Іноземні ЗМІ: скільки росіян загинули на Донбасі?

Світова преса у четвер, 27 серпня, пише про втрати Росії на Донбасі, "спалювання" грошей у Китаї та рішучість турецького президента.

"Цвях у труну"

Британська The Independent аналізує витік інформації про нібито військові втрати Росії на сході України.

Російський сайт "Деловая Жизнь" опублікував документ щодо підвищення виплат військовим і, як зазначає The Independent, ненароком розкрив інформацію про те, скільки солдатів загинули і поранені на Донбасі. Документ зрештою видалили, але видання "Новий Регіон" зберегло копію, пише британська газета.

Керівник програми "Росія та Євразія" інституту Чатем-хаус Джеймс Ніксі вважає такий витік інформації ще одним "цвяхом у труну" намагань Росії заперечити свою участь у військовому конфлікті на Донбасі.

"Не думаю, що це щось нове, існують підтверджені фото, супутникові та особисті свідчення, які говорять про те, що Росія залучена у військові дії в Україні", - цитує видання пана Ніксі. За його словами, подібні помилки трапляються, коли йдеться про масштабну і тривалу кампанію.

"Імовірно, буде оголошено, що ця веб-сторінка підроблена", - припускає він.

Пан Ніксі вважає, що влада будь-якої країни, втягнутої у тривалий військовий конфлікт, поступово втрачатиме підтримку населення, незалежно від того, демократична це країна чи авторитарна.

"Спалювання" активів

Американський журналіст Томас Фрідман у колонці для The New York Times знаходить дещо спільне у діях Китаю, Росії та США. На його думку, кожна з країн нині "спалює" власні активи.

"Коли твої головні геополітичні противники наносять собі шкоду, військовий довідник говорить, що краще за все просто зробити крок назад і насолоджуватись шоу. Однак, я не надто радію, спостерігаючи за тим, як Китай спалює гроші, а Росія - їжу, тому що у сьогоднішньому взаємозалежному світі ми всі відчуваємо вплив інших," - пише пан Фрідман.

Лауреат Пулітцерівської премії пояснює, що Пекін намагається підтримати неймовірно переоцінений фондовий ринок за допомогою гігантських фінансових вливань і тим робить очевидним факт, що насправді ніхто не знає реальну ціну акцій на цих ринках.

"Запитайте російського президента Володимира Путіна: він спалив східну частину України, аби відволікти російський середній клас від невдалої економічної політики та нелегітимності? Путін вирішив, що створення власної Кремнієвої долини - інноваційного центру Сколково під Москвою - надто складне завдання. Аби побудувати власну легітимність, він обрав націоналізм та захопив Крим," - вважає колумніст.

На його думку, знищення санкційних продуктів з Європи необхідне Путіну для того, щоб підтримувати націоналістичні настрої у суспільстві.

США, на думку журналіста, теж знищують найцінніше, що є в країні, - плюралізм. Потенційний кандидат у президенти Дональд Трамп довів до абсурду ідею про те, якою має бути міграційна політика країни, запропонувавши вивезти 11 мільйонів мігрантів і скасувати норму, за якою гарантується американське громадянство при народженні у США.

"Це вже не смішно. Це не розвага", - стверджує пан Фрідман, зазначаючи, що пан Трамп підриває ідеї, які роблять зі США унікальний плавильний котел.

Співчутлива Ангела Меркель

Французька Le Figaro пише про намагання Німеччини впоратись із напливом шукачів притулку з Близького Сходу, Північної Африки та інших регіонів.

"У Німеччині переповнені мігрантами міста і містечка не знають, як розселити усіх шукачів притулку. Міграційні офіси не здатні опрацьовувати запити", - зазначає видання.

Берлін вирішив більше не відправляти назад до країн першого в'їзду в ЄС тих, хто прибув із Сирії, аби розділити тяжку ношу із країнами на кшталт Греції та Італії. Тим не менш, навіть із сирійцями впоратись складно. Вони подають близько 22 відсотків усіх запитів про дозвіл на проживання у Німеччині.

Зовсім інші підходи застосовуються до вихідців із Балкан. "На цьому рубежі співчуття Ангели Меркель закінчується. Косовари, серби, албанці складають значну частину тих, хто просить про притулок - більше, ніж чверть", - зазначає Figaro. Щодо них будуть застосовуватися жорсткі заходи, зокрема більш швидка процедура виселення з країни та менші виплати на період розгляду запитів.

Жорстку політику підтримує частина німців, які втомилися від тисяч прибульців з інших країн і вже "не приховують гніву і спротиву загальній (міграційній. - Ред.) політиці", пише газета.

Видання наводить слова жителів міста Гайденау, дехто з яких під час візиту канцлера до міграційного центру відкрито висловлював обурення через мігрантів. "Ніхто не запитав у нас, чи потрібно відкривати цей центр. Ми не маємо платити за біженців. Ці люди мають вирішувати власні проблеми у власних країнах", - цитує Figaro одного з обурених німецьких жителів.

Ворог самому собі

Le Monde зосереджує увагу на Туреччині, де скоро мають відбутися повторні парламентські вибори після невдалих спроб сформувати коаліцію з переможців нещодавніх перегонів. На майбутніх виборах президент країни Реджеп Ердоган ставить усе, вважає видання.

"Проблемою для політичних геніїв є не їхні вороги, а вони самі. Вони зазнають краху не через дії опонентів, а через власні помилки. Вони усього досягли, усе пройшли і зрештою знудилися", - пише французька газета про Ердогана.

З 2002 року по 2012 він створив умови для двозначного росту економіки щороку, який перетворив Туреччину на євразійського тигра. Анкара стала локомотивом групи країн, що розвиваються, а цього року має прийняти саміт Великої двадцятки, нагадує видання.

Туреччина стала перетворюватися на правову державу і зблизилася з Європою, взявши за основу законодавство ЄС. При цьому Ердоган довів, що іслам, демократія та розвиток можуть співіснувати, пише видання.

Однак політичний лідер розв'язав війну проти Робочої партії Курдистану і поставив під загрозу усе, чого країна досягла за останні роки: економічне зростання, повернення до миру з курдами та імідж Туреччини на світовій арені, робить висновок Figaro.

Огляд підготував Юрій Мартиненко, Служба моніторингу BBC