“Власть денег” у редакційній статті “Привіт з відпустки” пише про те, як виглядає початок чергової виборчої кампанії з-за меж Києва: “З відпустки Україна виглядає зовсім по-іншому. Особливо, якщо провести його не у традиційних Туреччині чи Криму, а у глибинці, водному з чистеньких приватних санаторіїв. Як правило, він належить господарю місцевого цукрового чи спиртового заводу, який інвестував гроші у затишний куточок біля озера – якусь покинуту турбазу. Тепер, після реконструкції, весь персонал тут посміхається – але не корисливою кримською, або ж улесливою турецькою посмішкою, а простою українською – щирою і душевною.

Ми, столичні відпочивальники, розважаємо їх байками про наше життя, а вони розповідають про своє. Мовляв, роботи довкола мало, і те, що запрацював санаторій – велике щастя. А ще вони радіють будь-якій погоді, дітлахам, яких приводять на роботу із собою, і нам – інопланетянам. Загалом, це зовсім не та нестабільна і втомлена політикою країна, якою вона здається з Києва... А ще Україна у відпустці виглядає іншою тому, що нарешті з’являється час почитати класиків, і, скрізь їх гумор, по-новому оцінити метушню, у якій живеш. І раптом виявляється, що Стругацькі у своїй “Важко бути богом” дошкульно писали про українську економіку: “Зараз мало подають прохань. Одні вважають, що просити марно, а інші розраховують найближчим часом отримати все задарма,” – ділиться роздумами “Власть денег.”

“Корреспондент” п’ятий рік поспіль представив свій рейтинг 100 найвпливовіших українців. Минулого року часопис назвав найвпливовішим українцем Рината Ахметова. Цього року ним став Віктор Янукович. Пояснюючи своє рішення, “Корреспондент”, виглядає, дещо виправдовується: “Здавалося, ще трохи, і донецький бізнесмен перетвориться з тіньового гравця на одного з найпотужніших публічних політиків країни. Проте цього не сталося. І визначення кандидатури, якій мало належати перше місце у нашому рейтингу цього року, перетворилося на най триваліший процес за всі 5 років його існування...

Тому одним з перших варіантів верхівки списку була пустота. Так, редакція планувала не віддавати перше місце нікому, і у такий спосіб підкреслити відсутність яскравого лідера в країні. Конкуруючою пропозицією був узагальнений образ чиновника-корупціонера...Ми вважали, що це змусить багатьох замислитися над тим, хто саме виграв від затяжної політичної війни. Проте обидві версії не знайшли належної підтримки під час розширеної редакційної колегії... Зрозумійте правильно. Поставивши Віктора Януковича на перше місце, “Корреспондент” не відзначає його Нобелівською премією чи Зіркою героя, і не закликає за нього голосувати.

Видання просто констатує, що прем’єр – найвпливовіша людина країни. На наш погляд, це просто факт,” - пише “Корреспондент.” У цьогорічному рейтингу найвпливовіших українців – 35 бізнесменів, проте лише 5 з них є публічними особами, проте більше половини учасників списку представляють 5 головних політичних сил України. Середній вік найвпливовіших – 49 років. Серед сотні найвпливовіших – 8 жінок. У першій п’ятірці, крім Віктора Януковича, Віктор Ющенко, Ринат Ахметов, Юлія Тимошенко та Віктор Балога.

“Фокус” пише про те, що українська національна валюта є недооціненою. Ця проблема ще більше загострилася із падінням курсу долара до інших світових валют. Проте, як пише “Фокус,” зміцнення гривні невигідно великим експортерам, які зараз впливають на державні рішення, а тому очікувати швидких змін на українському валютному ринку не варто: “Українців послаблення позицій американської валюти торкається безпосередньо: від кінця 90-х курс гривні прив’язаний до долара, і падіння курсу “зеленого”, наприклад, до євро, автоматично означає і падіння гривні по відношенню до європейської валюти.

За цих умов жорстка прив’язка гривні до долара викликає дедалі більше питань. Головне з них – наскільки справедливо оцінена українська валюта. Тільки за останні 2 роки долар втратив 10% вартості у порівнянні із євро. Це означає, що гривня втратила десяту частину своєї купівельної спроможності стосовно товарів з Євросоюзу. Якщо розраховувати курс гривні до долара, виходячи із стандартного у всіх країнах гамбургеру, долар має коштувати 2 гривні 71 копійку, а зовсім не звичні вже для українців 5 гривень 5 копійок. Таким чином, разом із валютами країн Південно-Східної Азії, гривня входить у десятку найбільш недооцінених світових валют.

У першу чергу, дешева по відношенню до рубля та євро гривня вигідна українським металургам та підприємствам важкого машинобудування, які продають свою продукцію до Росії та країн Євросоюзу. Саме власники найбільших підприємств у цих галузях зараз грають першу скрипку в українських органах влади. І все ж таки, банкіри, посилаючись на досвід західних сусідів, впевнені, що Нацбанк рано чи пізно буде змушений піти шляхом лібералізації валютного ринку. Якщо ж курс гривні все ж таки зміцниться, то виграють громадяни із доларовими зобов’язаннями та доходами у гривнях. Дешевшими у гривневому обчисленні мають стати і імпортні товари, що купуються за долари. Це буде вигідно компаніям-імпортерам, а от виграш для рядових споживачів під питанням. Адже імпортери не обов’язково знизять ціни відповідно до зміни курсу,” – пише “Фокус.”

Часопис також у статті “Під своїм дахом” пише про дедалі більший інтерес українського середнього класу до переїзду у заміські котеджі: “Більше половини киян хочуть жити у приватних будинках за містом. Проте поки що забудовники задовольняють попит лише від найбагатших, а ті, хто хоче зекономити, змушені будуватися самостійно. Масовий продаж готових котеджів економ-класу почнеться лише за 2-3 роки,” – пише “Фокус”, і далі надає не тільки кошторис купівлі землі та будівництва, але й попереджає про можливі проблеми іншого порядку:

“Навіть завершивши будівництво, відпочити не вдасться. Мало того, що вартість комунальних послуг для власника приватного будинку є суттєво вищою, ніж для власника квартири, звичної для міських мешканців інфраструктури у передмістях також немає. Сміття треба вантажити у багажник і везти до найближчого контейнера по дорозі. З асфальтом – подібна ж історія. Самостійність має і естетичні наслідки. Багато хто надто буквально розуміє середньовічне висловлювання “мій дім – моя фортеця. Тому у київських передмістях не зустрінеш типових для передмість Відня чи Брюсселя невисоких парканів із охайно підстрижених вічнозелених кущів. Більшість ділянок під Києвом огороджені глухими кам’яними мурами, які нерідко перетворюють подвір’я на колодці,” – пише “Фокус” про принади заміського життя, і, для тих, хто все ще хоче жити поза Києвом, наводить порівняльну характеристику 20 кращих, на погляд часопису, котедж них містечок довкола столиці.