Врятувати "Академіка Вернадського"

Українська антарктична станція "Академік Вернадський" може припинити свою діяльність через брак грошей.

Коштів, передбачених у проекті бюджету на роботу експедиції, може не вистачити навіть на те, щоб забрати з крайнього півдня полярників, які там провели полярну зимівлю.

Питання треба вирішити протягом місяця: більше часу Антарктида не дає.

Важко відпускає Антарктида

У 70-х роках минулого століття легендарний письменник Володимир Санін написав книгу "Важко відпускає Антарктида". За сюжетом команда полярників після зимівлі на Антарктиді не може покинути станцію через погану льодову обстановку. Експедиція опиняється перед небезпекою другої зимівлі в мороці полярної ночі без палива та харчів.

Парадоксально, але майже через 40 років після виходу книги у схожій ситуації опинилися 12 українських полярників на антарктичній станції "Академік Вернадський". Однак зараз проти них діють не кліматичні, а фінансові фактори.

Через брак коштів <link type="page"><caption> Національний антарктичний центр України</caption><url href="http://www.uac.gov.ua/SitePages/Home/Home.aspx" platform="highweb"/></link> (НАНЦ) не має можливості зафрахтувати судно льодового класу для того, щоб забрати учасників 19-ї антарктичної експедиції й доправити туди нову зміну з запасами. Харчів та дизпалива для опалення на "Академіку Вернадському" залишилося до березня. Друга зимівля поспіль без поповнення запасів неможлива.

Для здійснення "антарктичної ротації" й продовження роботи станції у бюджеті на наступний рік необхідно передбачити понад 40 млн. грн. В опублікованому проекті держбюджету на "Академіка Вернадського" поки передбачені лише 32,6 млн грн.

Станція "Академік Вернадський"

Станцію заснувала британська експедиція у 1930-х роках на острові Галіндез біля берегів Антарктичного півострову. Пізніше її назвали "Фарадей".

1996 року Британія передала її Україні, і станцію перейменували на "Академік Вернадський". Тоді послом в Лондоні був академік-біолог Сергій Комісаренко, який як вчений доклав всіх зусиль, щоб Україна отримала власну антарктичну базу.

У НАНЦ наголошують, що йдеться не про "подарунок" від Британії. Станцію передали на конкретних умовах - десять років українські дослідники надавали британцям всю інформацію, яку ті самі раніше отримували зі станції. Зараз співробітництво продовжується: британці допомагають з технікою, а українці діляться своїми дослідженнями.

"Академік Вернадський" працює одразу по кількох наукових напрямах.

Перш за все - кліматичний моніторинг та спостереження за озоновою дірою над Антарктидою.

Інший напрям - геологічний. Українська експедиція досліджує поклади корисних копалин, їй вже вдалося розвідати поклади руди та вугілля в районі станції.

Ще один напрям - дослідження змін магнітного поля Землі, космосу ("космічної погоди") та іоносфери.

Але чи не найбільше успіхів досягли українські полярні біологи, які спостерігають за життям на континенті й під водою. На основі антарктичних мікроорганізмів вони створили ліки проти онкології та запалень. Частина препаратів зараз проходять доклінічні дослідження. А протиопікова мазь, вироблена на "Академіку Вернадському", вже допомагає пораненим бійцям АТО.

НАНЦ видає "<link type="page"><caption> Український антарктичний журнал</caption><url href="http://uaj.uac.gov.ua" platform="highweb"/></link>", де публікуються результати досліджень з Південного полюсу.

Десятирічний план

З 2010 року в Україні діє <link type="page"><caption> Державна цільова науково-технічна програма проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2020 роки</caption><url href="http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1002-2010-%D0%BF" platform="highweb"/></link>.

У ній виписані основні напрями діяльності станції, погоджені з міжнародним Науковим комітетом з антарктичних досліджень (SCAR). Це "велика, амбітна програма", як характеризує її директор НАНЦ, учасник трьох українських антарктичних експедицій Валерій Литвинов.

Проблема, однак, у тому, що у програмі, яку писали на 10 років наперед, виписали фінансування на кожен рік. Наприклад, на 2014 рік у Держбюджеті на неї було передбачено близько 26 млн грн.

Втім автори фінансового плану не врахували коливання валютного курсу.

"80% всіх витрат на кожну експедицію припадає на транспортування та суміжні з ним закупівлі", - розповідає ВВС Україна Валерій Литвинов.

На фрахтування необхідного судна й інші "ненаукові" закупівлі НАНЦ у 2014 році витратив більше 20 млн грн. Робилося це, ще коли курс гривні до долару був на рівні 8 грн. Станом на сьогодні аналогічні витрати оцінюються вже у понад 40 млн грн.

В опублікованому проекті <link type="page"><caption> Держбюджету-2015</caption><url href="http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=52941" platform="highweb"/></link> на статтю "Дослідження на антарктичній станції "Академік Вернадський" передбачено 32,6 млн грн. Це більше, ніж у десятирічному плані, однак все одно недостатньо навіть для контракту з судном льодового класу без будь-якої наукової діяльності.

"Цифри на дослідницьку роботу та зарплати ми навіть не обговорюємо - вони залишаються такими, як були. Йдеться лише про закупівлю валюти для фрахтування судна та інші зовнішні витрати", - говорить керівник НАНЦ.

Знайти і домовитися з потрібним судном, а також провести необхідні закупівлі потрібно протягом найближчого місяця – інакше не встигнути до початку суворої антарктичної зими.

Чи потрібне власне експедиційне судно

Свого часу Україна мала одразу два експедиційні судна льодового класу, які отримала в спадок від СРСР: "Горизонт" та "Ернст Кренкель", які базувалися у Севастополі та Одесі.

На них здійснили чотири рейси в Антарктиду, востаннє у 2002 році, після чого списали. Утримання таких суден, а тим більше плавання на них до найпівденнішого континенту, вимагає значних затрат: на паливо, перебування в портах, роботу лоцмана та екіпажу. Існує також ризик пошкоджень, що збільшить витрати в рази.

Загалом від українських берегів до станції "Академік Вернадський" - 15 тис км. Плавання триває орієнтовно 100 діб – по 40 днів туди й назад плюс 20 діб біля Антарктиди. Це колосальні витрати, кажуть у НАНЦ.

Тому після 2002 року вирішили перейти на комбінований варіант транспортування експедиції – літаком до одного з портів у Південній Америці, а вже звідти зафрахтованим судном до станції. Українські дослідники добиралися до Антарктиди на кораблях з Аргентини, Перу, Чилі.

Все це треба робити, поки в Антарктиці літо - з грудня по лютий. Але через затримки з грошима експедиції останнім часом вирушали з Південної Америки у березні.

Іншого, окрім як морського, шляху на станцію не існує – злітно-посадкової смуги біля неї немає.

Хоча, кажуть у НАНЦ, Україна має потенціал і технології для того, щоб побудувати власне експедиційне судно льодового класу. На київському заводі "Ленінська кузня" навіть висловлювали готовність побудувати таке судно. Але для цього потрібне державне замовлення і гроші.

З історії "української Антарктики"

Мало хто знає, що у складі легендарної антарктичної експедиції британця Роберта Скотта 1910-1913 рр. був українець. Антон Омельченко, який народився у селі Батьки на Полтавщині, доглядав в Антарктиді за кіньми.

Роберт Скотт був задоволений його роботою й хвалив у своєму щоденнику.

Історія життя Антона Омельченка взагалі є сюжетом для книги. Після повернення з Антарктиди він воював у Першій світовій війні, вижив та повернувся до рідного села, де вцілів і під час громадянської війни у Російській імперії. Він отримував пенсію від Британської корони, поки більшовики не розірвали відносини з Британією.

Загинув на порозі власного дому на Полтавщині від блискавки (за деякими даними - кульової блискавки) у 49 років.

А його онук - Віктор Омельченко - був дизелістом у складі <link type="page"><caption> 11-ї української експедиції</caption><url href="http://www.uac.gov.ua/SitePages/Expedition/expedition_11.aspx" platform="highweb"/></link> на "Академіку Вернадському".

Побут полярників

Життя сучасних українських полярників, звичайно, не таке суворе, яким був побут експедиції Роберта Скотта.

Вони отримують пайок моряків-підводників, перевірений на калорійність та вітаміни.

Вся команда поділена на "науковців", які відповідають за дослідження, та "техніків", які забезпечують життєдіяльність станції.

Серед технічних робітників ключова посада - дизеліст, що слідкує за "серцем станції" - дизельним мотором, джерелом тепла та електрики.

На станції побудована каплиця святого рівноапостольного князя Володимира, яка стала найпівденнішою культовою спорудою у світі.

У кращі часи на "Академіку Вернадському" зимувало 15 полярників (при конкурсі 4-5 людей на місце), але через фінансову скруту бували й експедиції у складі 10 членів. Зараз на станції 12 людей. Є люди, які там вже всьоме.

Інтернету немає, хоча кілька років тому встановили необхідну антену - через хронічну нестачу коштів домовитися про доступ до мережі не вдається. Через брак коштів "Академік Вернадський" говорить з Києвом раз на місяць.

Стратегічний ресурс

Про непевність з фінансуванням наступної, 20-ї української антарктичної місії, яка має забрати зимівників додому, на станції знають, але не панікують.

До речі, їм пропонували звернутися з листом до президента Петра Порошенка. Полярники відмовилися. "Сказали - нас сюди прислали і ми будемо працювати до останнього. Просити нам не дозволяє наша честь і гордість", - говорить керівник НАНЦ.

"Загинути їм не дадуть, весь світ нам допоможе. До нас дуже гарно ставляться, щороку "Академік Вернадський" відвідують більше 4 тисяч туристів, цього року зайде 41 судно. Так що експедицію вивезуть. Однак це буде ганьба, якщо ми самі не вирішимо це питання", - переконаний Валерій Литвинов.

Він додає, що консервація станції також вимагає значних коштів, тож це не розглядають. Крім того, так Україна втратить право на власну станцію, а це матиме не лише наукові наслідки.

Завдяки "Академіку Вернадському" Україна входить до 29 країн, які мають право голосу та вето при міжнародних рішеннях щодо Антарктиди. Воно ж дозволить у майбутньому претендувати на частину стратегічних ресурсів - континент надзвичайно багатий на нафту, газ, вугілля, золото та інші дорогоцінні метали.

Вже зараз Україна має свою квоту на вилов там риби та криля.

"Ця станція - колосальний здобуток, 20 років безперервних досліджень і величезний стратегічний потенціал. Так просто від нього відмовитися буде вкрай неправильно", - попереджають у НАНЦ.

Пункт про "підтримку наукової присутності України у Антарктиді" є в коаліційній угоді, допомогти з фінансуванням обіцяють і у парламентському комітеті з питань освіти і науки.

Однак зараз коштів, прописаних у проекті бюджету на 2015 рік на "Академіка Вернадського", не вистачає: за нинішнього курсу гривні бракує 10-15 млн грн.

У творі Володимира Саніна експедицію вдалося врятувати завдяки героїзму екіпажу криголаму та полярних льотчиків.

Чи вистачить героїзму українським політикам для того, щоб закласти потрібні кошти у бюджеті на 2015 рік, – питання відкрите.

"Точка неповернення" для фрахтування експедиційного судна - кінець січня.

Більшість фото надані Національним антарктичним науковим центром.