Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

- Про сумний побут українських мільйонерів пише “Власть денег”.

- Що може малий бізнес в окремо взятому українському селі – розповідь “Корреспонденту”.

- Життя після виборів – якими будуть україно-російські газові стосунки та чи можливим буде членство України у СОТ після 26 березня – аналітика “Експерту” та “Профілю”.

- Британський Economist про нову імміграційну політику – “вона не нова, але на певний час заспокоїть британців”.

“Власть денег” цього тижня пише про те, як нелегко живеться в Україні багатим громадянам. “Життя київського мільйонера є некомфортним та майже нестерпним. Ви посміхнулися? Але ж Україна і дійсно виявилася неготовою до різкого збільшення кількості багатих людей. Аби пограти у гольф, вітчизняні багатії мають летіти до Москви. В жодному із міст на Дніпрі не має такого обов’язкового, здавалося б, атрибуту життя бізнес-еліти, як яхт-клуб із повним циклом обслуговування...

Не зважаючи на масову рекламу будівельних проектів “хай-класу”, на сьогодні у Києві є тільки один будинок, який можна назвати елітним за європейськими стандартами. Так вважає Юсеф Харес, сірійський мільйонер, що давно живе в Україні... Харес визнає, що його виручає лише уроджена невибагливість,” – пише “Власть денег”, і зауважує, що серед вітчизняних мільйонерів не знайшлося такого, хто погодився б не анонімно розповісти про свій нелегкий побут.

Водночас часопис пише, що за оцінками експертів кількість українців, річний дохід яких перевищує мільйон доларів, складає від 10 до 30 тисяч осіб, що, звісно, відрізняється від даних податківців. Розвідка часопису щодо повсякденного життя цих українців показала, що саме наявність у них великих грошей викликає серйозні складності із тим, де вчити своїх дітей, де лікуватися, і навіть де пообідати.

“Корреспондент” пише про проблеми іншого прошарку населення України – малих бізнесменів. У низці статей, присвячених українському малому бізнесу, часопис подає різні аспекти проблеми – від статистики до конкретних прикладів. Зокрема, виявляється, що минулого року Україна посіла 124 місце із 138 країн за сприятливістю умов для розвитку бізнесу, або ж що лише 11% українського ВВП дає малий та середній бізнес, тоді, як у США цей показник сягає 80%. А задля конкретного прикладу автори “Корреспонденту” відвідали західноукраїнське село Волока.

“Про свої прибутки мешканці Волоки говорять неохоче. Хоча не є секретом, що тут практично у кожному із півтори тисячі домів заробляють тим, що шиють весільне вбрання, яке потім дрібними та великим партіями розходиться по Україні, Росії, Румунії, Югославії, Чехії, і навіть потрапляє до Великої Британії. У цій шляхетній справі задіяне все село, і тепер на території колгоспу, що вмер, будуються цілі цехи з пошиття весільних аксесуарів та вироблення весільних свічок...

Загалом у селі, де всього 4 тисячі мешканців, 280 суб’єктів підприємницької діяльності, які дають роботу всьому населенню. Район виділяє місцевому бюджету 360 тисяч гривень, так що 200 тисяч гривень єдиного податку, який щороку йде у сільську скарбницю, вагома добавка,” – пише “Корреспондент”, і розповідає, як мешканці Волоки за власні кошти заасфальтували сільські дороги, а тепер думають, як дотягти до себе газопровід, що так само готові фінансувати із власних прибутків.

Пишуть українські ділові часописи і про вибори. “Експерт” у статті “Труба і вибори” пише про те, яке після виборче майбутнє чекає на україно-російські газові домовленості. “Експерт” вважає, що формат цих стосунків навряд чи зміниться, а от хто буде представляти українську сторону після 26 березня – залишається спірним питанням. І першою ознакою цієї невизначеності, на думку авторів часопису, є рішення Національної комісії з регулювання електроенергетики про видачу ліцензії УкрГазЕнерго, дочці Нафтогазу та РосУкрЕнерго, на постачання лише 5 мільярдів кубометрів газу замість заявлених 32 мільярдів.

НКРЄ пояснила своє рішення тим, що, мовляв, згідно із законодавством, один постачальник не може контролювати більше 35% ринку. Але “Експерт” не вірить у щирість таких пояснень: “Аргументація комісії – не більше, ніж технічні хитрощі, вважають експерти. Гру із цифрами було розпочато тільки для того, аби відтягти ухвалення остаточного рішення на якомога довший термін. Україна ще не готова сказати Росії тверде “так”, адже ставлення до газових домовленостей після виборів до Верховної Ради може кардинально змінитися...П’яти мільярдів кубометрів газу УкрГазЕнерго вистачить приблизно на 2 місяці безперебійних поставок. Це саме той термін, впродовж якого Верховна рада зможе утворити коаліційну більшість та визначитися із кандидатурою прем’єра, а тому двомісячний випробувальний термін для УкрГазЕнерго є дуже доречним,” – пише “Експерт”.

Про принципову залежність від результатів виборів пише і “Профіль”, але звертає увагу на іншу тему – бажання України стати членом СОТ. “Україна та США підписали двосторонній протокол про умови доступу на ринки товарів та послуг. Радісні доповіді виголошені, випиті келихи шампанського. Високі посадовці твердять, що Україні залишилося зробити лише крок, аби стати повноправним членом Світової організації Торгівлі.

Щоправда, при цьому якось сором’язливо замовчується той факт, що питання про умови вступу до СОТ може спровокувати в Україні масштабну політичну кризу – одразу ж після виборів,” – пише “Профіль”, і нагадує, що за всіма ознаками на цих виборах переможе політична сила, яка представляє великий вітчизняний бізнес, який, як пише часопис, “не звик грати за правилами, встановленими не ним.”

Британський Economist пише про нові правила імміграції до Великої Британії. Автори часопису вважають, що насправді нові правила із отриманням балів за фахову кваліфікацію та знання мови навряд чи якісно змінять потік тих, хто хоче жити і працювати у Британії, проте розрахований на те, аби заспокоїти “іммігрантські” фобії британців: “Окрім вірогідного збільшення кількості бюрократів, навряд чи щось зміниться. Нова система працюватиме настільки схоже до засад існуючої практики, що виглядає скоріше як зміна назв, ніж революційно новий підхід.

Наприклад, Група1 – фахівці, що найбільше потрібні Британії, - фактично, повторює програму для високоосвічених іммігрантів, яка існує вже впродовж останніх 4 років. Навіть сама система балів скоріше нагадує цифрову версію принципів, за якими і тепер оцінюють потенційних іммігрантів. Як і раніше, система залежатиме від вимог працедавців. Єдиною значною зміною здається поступова відмова від двох схем, за якими наймали робочу силу для готелів та фермерських господарств, проте і тут зміни є не такими радикальними, як здається на перший погляд.

Більшість із тих, хто потрапили до Британії на таку роботу, є вихідцями із центральноєвропейських країн, громадяни яких від травня 2004 і без того отримали право на вільне працевлаштування у Британії. Якщо нова система так мало відрізняється від старої, то навіщо так гучно сурмити у труби,” – запитує Economist, і подає свою версію: “Відповідь пов’язана із громадською думкою, опитування якої постійно свідчать про те, що британці дуже занепокоєні імміграцією, яка, на їх погляд, виходить з-під контролю...

Піддаючи натовпи бажаючих потрапити до Британії більш суворому, як виглядає, відбору, уряд сподівається заспокоїти нерви британців. На короткий час, це, напевне, вдасться: більшість газет привітали ініціативи, оприлюднені минулого тижня. Небезпека полягає у тому, що система, яка заснована на балах, полегшує “ручне керування” процесом: аби зменшити потік бажаючих, треба лише змінити цифри.”