П'ять фактів про життя і роботу Іслама Карімова

Вперше за багато років лідер Узбекистану Іслам Карімов пропустить День незалежності своєї країни. 1 вересня в Узбекистані відзначатимуть 25-ту річницю здобуття самостійності, і президент мав виступити з традиційною промовою, але в суботу 78-річний лідер був доставлений в лікарню з крововиливом у мозок.

Як повідомили члени його сім'ї, Карімов перебуває в реанімації, де лікарі проводять повне обстеження.

Вперше за весь час його правління про стан здоров'я лідера в Узбекистані оголошено офіційно. Напередодні відповідну заяву зробив кабінет міністрів країни.

Іслам Карімов перебуває при владі понад чверть століття. Як він став президентом? Як при ньому живеться звичайним узбекистанцям? З ким він дружить і ворогує?

Карімов - один з небагатьох лідерів з радянських часів

У 1989 році партійного вождя Узбекистану Рафіка Нішанова перевели до Москви, Карімов став його наступником і очолив республіку.

Іслам Карімов першим з глав радянських республік приміряв на себе титул президента. Президентом Узбекистану його обрали на сесії Верховної Ради Узбецької РСР 24 березня 1990 року.

Хоча конституція Узбекистану не дозволяє одній і тій самій людині очолювати країну більше двох термінів поспіль, Карімов беззмінно залишався біля керма всі ці роки.

Це стало можливим завдяки кільком референдумам, в результаті яких подовжувався термін перебування президента при владі. Після кожного референдуму влада оголошувала, що відлік починається з чистого аркуша, і Карімов кожен раз обирався.

За його наказом в Андижані були вбиті десятки протестувальників

У правозахисних колах Іслам Карімов вважається одним з найжорстокіших диктаторів сучасності. "Репортери без кордонів" в своїх оцінках навіть називали його "стерв'ятником", врівні з президентом Зімбабве Робертом Мугабе і лідером Північної Кореї Кім Чен Ином.

Найкривавішою трагедією за роки правління Карімова став розгін демонстрації в місті Андижан 13 травня 2005 року. Беззбройний натовп оточили урядові війська, і солдати відкрили вогонь. За офіційними даними, загинули 187 людей.

Тисячі людей вийшли тоді на центральну площу Андижана з вимогами поліпшення умов життя і надання цивільних свобод.

Тоді Карімов стверджував, що в Андижані сталася спроба ісламістського повстання, але що наказу стріляти ніхто не віддавав.

До сьогоднішнього дня в іноземній пресі <link type="page"><caption> з'являються повідомлення </caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/04/150415_rl_amnesty_tortures" platform="highweb"/></link>про систематичне порушення прав людини в Узбекистані, про жорстке придушення опозиційних настроїв і про <link type="page"><caption> тортури політичних в'язнів</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/09/140926_uzbekistan_hrw_political_prisoners_abuse_dk" platform="highweb"/></link>.

Без наступника. У Карімова немає сина і складні стосунки з дочками

Синів у Іслама Карімова немає. Найвідомішим членом сім'ї Іслама Карімова залишається його старша дочка Гульнара.

Колись вона була серед найбільш впливових людей Центральної Азії. Вона займалася бізнесом, співала, виступала в якості модельєра одягу, їздила зі своїми колекціями на тижні високої моди в Нью-Йорк, дружила з російськими та узбекськими олігархами, і впливала на політику свого батька.

Але у 2013 році і впливу і її імперії прийшов кінець.

Проти неї на Заході прозвучали звинувачення у відмиванні грошей. У самому Узбекистані Гульнара опинилася під домашнім арештом.

Про інших членів президентської родини відомо мало. Його молодша дочка Лола очолює благодійний Фонд "Ти не самотній", що допомагає дітям з вадами серця. Про дружину Карімова Тетяні практично нічого невідомо.

Економіка Узбекистану тримається на бавовні і мігрантах, які надсилають додому гроші.

При Карімові припинили роботу багато великих радянських підприємств, в останні роки з газом і електрикою є перебої, національна валюта - сум - залишається нестабільною.

При цьому Узбекистан багатий природними ресурсами, експортує нафту і газ, а також входить до п'ятірки найбільших виробників бавовни. За розвіданими запасами золота країна на четвертому місці в світі, а за рівнем видобутку - на дев'ятому.

За оцінками експертів, клімат для ведення бізнесу в країні вкрай несприятливий. У щорічному рейтингу корупції в світі, що публікується міжнародною неурядовою організацією Transparency International, Узбекистан стабільно займає місце в районі 150-го рядка.

У зв'язку з економічними труднощами не менше 10% працездатного населення працюють за кордоном. 58% з них відправляються на заробітки в Росію, а решта в Казахстан, ОАЕ, Туреччину, Південну Корею і країни Європи.

Узбекистан завжди лавірував між Росією і Заходом і мав непрості відносини з сусідами

Найважливішим політичним і економічним партнером Узбекистану залишається Росія.

У грудні 2014 року Росія і Узбекистан підписали угоду про врегулювання взаємних фінансових зобов'язань, на підставі якої Москва списала Ташкенту близько 95% боргу (понад 860 млн доларів).

Росія - основний торговий партнер Узбекистану: на неї припадає 27,5% міжнародної торгівлі країни.

Найскладніші відносини у узбецької влади - з Таджикистаном. В останні роки їх навіть називають своєрідною холодною війною.

Узбекистан виступає проти практично всіх водно-енергетичних ініціатив Душанбе і будівництва великих ГЕС в Таджикистані і Киргизстані.

Ташкент висловлює побоювання, що додаткові станції викличуть серйозні екологічні проблеми в регіоні і приведуть до нестачі води для споживання і зрошення в Узбекистані, Казахстані та Туркменістані.

На багатьох ділянках кордон між Узбекистаном і Таджикистаном заміновано, що створює серйозні труднощі місцевому населенню.