Північний потік як символ "архаїчної" політики

Російський прем'єр Владімір Путін натиснув кнопку "старт" для початку поставок газу з Росії до Німеччини через газопровід Північний потік, що пролягає по дну Балтійського моря.

Через два місяці президент Дмітрій Медвєдєв поїде у Німеччину на церемонію відзначення першої поставки газу, - пише Financial Times.

У матеріалі <link type="page"><caption> "Північний потік: включення крана"</caption><url href="http://blogs.ft.com/beyond-brics/2011/11/07/nord-stream-turning-on-the-tap/#axzz1d40ug8Y5" platform="highweb"/></link> часопис твердить, що коли газопровід запрацює на повну потужність, він зможе транспортувати 55 мільярдів кубічних метрів газу на рік. У той час, як Україна транспортує 150 мільярдів кубічних метрів газу на рік, тобто майже втричі більше. Однак Росія каже, що розширюватиме газопровід новими лініями.

Росія заперечує, що побудувала Північний потік, аби транспортувати газ в обхід України та Польщі, однак постійно наполягає на "надійності" цього проекту. Але Київ та Варшава висловлюють своє невдоволення цим проектом, зокрема міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський порівняв співпрацю Росії та Німеччини щодо Північного потоку з пактом Молотова-Ріббентропа.

Водночас Financial Times пише, що поступово тон обох країн пом'якшився і не в останню чергу через зміну влади. У Польщі продовжує свою спокійнішу політику прем'єр Дональд Туск, який перейняв владу у консерваторів у 2007 році, а "в Україні минулого року прийшов до влади проросійський президент Віктор Янукович".

"Однак непорозуміння лишаються. Україна замкнулася на цілій низці суперечок щодо цін на газ з російським Газпромом, це викликає занепокоєння з приводу можливих збоїв поставки газу до Західної Європи так, як це було у 2006 році і потім у 2009 році", - пише автор матеріалу.

Переговори і судові процеси

Поки Україна намагається вирішити суперечки з Газпромом переговорами, Польща і Чехія вже розпочали арбітражні процеси проти російського газового монополіста щодо цінової політики.

Видання The Christian Science Monitor вміщує аналітичний матеріал про відкриття Північного потоку з різкою критикою діяльності російського прем'єрі Владіміра Путіна.

"Газпромівський марш у бік морів відображає 400-річні зусилля Росії щодо виходу до просторів світових океанів. З розпадом Радянського Союзу російська зовнішня політика втратила свої колишні задачі з поширення комуністичної культури та ідеології, і нині її мета полягає в управлінні ресурсними потоками країни", - йдеться у матеріалі <link type="page"><caption> "Газопровід з Росії до Німеччини демонструє недоліки "енергетичної зброї" Путіна"</caption><url href="http://www.csmonitor.com/Commentary/Opinion/2011/1107/Gas-pipeline-from-Russia-to-Germany-reveals-weakness-in-Putin-s-energy-weapon" platform="highweb"/></link>

"Не дивно, що сьогодні російською енергетичною політикою керують неоімперські пориви. Газпрому вже належить більше третини акцій національних газових компаній трьох балтійських держав, а також, щонайменше, 50% трубопровідних мереж Білорусі та Вірменії", - пише автор матеріалу і додає, що лише Україна "наполегливо і завзято" опирається зазіханням Газпрому на свої трубопроводи, якими з Росії до Європи йде 80% російського газового експорту.

Видання пише, що український президент Віктор Янукович, якого обрали минулого року з надією на те, що він поліпшить відносини з Росією, торгується з Москвою не менш завзято, ніж його попередник - прозахідний Віктор Ющенко.

Путінська модель непотизму

Через "безцеремонну зовнішню політику Путіна" у Росії не залишилося надійних союзників, крім Казахстану та Вірменії, веде далі The Christian Science Monitor. Путінська модель непотизму, за допомогою якої він керує Росією, погано позначається на міжнародних проектах.

"Він призначив колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера керувати Північним потоком у спробі забезпечити визнання трубопроводу на Заході. Натомість через свою "газпромівську" посаду пан Шредер у Німеччині перетворився на посміховисько. Незважаючи на розквіт двосторонньої торгівлі, політики Німеччини тримаються на відстані від Росії", - пише The Christian Science Monitor.

Закінчується стаття тим, що насправді питання полягає не в тому, буде чи не буде Газпром виконувати свої зобов'язання, а в тому, чи зможе найбільша у світі газовидобувна компанія забезпечити все те, що вона обіцяє. "Той факт, що Росії належить більше 20% загальносвітових газових запасів, зовсім не означає, що у Газпрому є технічні та фінансові засоби для отримання цього газу з-під землі. Старі родовища виснажуються, і компанії доводиться починати реалізацію проектів у віддалених і суворих районах Арктики, здійснити які без західної допомоги вона не в змозі".

На думку автора матеріалу Північний потік не є символом могутності Газпрому. "Це символ архаїчної, заснованої на енергоресурсах зовнішньої політики, яка неспроможна і контрпродуктивна", - доходить висновку він.