмів чи реклами. Нас привчили думати, що отак мусить виглядати оголена людина", - каже письменник.

"Насправді ж голі люди – цілком звичайні. Гадаю, прийняття власного тіла, як і тіл інших людей – це дуже здорова практика. Наше суспільство потребує різних проявів толерантності – чому б не почати з цього?" – пояснює він.

Письменник виявив надзвичайну єдність з цією строкатою спільнотою, де є лікарі і пожежники, офісні працівники і викладачі університетів.

"Багато нудистських курортів з'явилися у 1950-60-х роках і зараз "старішають" – перетворюються на такі собі готелі для голих пенсіонерів. Але є нове покоління молодих нудистів, які люблять відпочивати на диких пляжах і ходити у походи. Початком цього захоплення майже завжди стає купання голяка. Коли ви вже поплаваєте без купального костюму і відчуєте, як це приємно, вам буде легше лишити одяг вдома і піти на шашлики чи в похід".

Саме нудистським купанням у кришталевих водах Багамських островів Гаскелл Сміт врешті-решт спокусив свою дружину, і вони вирушили у карибський круїз разом з двома тисячами інших нудистів.

"Туди їдуть переважно парами, хоч гомо-, хоч гетеросексуальними. Самотня людина виглядатиме дивно посеред усіх цих голих пар. Тому я взяв із собою дружину, а вона – жінка приваблива; можливо, тому ми раптом стали душею компанії", - сміється письменник.

"Один з найкращих спогадів – це коли одного вечора я пішов на дискотеку і побачив там жінку віком за сімдесят у прозорому костюмі покоївки. Спираючись на ходунки, вона відривалася на повну посеред танцювального майданчика. Я подумав: або це найстрашніше з будь-коли баченого мною, або навпаки, найпрекрасніше. Сподіваюсь, у її віці мені вистачить сміливості робити так само".

Гаскелл Сміт вирішив зануритись у світ нудизму, бо його взагалі приваблюють субкультури. Він шукає відповідь на питання: "Чому вони роблять те, що роблять, попри відчуження у суспільстві?"

Але одного року нудизму йому вистачило. У Карибському морі, на прекрасному порожньому пляжі з дружиною, він не відмовиться скупатись голяка.

"Та чи хочу я сидіти навколо багаття ще з сотнею роздягнутих людей? Не дуже", – зізнається він.

Один з його висновків: нудизм не має нічого спільного з сексом. З іншого боку, це не означає, що люди зовсім не оцінюють тілесну привабливість одне одного.

"Всі ми люди, цьому ніяк не зарадиш. Іноді я ловив себе на тому, що роздивлявся когось і думав: ось як воно може бути. Особливо цікаво дивитись на різні шрами – деякі люди носять на собі усю історію хвороб... І немає нічого кумеднішого, ніж коли 80-річна бабуся крадькома кидає погляди на твоє чоловіче достоїнство".

Етикет нудистів