Культогляд: 46 годин "Зоряних воєн" поспіль

"Зоряні війни", музика Шостаковича та жіночий музей – в культогляді британської преси.

Кіномарафон для витривалих

Газета Guardian пише про кінематографічне змагання на витривалість – марафон з перегляду усіх серій космічної епопеї "Зоряні війни".

Переможцем став 40-річний мешканець штату Техас Джим Брейден, який протягом 46 годин подивився перші шість епізодів саги, а потім дев'ять раз поспіль переглянув ще й прем'єрну стрічку "Зоряні війни: Пробудження сили".

"Я хотів продемонструвати свою пристрасть", – каже пан Брейден, пояснюючи причину, що змусила його погодитися на участь у поєдинку.

Аби перемогти, чоловік вдався до певних хитрощів – найперше оволодів спеціальною дихальною технікою американських морських піхотинців. По-друге, він був по-літньому вдягнений у досить прохолодному приміщенні, де на повну потужність працював кондиціонер, – від чого відчував дискомфорт, аби не хотіти спати. Кожні шість годин він випивав напій із кофеїном, а ще куштував лише фрукти і горішки, аби залишитися голодним і, знову-таки, не заснути.

Але випробування все одно вийшло надзвичайно важким як фізично, так і психологічно, визнає пан Брейден.

"Перегляд перетворився на майже галюцинації", – розповідає він про свої відчуття і пригадує, що одному з конкурсантів стало зле.

За свою перемогу Джим Брейден отримав семирічний абонемент на сеанси у відомій мережі кінотеатрів та безліч сувенірів, пов'язаних з "Зоряними війнами". А ще в одному з кінозалів з'явиться його іменне крісло.

Guardian нагадує, що "Зоряні війни: Пробудження сили" б'є усі рекорди з касових зборів.

Симфонія № 7

У зв'язку з прем'єрою документальної стрічки ВВС "Ленінградська" та оркестр, який кинув виклик Гітлеру"Daily Telegraph розказує історію "Симфонії № 7" Дмитра Шостаковича.

У серпні 1942 року її виконували ледь живі від голоду музиканти – музика лунала з нашвидкуруч встановлених по всьому блокадному місту репродукторів. З того часу цей твір, також відомий як "Ленінградська", став "символом спротиву", пише видання. А її трансляція в оточенні нацистських військ була "надзвичайним актом непокори".

Вже після війни німецькі військовополонені зізналися, що почувши симфонію по радіо в той літній день збагнули, що Ленінград залишиться нескореним.

Закордонна прем'єра твору відбулася у Нью-Йорку. А потім, у червні 1942 року, його виконали у Лондоні. І прийняли безпрецедентне рішення – пропустити передзвін Біг-Бену о дев'ятій вечора, або не переривати радіотрансляцію майже 80-хвилинної "Ленінградської".

Спеціально для фільму знімальна група ВВС звернулася до сина композитора, диригента Максима Шостаковича, з проханням виконати симфонію у тому ж самому петербурзькому залі.

Він каже: "Коли б не виконував музику батька – наче чую його голос. У мене було відчуття, що він стояв поруч. Я дуже нервував, що зроблю помилки, хибно передам емоції".

І справді, зазначає Daily Telegraph, Дмитра Шостаковича було надзвичайно важко задовольнити. Колись він вщент розкритикував італійського майстра Артуро Тосканіні, який був за диригентським пультом під час виконання твору.

У нього був складний характер, пригадує син, але в той же час він був людиною доброю і стриманою. І надзвичайно пунктуальною і педантичною. Але в той же час – жахливим, неуважним водієм. Втім, головними якостями батька, на думку Максима, були сміливість та внутрішня сила.

Музей для жінок

Independent повідомляє про плани Марії Альохіної зы скандально відомого гурту Pussy Riot відкрити музей в Чорногорії. Її задум – створити мистецький простір "для жінок, силами жінок та про жінок".

У музеї будуть працювати та виставлятися лише жінки.

Справа в тім, що навіть у вкрай ліберальному та позбавленому умовностей та стереотипів світі мистецтва існує гендерна нерівність, пише газета. Наприклад, у галереях Нью-Йорка та Лос-Анджелеса тільки третина експонатів створені жінками. Лише у чверті мистецьких установ керівники – жінки, і заробляють вони менше за колег-чоловіків.

Художниця Мікол Хеброн пояснює: "У нас є певна упередженість, адже ми не поважаємо та не цікавимося жіночим поглядом на світ. Є суттєвіша вірогідність, що ви заробите більше, продаючи чи перепродаючи мистецький твір чоловіка, а не жінки. І це не тому, що жінка робить це гірше за чоловіка. А тому, що ми перетворили капіталізм на патріархальну систему".

А в пані Альохіної є ще й особиста мотивація створити безпечний простір для творчого самовираження, веде далі газета.

"У ЗМІ чи у громадській сфері люди бояться сказати те, що думають. Бо, якщо ти це зробиш, опинишся у тюрмі", – каже вона, маючи на увазі своє ув'язнення після сумнозвісного панк-молебну у московському храмі.

Мистецтво без страждань

Daily Mail інформує про дослідження, яке розвінчує міф, що буцімто творча людина має страждати, аби створити щось справді гідне.

Професор Кетрін Гредді зі штату Массачусетс проаналізувала роботи 33 французьких та 15 американських живописців. Вона досліджувала вплив на їхню творчість втрати близької людини.

У списку були найкращі: від Едгара Дега та Едуарда Мане до Джексона Поллока та Марка Ротко.

Професор Гредді дійшла висновку, що в рік після смерті друга чи родича ці митці створювали роботи, які не лише менш охоче виставляють в музеях, а ще й продають за меншу ціну.

"Результати не відображають розповсюджену ідею, що страждання стимулює творчість, – каже вона. – Але це чудові результати. Адже було б жахливо, якби треба було пережити втрату, аби бути креативним та продуктивним".

Огляд підготував Андрій Кондратьєв, Служба моніторингу ВВС.