Ольга Макарчук Бі-Бі-Сі, Київ

Пізніше в матеріалі “Сєгодня” з’ясовується, що “прем’єр” – це сорт морозива, яке розкупив у ларьку монастиря народ перед приїздом Віктора Януковича до Свято-Успенського Миколо-Василівського монастиря на Донеччині. Видання, яке називають близьким до Партії Регіонів, розповідає про те, як учора пан Янукович вшановував пам’ять старця Зосими – його духовного наставника, який помер п’ять років тому.

Слід зауважити, що прем’єр відвідує багато духовних наставників – зокрема й старців на Афоні. Як розповідає “Сєгодня”, пан Янукович познайомився зі старцем Зосимою у травматологічному відділенні єнакіївської лікарні, після чого попросив дружину домовитися зі старцем, аби він їх обвінчав, що й сталося 10 років тому.

Про одного з найближчих соратників пана Януковича по Партії Регіонів у статті “Скільки грошей у Рината Ахметова” пише “Газета по-київськи”.

Три тижні тому видання надіслало запити щодо змісту податкової декларації 20 провідним політикам, серед яких був Віктор Янукович, деякі міністри його уряду, лідерка БЮТ Юлія Тимошенко та лідер НУНС Юрій Луценко. Проте відгукнувся лише один Ринат Ахметов, який за основним місцем роботи минулого року отримав понад півтора мільйони гривень, що в півтора рази більше, ніж у президента Ющенка, а з інших місць роботи отримав понад 850 мільйонів гривень.

Тиждень тому оприлюднити декларацію про власні доходи обіцяв лідер “регіоналів”, прем’єр Віктор Янукович. Адже нещодавно Партія Регіонів сама запропонувала політикам, декларувати не лише їхні доходи, але й витрати. Проте того не було зроблено, через що Кабмін учора пікетували низка опозиційних організацій.

“Але ж його ніхто за язик не тягнув” – пише “Газета по-київськи”, яка зауважує, що в нинішній кампанії скасовано норму про надання декларацій про доходи на вибори. “Так що претензії до Януковича – це не стільки питання закону, як моралі. А з мораллю політики можуть тягнути скільки завгодно”

“Хімічна сполука” – так називає намір групи “Приват” Ігоря Коломийського, брати участь у приватизації Одеського припортового заводу, газета “Комерсант Україна”. Видання зауважує, що компанія мільярдера, про вплив якого на секретаріат президента останнім часом часто пишуть газети, у разі втілення задуманого може стати найпотужнішим оператором на ринку мінеральних добрив в Україні.

Адже Одеський припортовий завод – третій за величиною виробник міндобрив і другий за випуском аміаку. В “Привату” вже є одне хімічне підприємство – “Дніпроазот”, яке й оголосило про намір участі в конкурсі з приватизації Одеського припортового. Проте “Комерсант”, посилаючись на високопоставлене джерело в компанії твердить, що “Приват” воліє продати “Дніпроазот” державній, проте фактично контрольованій “Приватом” “Укрнафті”, в результаті чого отримати близько 800 мільйонів доларів.

В “Укрнафті” такі прогнози наразі відкидають, проте, як пише “Комерсант Україна”, посилаючись на члена комітету з ПЕК Верховної Ради 5-го скликання Володимира Броннікова, держава не може завадити наміру, продати “Укрнафті” “Дніпроазот” через те, що вона втратила важелі впливу на “Укрнафту”, де правління та спостережна рада сформовані переважно з менеджерів “Привату”.

“Втомлені рекламою” – так називає українців, перефразовуючи відому стрічку російського режисера Нікіти Міхалкова, “Газета 24”. Видання пише, що попри те, що реклама в Україні стає дедалі креативнішою, за результатами соціологічних досліджень, 70% українців хочуть, аби вона зникла з екранів телебачення, а 40% навіть готові заплатити, аби її не бачити. Рекламісти кажуть, що українці люблять яскраву рекламу, а найчастіше в Україні рекламують алкоголь, мобільних операторів та побутову хімію.

Разом із тим, як каже голова Асоціації зовнішньої реклами Артем Біденко, “українська реклама орієнтована переважно на людей із низькими статками. А це означає, що вона дуже проста та подекуди навіть примітивна. Тоді як в Європі споживач реклами більш вишуканий”.

Проте пан Біденко сподівається, що ситуація в Україні виправиться вже за п’ять років. Проте, найслабшою ланкою в українські рекламі усі експерти називають політичну – з одного боку, її критикують рекламісти через брак креативу, а з іншого, понад половина населення. Рекламісти пояснюють погану політичну рекламу тим, що її зазвичай вигадують самі українські політики, які часто відмовляються від креатива, оскільки уважають, що розбираються у ньому найкраще.