Що думають про зміни до Конституції жителі Донбасу

Верховна Рада підтримала внесення до перехідних положень Конституції посилання на закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей.

На думку Петра Порошенка, це сприятиме поверненню територій Донбасу, які зараз контролюють проросійські бойовики. Суверенітету країни такий порядок не загрожує, переконаний лідер держави.

Багато хто з президентом не згоден. У парламенті щодо цього лунали гучні заяви і суперечки навіть всередині фракцій, а в соцмережах почали говорити про державну зраду.

Що думають самі жителі неконтрольованих Києвом територій? Чи помітили вони цей крок української влади?

Позаштатний кореспондент ВВС Україна поцікавився думкою цивільних із так званої ДНР про особливий порядок.

Наталія, вчителька, Тельманівський район (контролюють бойовики)

"Село наше розділене. І не знали, не підозрювали, що так станеться: одні за Україну, інші - проти. Між собою, коли зустрічаємося на вулиці, намагаємося не обговорювати ці теми. Хтось не вірить ні у що, хтось просто сидить, чекає з моря погоди. Але люди кажуть так: щоб ми ще раз пішли на референдум - та ніколи в житті! Вони ж ходили, голосували, думали, що цим усе й закінчиться. Ніхто не думав про війну.

Всі кажуть: перед тим, як щось ламати, потрібно було збудувати. Нічого з нічого не буває. Якщо "ДНР" навіть своїм воякам не може заплатити зарплату. Деякі з лютого не отримували, деякі за два-три місяці. Вояки свій пайок - "тушонку" та інше - міняли у людей на гроші. Хтось пише рапорт, кидає це все, радий кудись чкурнути. І якщо навіть на армію у "ДНР" грошей немає, що казати за інших? Самостійно ця "республіка" не проживе.

Шкода людей - і тих, і цих. І солдатів шкода з обох боків. Так у нашому селі кажуть. З іншого боку, в Україні газ подорожчав, хліб, доплати вчителям прибрали, багато шкіл і дитсадків закрили, люди без роботи. Не все так добре, і не так легко буде, якщо нас повернуть до України".

Денис, будівельник, Новоазовськ (контролюють бойовики)

"Іти на вибори, на якісь поправки, на особливий статус… Не можу прийняти цього. Часто їжджу до Маріуполя по роботі, спілкуюся з хлопцями на українських блокпостах. Вони також цього не сприймуть.

Навіщо тоді були ці жертви? Скільки людей полягло. А з іншого боку, нескінченною війна також не може бути".

Тамара, пенсіонерка, Донецьк

"Ми не хочемо йти з України, але підіть на якісь поступки. Як у США, де кожен штат має якийсь статус. Росії такий депресивний район, як Донбас, не потрібен. Звичайно, Росія допомагає, як може, продуктами й медикаментами, тому що з України нічого не йде. Все відновлюємо власними силами.

Готова на все, аби лишень не стріляли і залишили нас у спокої. Багато квартир порожніх, зруйнованих стоїть. Всім набридло, немає сил. Коли стріляють, я роблюся, наче овоч. Руки й ноги ватні. У суботу була "варфоломіївська ніч": просиділа всю ніч у ванній. Бо там найменше чути. То в одній кімнаті пробувала, то в іншій, але дуже "бахало". Нарахувала вісім ударів по місту. Уранці включила телевізор, а там (російське ТБ. - Ред.) розповідає, що ополченці дотримуються мирних угод, а Україна нас обстрілює.

Найстрашніше те, що Порошенко не йде на жодні пропозиції. Нічого особливого у тому статусі Донбасу немає. Щоб ми самі обирали губернаторів, а не надсилали нам їх, як до Одеси цього Саакашвілі. Хто ти такий, що Грузію розвалив, а тепер сюди приїхав? У кого не спитаю, ніхто не хоче від'єднуватися від України. Тільки дайте нам нормально жити і підіть на поступки. А коли вони обстрілюють - хіба це нормально? Дивлюся телевізор і думаю: Україно, Київ, коли ви прокинетеся й побачите, хто прийшов до влади? Янукович порівняно з цими був ангел".

Юрій, шахтар-інвалід, виїхав із Донецька до одного з міст області

"Нам немає різниці: ті будуть чи ці. Нехай не чіпають наші квартири. А то людей із міста порозганяли, а тепер займають квартири чи перепродають. Наприклад, людина 3-4 місяці не жила у Донецьку, потім приїздить, ключа вставляє – а з-за дверей лунає: "Ти звідки, якого… лізеш?". Виявляється, квартира вже оформлена на іншого.

Зараз у Донецьку безправ'я. Хочу, щоб діяли закони, щоб ніхто не міг позбавити людину приватної власності. І щоб із проїздом вирішили. Тому що теперішня система перепусток - знущання. Хочу - пускаю продукти, хочу - не пускаю. Нещодавно їздив до Донецька за речами. Адже зима на носі, а у нас зимового одягу і взуття немає. Потім діставався до санаторію. Через нейтральну смугу між двома блокпостами ідуть пішки. І я теж. Милиці в зуби - і вперед.

На мій погляд, якщо особливий статус дасть працювати шахтам і заводам, то економіка підніметься. Тим паче, якщо гроші місцева громада сама розподілятиме. Адже в родині завжди краще самим розподіляти доходи, а не так: забрали і потім колись повернемо".

Зоя, банківський працівник, виїхала до Санкт-Петербурга, тимчасово повернулася до Донецька

"Дуже багатьом людям все одно, буде у Донецьку Росія чи Україна... хоча донеччани, які когось втратили на війні, вже не будуть за єдину Україну. Є й ті, хто живе у місті і каже, що "ДНР" - "фуфло".

Хочеться одного: щоб припинилися військові дії, провели лінію і люди почали жити. Особисто я хотіла повернутися до свого міста. Донецьк за місяці війни змінився якісно. Остаточно збиті "понти". Будь-яка робота вітається, навіть за 1000 гривень на місяць. Ходять нафарбовані жінки з нарощеними віями і нігтями.

Сніг цього року був білий-білий, природа ожила, бо заводи стоять. Зараз, улітку, всюди зелено і чисто. Вистоїть місто за будь-яких умов. А що означає сам особливий статус, я не вчитувалася.

Навіть у тих, хто був за "ДНР", "градус" трохи понизився. Тому що бачать корупцію, пограбування, це неприємно. Але це - війна, військові дії. Примирення з усією Україною поки що не бачу. Надто багато крові пролито, кров дуже важко пробачити".