Тижневики про 2017-й: гірше в політиці, краще в економіці

Наприкінці грудня тижневики традиційно підбивають підсумки року та цікавляться думками експертів про те, що очікує на країну у найближчій перспективі.

Що рік наступний нам готує?

"Буде гірше в політиці, але дещо краще в економіці", - такий короткий прогноз на 2017 рік дає "Новое время".

Наступний рік стане "часом вуличної політики", за очікуваннями політолога Володимира Фесенка. Так, на його думку, сплески політичної активності будуть відбуватися у декілька хвиль і будуть пов'язані, зокрема, підвищенням комунальних тарифів, закінченням річного імунітету уряду Володимира Гройсмана, а також початком нового політичного сезону восени.

"Хоча на вулиці буде виходити досить багато людей, до масштабних акцій рівня Майдана справа не дійде", - вважає експерт. На його думку, на відміну від уряду Віктора Януковича, влада тепер чує суспільство і час від часу гасить сплески емоцій відповідною реакцією.

Видання пише, що попри "мрії Юлії Тимошенко" ймовірність дострокових парламентських виборів є невеликою.

Водночас, на у підконтрольних сепаратистам районах Сходу України існує висока ймовірність ескалації соціальної напруги через зменшення російського фінансування сепаратистів і збільшення кількості незадоволених, вважає політолог Тарас Березовець.

Росія офіційно заперечує фінансову підтримку самопроголошених "ДНР" та "ЛНР".

Всі опитані журналом експерти впевнені, що наступний рік стане "одним з найважчих" для України з точки зору геополітики через зміну влади у декількох країнах ЄС та США.

"Зовсім катастрофічну" ситуацію видання очікує у випадку програшу німецького канцлера Ангели Меркель на виборах.

Що ж до української економіки, то за очікуваннями Нацбанку, МВФ та Fitch Ratings, наступного року вона виросте на 2,5%, а курс обміну зафіксується на 27 грн за долар.

Хто впливовіший?

Після двох з половиною двох років правління, попри ряд невиконаних обіцянок, президент Петро Порошенко "сильний як ніколи", стверджує "Корреспондент" і ставить його на першу сходинку рейтингу найвпливовіших людей країни.

"Він - номер один, у нього зараз просто немає конкурентів, - вважає політолог Вадим Карасьов. - Олігархи повалені. Буквальне підтвердження - падіння імперії Коломойського".

Виключення складає Рінат Ахметов, з яким у президента "пакт про ненапад", додає Вадим Карасьов.

Попри скептичні прогнози, наймолодший прем'єр в історії України Володимир Гройсман не тільки втримався у кріслі, але й "демонструє впевненість та натиск", за що журнал відвів йому друге місце у рейтингу.

"Утім, така рішучість - головна проблема прем'єра. Маючи амбіції, які сягають далеко за обрій, він почав стрімко набирати політичну токсичність", - стверджує політолог Ганна Малкіна.

Водночас через відсутність серйозної опори в парламенті голова уряду все ще сприймається у прив'язці до президента, а не самостійно, додає експерт.

Попередник Гройсмана, лідер партії "Народний фронт" Арсеній Яценюк випередив у рейтингу генпрокурора Юрія Луценка та міністра внутрішніх справ Арсена Авакова.

"Склалася парадоксальна ситуація - у Яценюка практично немає рейтингу, немає високих державних посад, попри це він залишається однією з найвпливовіших фігур в українському політикумі. Політологи цей парадокс пояснюють просто - Арсеній Петрович все ще тримає кермо політичної сили, яка забезпечує коаліційну більшість у парламенті", - пише "Корреспондент".

За словами видання, у 2017 р. екс-прем'єр планує активізувати свою політичну діяльність і, можливо, поборотися за пост голови НБУ.

Також до першої десятки найвпливовіших політиків увійшли Міхеїл Саакашвілі, Андрій Парубій, Юлія Тимошенко, Рінат Ахметов і Олег Ляшко.

Проблема "варягів"

У чому причина "відпливу" вже двох хвиль закордонних реформаторів, на яких в Україні покладалися великі сподівання, з'ясовував "Фокус".

На думку Володимира Коломойця, представника міжнародної компанії Pedersen & Partners, що з кінця 2014 року займалася пошуком чиновників вищих щаблів, проблема у "сталінській адміністративній партократії", яка збереглася в Україні і змушує чиновника боятися помилок і орієнтуватися не на результат, а на сам процес.

За словами експерта, відмінність так званої "грузинської команди" на чолі з Міхеїлом Саакашвілі, яка затрималася дещо довше, ніж колеги з інших країн, у тому, що вони були запрошені за особистою ініціативою президента Петра Порошенка без конкурсного відбору.

Сергій Таран, голова правління дослідницького центру "Соціовимір", пояснює реформаторській успіх Грузії, "достатньо сильною консолідацією влади в одних руках" за часів президентства Саакашвілі. В Україні ж недовіра до чиновників настільки глибока, як каже політолог, що "будь-яка спроба будь-кого з політиків консолідувати владу моментально викликає асоціації з правлінням Януковича і звинувачення в узурпації влади".

Інший політолог Руслан Бортник налаштований більш критично й стверджує, що іноземні спеціалісти необхідні були владі "як декорування тих процесів, на які існує запит суспільства", і "чергової хвилі експатів" очікувати не варто.

А на думку політолога Олександра Палія, у грузинської команди "все ще є можливість привнести новий імпульс" в українські реалії.

Примарний кордон

Видання "Дзеркало тижня" пояснює, чому фактично призупинився процес демаркації державного кордону України з Білоруссю та Молдовою.

Некомпетентність та корупція призвели до зупинки демаркації держкордону, вважає глава української делегації з демаркації кордону, колишній посол з особливих доручень Леонід Осаволюк.

Він відзначає, що Україні довелося докласти величезних зусиль для того, щоб здійснити делімітацію (узгодження та позначення державного кордону на карті) і підписати відповідні двосторонні договори з Росією, Молдовою і Білоруссю.

Другий етап - демаркація (позначення кордону на місцевості спеціальними прикордонними знаками) - проходить у більш драматичних умовах.

Леонід Осаволюк також нарікає, що найбільші проблеми із завершенням договірно-правового оформлення кордонів почалися у 2015 році.

"Навіть у найважчі часи нам вдавалося продовжувати роботу. Тепер же цей процес повністю заблокований", - говорить він.

"Некомпетентність, байдужість, а іноді і корупція високих посадових осіб призвели до повної зупинки демаркації державного кордону з Молдовою та Білоруссю. Ігнорування рядом міністерств і відомств законодавства України, рішень і розпоряджень президента, уряду, Верховної Ради та РНБО досі не дозволяють почати найважливіший процес односторонньої демаркації російсько-українського державного кордону", - наголошує Леонід Осаволюк.

Огляд підготували Марія Кондрачук і Дмитро Зоценко, Служба моніторингу ВВС.