Ольга Бурда Бі-Бі-Сі, Київ

Теми огляду

• Журнал Кореспондент шукає відповідь на питання, чи українські високопосадовці і справді не знали, хто є хто в компанії РосУкрЕнерго, якій довірили монопольне постачання імпортного газу в Україну, а чи лише вдавали, що не знають, оскільки були впевнені, що шило не завжди вилазить з мішка.
• Ділова столиця у статті “Приміський обвал” пише про порятунок для безквартирних киян, який прийде звідти, звідки його не чекали. Поки столична влада та місцеві забудовники змагалися в обґрунтуванні захмарних цін на житло, простіші компанії, вийшовши за межі столичної будівельної монополії, почали зводити котеджі за межами Києва.
• Діловий тижневик “Property times”, який опікується нерухомістю, пише про харківський ринок оренди житла. Якщо ще 2 роки тому в Харкові можна було винайняти однокімнатну квартиру за 50 доларів, то зараз мінімальна ціна становить 120-150 доларів.

Більшість ділових часописів України все ще на травневих канікулах, а в тих, що вийшли, серед центральних тем – скандал, пов‘язаний з оприлюдненням прізвищ українських власників РосУкрЕнерго. Журнал Кореспондент шукає відповідь на питання, чи українські високопосадовці і справді не знали, хто є хто в компанії, якій довірили монопольне постачання імпортного газу в Україну, а чи лише вдавали, що не знають, оскільки були впевнені, що шило не завжди вилазить з мішка.

Проаналізувавши ситуацію, Кореспондент робить висновок на користь другої версії, тобто, українська влада радше за все знала, з ким має справу. За 9 місяців минулого року виручка РосУкрЕнерго від торгівлі середньоазійським газом склала 3 мільярди доларів, а чистий прибуток – понад 500 мільйонів. Половина цих грошей належить громадянам України Фірташу і Фурсіну. Як законослухняні українці, вони, припускають автори розслідування, мали би відрахувати державі всі податки.

А якщо ці бізнесмени слухняно звітували перед податковою, то їх участь у РосУкрЕнерго мала бути виявлена вже давно. А тому, пише Кореспондент, можна припустити, що організована всією владною вертикаллю кампанія з розшуку українських утримувачів акцій швейцарського газотрейдера, не більше, ніж окозамилювання, бо складається таке враження, що у влади не було великого бажання порпатися у всій цій газовій арифметиці.

Але чи оприлюднення прізвищ Фірташа та Фурсіна додало українцям знань про те, хто насправді стоїть за компанією РосУкрЕнерго? Навряд чи, в один голос кажуть опитані Кореспондентом експерти.

Навіть в Росії більшість оглядачів упевнені, що Фірташ та Фурсін – лише ширма, за якою ховаються справжні власники, бо Газпром заради цих двох ніколи не пішов би на такі поступки, на які він іде з РосУкрЕнерго, віддаючи йому величезні обсяги середньоазійського газу за собівартістю і втрачаючи на цьому щороку мільярди доларів.

Російський політолог Святослав Бєлковський зауважив журналу Кореспондент:

“Зрозуміло, що якщо Фірташ заговорив (адже він багато років мовчав, багато років не з‘являвся на публіці), то це не випадково. Він отримав пряму вказівку говорити і брати всю провину на себе. Стандартна схема кримінальних угруповань, коли фігура нижча за рангом бере на себе провину фігури рангом вищої. Через розслідування, розпочате Мінюстом Сполучених Штатів Америки, Газпрому було важливо відвести увагу від людей, що стоять за Фірташем та Фурсіним, тобто, від Володимира Путіна та його ділових партнерів. Це спроба відволікти від справжнього сліду. Газпром оприлюднив цю інформацію через свою газету Ізвєстія, аби всі зосередилися на цих іменах і більше не шукали головних бенефіціаріїв”.

Тижневик Ділова столиця у статті “Приміський обвал” пише про порятунок для безквартирних киян, який прийде звідти, звідки його не чекали. Поки столична влада та місцеві забудовники змагалися в обґрунтуванні захмарних цін на житло, простіші компанії, вийшовши за межі столичної будівельної монополії, почали зводити котеджі за межами Києва.

За інформацією Ділової столиці, вже зараз налічується 20 нових котеджних містечок. Фахівці прогнозують, що поява на ринку таких обсягів житла в престижному передмісті неминуче вплине на вартість квартир у Києві і в результаті може призвести до цінового обвалу житлового ринку столиці. Як запевняють аналітики, вже найближчими роками мешканці Києва почнуть відмовлятися від дорогих квадратних метрів в екологічно забрудненому мегаполісі і поступово перебиратимуться в передмістя.

За прогнозами тижневика Ділова столиця, вже цієї осені п‘ять відсотків покупців квартир переорієнтуються з Києва на заміську зону, де хітом продажів стануть не пафосні та дорогі котеджі для еліти, а доступні за ціною проекти для середнього класу.

Ще один діловий тижневик “Property times”, який опікується нерухомістю, пише про харківський ринок оренди житла. Якщо ще 2 роки тому в Харкові можна було винайняти однокімнатну квартиру за 50 доларів, то зараз мінімальна ціна становить 120-150 доларів. Ціна оренди залежить передусім від стану помешкання. Місце розташування – на другому плані, оскільки доглянуту квартиру можна знайти і у спальному районі, натомість у центрі Харкова чимало занедбаного житла. У той час, як винаймачі вибирають квартиру, її господарям небайдуже, хто там житиме, відтак, пише тижневик “Property times”, власники диктують умови.

Частіше за все харків‘яни віддають перевагу поважним родинам або ж молодим подружнім парам без дітей та тварин. Багато хто відмовляє в оренді мешканцям інших країн, особливо темношкірим, а також вихідцям з арабських та середньоазійських країн. Ті ж хто наважився взяти іноземців, частенько скаржаться, що винаймав квартиру один, а насправді в ній поселилося 50 душ. Втім є й власники, які охоче здають квартири громадянам інших країн, якщо вони спроможні платити за оренду удвічі більше, ніж українці.
У статті про оренду по-харківськи директор однієї з агенцій розповів про типові махінації в тій сфері.

“До нас зверталася жінка, яка здавала кімнату дівчатам-студенткам. Вона брала з них гроші на два місяці наперед, а згодом виганяла їх, аргументуючи це різними причинами. Після цього набирала нових квартирантів, з якими ситуація повторювалася. У такий спосіб вона постійно заробляла гроші”.