Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

- Скасування поправки Джексона-Веніка для України покращить торгівлю, інвестиції та пришвидшить членство у СОТ – вважають представники української влади.

- Російські політики та Партія Регіонів України називають рішення офіційного Вашингтона політичним.

- УкрГазЕнерго отримала ліцензію на постачання вшестеро менше газу, ніж сподівалася.

- Угода про покупку американських портів арабською компанією може
призвести до сварки між президентом та республіканцями у Конгресі США.

- МВФ занепокоєний поширенням “економічного націоналізму”, а Єврокомісія застерігає від “економічного патріотизму.”

Скасування поправки Джексона-Веніка по відношенню до України є ще одним кроком США, що свідчить про підтримку України на шляху реформ та стратегічне партнерство між країнами – заявив президент України, Віктор Ющенко. Серед інших кроків він назвав визнання України державою з ринковою економікою та підписання протоколу про вільний доступ на ринки товарів та послуг. Президент також висловив надію, що українські бізнесмени відчують позитивні наслідки цих кроків вже цього року.

Про наслідки скасування поправки говорив і міністр економіки, Арсеній Яценюк. Він вважає, що це дозволить подвоїти торгівлю із США. Особливо позитивно скасування поправки має відбитися на українських металургах – вважає пан Яценюк. Зараз зовнішньоторговельний оборот між Україною та США складає 1.5 мільярда доларів, а США входить у п’ятірку найбільших торгівельних партнерів України. Голова Верховної Ради, Володимир Литвин, також заявив, що скасування поправки Джексона-Веніка буде сприяти швидшому вступу України до СОТ.

Разом із тим, у Росії коментують скасування поправки Джексона-Веніка для України як політичний крок, який демонструє подвійні стандарти Вашингтона у ставленні до Києва і Москви. Російські політики зауважують, що Росія отримала від США статус країни з ринковою економікою значно раніше, ніж Україна, а от поправка, яка так само регулює торгівельні стосунки і досі не скасована.

Керівник виборчої кампанії Партії Регіонів, Євген Кушнарьов, також заявив, що скасування поправки саме зараз означає бажання офіційного Вашингтона підтримати перед парламентськими виборами “помаранчеву владу, яка дискредитувала себе.”

Національна комісія з регулювання електроенергетики видала ліцензію УкрГазЕнерго на постачання українським споживачам 5 мільярдів 40 мільйонів кубометрів газу. Водночас сама компанія подавала заявку на постачання 32 мільярдів кубометрів газу. У НКРЕ пояснили майже шестикратне зменшення ліцензованих обсягів для УкрГазЕнерго тим, що вона є компанією, що пов’язана із Нафтогазом України, а той вже постачає понад 19 мільярдів кубометрів газу українським споживачам.

Згідно із українським законодавством, частка ліцензіата га газовому ринку України не має перевищувати 35%, і, якби УкрГазЕнерго отримала б ліцензію на весь заявлений обсяг газу, то контролювала б більше половини українського газового ринку. Водночас представник УкрГазЕнерго, Дмитро Чирич, який був присутній на засіданні НКРЕ, заявив, що компанія вже отримала дозвіл від українського Антимонопольного комітету, аби здійснювати свою діяльність на українському ринку саме у заявлених обсягах:

“10-та стаття закону Про ліцензування каже, що узгоджені дії компаній на ринку можливі, якщо згоду на це дає Антимонопольний комітет або Кабінет Міністрів. Згода Антимонопольного комітету у нас є.”

Представник УкрГазЕнерго також заявив, що докладніше про свою позицію компанія розповість наступного тижня. 50% УкрГазЕнерго належить українському Нафтогазу, а ще 50% - швейцарській РосУкрЕнерго.

Український консорціум у складі Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча та “Укрпідшипник” оскаржуватимуть в суді рішення австрійських регулюючих органів про продаж одного із місцевих банків австрійському інвесторові не зважаючи на те, що пропозиція українців була фінансово привабливішою. Півтора роки тому українські корпорації ІСД вдалося домогтися в суді рішення про перегляд результатів приватизації польського металургійного комбінату “Гута Ченстохова.”

Рішення ОПЕК про те, що квоти на видобуток нафти залишаться незмінними, а також оприлюднення інформації про зростання стратегічних нафтових резервів США, призвело до падіння цін на нафту на світових ринках нижче 60 доларів за барель. Хоча всі країни – учасники ОПЕК стверджують, що працюють на межі своїх нафтовидобувних потужностей, квоти залишилися незмінними через проблеми із поставками з таких країн як Ірак, Нігерія та Іран.

Комітет із асигнувань Конгресу США проголосував за заборону угоди, в результаті якої шість американських морських портів можуть опинитися під контролем компанії із Об’єднаних Арабських Еміратів. Британська компанія Р&O, яка володіє найбільшими портами у США, вирішила продати їх державній компанії із Об’єднаних Арабських Еміратів. Саме ця обставина викликала занепокоєння американських законодавців, які вважають, що контроль над такими об’єктами стратегічної інфраструктури країни як морські порти має належати американцям.

Хоча рішення комітету Конгресу є попереднім, а в цілому законопроект про заборону угоди може бути проголосований палатою представників наступного тижня, оглядачі сприймають рішення конгресового комітету як серйозний удар по репутації президента США, який виступає за продаж портів. Фактично, опір Джорджу Бушу чиниться з боку конгресменів його власної Республіканської партії.

Опитування громадської думки також показують, що американці не підтримують свого президента у питання щодо продажу портів. Проте Джордж Буш і надалі називає угоду економічно привабливою, і навіть має наміри накласти вето на закон, що блокуватиме цей продаж. У такому разі це буде першим вето Джорджа Буша за останні 5 років, адже впродовж цього часу більшість в обох палатах американського парламенту належить республіканцям. Утім, конгресмени вважають, що їм вистачить голосів, аби подолати вето президента.

МВФ наводить суперечку довкола майбутнього американських портів як приклад нової тенденції до “економічного націоналізму”, який може загрожувати розвитку стосунків між країнами світу. Серед інших прикладів МВФ також називає французький “економічний націоналізм”. У самій Франції це називають “економічним патріотизмом.” Автором цього терміну є французький прем’єр-міністр Домінік де Вільпен, який відкинув звинувачення в протекціонізмі, виправдовуючи злиття двох французьких енергетичних компаній. Проте комісар ЄС з питань єдиного ринку Чарлі Макріві вважає, що французька політика "економічного патріотизму" суперечить правилам Євросоюзу:

“Коли хтось веде мову про спільний ринок, то ідеться про Європу в цілому, і тоді просто нелогічно починати говорити про чиїсь національні економічні інтереси чи економічний патріотизм абощо.” Це вперше комісар ЄС настільки відверто висловився про концепцію, яка швидко стала центральною підвалиною промислової політики Франції. За словами Макріві, ідея створення національних галузевих лідерів є застарілою, віджилою і її треба викинути на смітник. З цих слів випливає, що він планує відкрито порушити питання протекціонізму з однією з найбільших країн Євросоюзу.

Ідея економічного патріотизму вперше виникла у Франції минулого року, коли навіть чутка про можливість того, що іноземці куплять французьку компанію Данон, викликала політичний скандал. Знову фраза пролунала зовсім нещодавно - як пояснення того, чому французький уряд підтримує злиття компаній Газ де Франс і Суез, хоча за звинуваченням уряду Італії, це злиття навмисне провели швидко, щоби не допустити участі в тендері італійської компанії. В принципі, ця концепція пояснює, чому Франція віддає перевагу злиттям, унаслідок яких виникають національні галузеві лідери, і не хоче миритися з продажем французьких фірм іноземцям. Але положення спільного ринку Європейського Союзу твердять, що компанії мають право інвестувати де завгодно і без жодної дискримінації.