Independent: іммігранти кваліфікованіші за британців

"Пастка 22" для Сноудена, іммігранти високого фаху і проблеми імміграційної служби, а також посвята "британському Юрію Сенкевичу" - в огляді іноземної преси від 13 липня.
- <link type="page"><caption> "Пастка"</caption><url href="#a" platform="highweb"/></link>
- <link type="page"><caption> Більш кваліфіковані</caption><url href="#b" platform="highweb"/></link>
- <link type="page"><caption> Імміграційний "завал"</caption><url href="#c" platform="highweb"/></link>
- <link type="page"><caption> Джентльмен-мандрівник</caption><url href="#d" platform="highweb"/></link>
"Пастка"
Едвард Сноуден, колишній аналітик Американського агентства з безпеки, не просто намагається вибратися з транзитної зони московського аеропорту "Шереметьєво". Він намагається продертися крізь хащі міжнародного законодавства, яким регулюється питання політичного притулку, так, аби залишитися поза зоною досяжності США та їх прибічників, пише британський Guardian. Саме бажання вибратися з цієї "пастки", на думку газети, змусило його звернутися по тимчасовий прихисток в Росії з тим, щоб потім отримати притулок деінде.
Наприклад, в Еквадорі, Венесуелі, Болівії та Нікарагуа, до яких, щоправда, ще треба дістатися, що, з огляду на інцидент з вимушеною посадкою літака болівійського президента, не таке й вже просте завдання.
Уідні Браун з Amensty International припустив, що латиноамериканські країни, теоретично, могли б направити до Шереметьєво своїх посланців, аби ті вручили Сноудену необхідні для подорожі документи. Але це була б "вкрай незвична процедура для використання у крайніх випадках", додає він.
На думку правозахисників, у Сноудена високі шанси отримати політичний притулок, оскільки вже стало чітко зрозуміло, що його переслідування в США неминуче, тим більше, що працівники органів нацбезпеки не підпадають під американський "Акт про шпіонаж", який, теоретично, мав би надавати захист фігурантам подібних справ.
Більш кваліфіковані
В порівнянні з корінними британцями іммігранти більш масово отримують вищу освіту і мають престижну роботу, пише Independent з посиланням на дані недавнього звіту Служби національної статистики Великої Британії. Так, у звіті, який базується на даних перепису 2011 року, також зазначається, що 90% іноземців, які мешкають в Сполученому Королівстві, дуже добре говорять англійською.
Отримані результати дослідження розвінчують міф про те, що у більшості своїй емігранти мають низьку кваліфікацію.
Як зазначається в звіті, 21% іноземців працює в банківському секторі, фінансовому або страховому секторах, серед британців ця частка складає 17%. Також 38% іноземців проти 29% британців мають фахові кваліфікації звичайного чи поглибленого рівня.
Подібна статистична перевага британців спостерігається і в даних щодо кількості молоді, яка здобуває британську освіту.
Імміграційний "завал"
В ході перевірки діяльності нещодавно скасованої Служби прикордонного контролю та імміграції Великої Британії було виявлено близько 500 000 ще необроблених імміграційних запитів, цитує британських депутатів газета Daily Mail.
Газета порівнює кількість таких мігрантів з населенням міста Манчестер і каже, що обробка їх запитів займе близько 37 років, згідно з підрахунками Спеціального комітету з внутрішніх справ Палати громад.
Причиною такого "завалу" є політика відкритих кордонів, яка проводилася лейбористами, вважає газета.
Поява результатів дослідження вже змусила експертів вимагати скасування скорочення видатків на імміграційну службу.
Джентльмен-мандрівник
Telegraph тужить за Аланом Вікером, британським аналогом радянського телеведучого Юрія Сенкевича. Багатьох британців 60-80х років Вікер надихнув на подорожі світом, коли міжнародний туризм не став ще настільки масовим, як зараз.
Він завоював аудиторію не тільки приємним голосом і цікавими розповідями, але й стилем справжнього джентльмена "з вусами і у костюмі", який має свіжий вигляд навіть посеред розпеченої пустелі, так пише про нього видання.
Як і радянські люди, які бачили світ "очима Юрія Сенкевича", британці, більшість яких на той час не подорожувала далі, ніж Італія чи Іспанія, насолоджувалися сюжетами Вікера.
За твердженням газети, він показував різні цікаві місця світу "зсередини", міг розговорити як бідних, так і багатих, при чому часто через його вишукані манери глядачі гадали, чи він глузував із себе чи із співрозмовника.
Але понадусім він надихнув молодь подорожувати, аби побачити світ, пише Telegraph.
Огляд підготувала Марія Кондрачук, Служба моніторингу ВВС








