Марш миру-2: хода і провокації

Через півроку після першого "Маршу миру" в Москві - проти вторгнення у Крим - російській опозиції вдалося знову зібрати численну аудиторію. Цього разу - проти військових дій на території України.

Приблизно за годину до початку ходи від Пушкінської площі столиці вздовж бульвару стали шикуватися колони з учасниками.

Партії та рухи, серед яких були РПР-ПАРНАС, "Яблуко", "Солідарність" і партія 5 грудня збиралися під своїми знаменами. "Безпартійні" учасники ходи, багато з яких прийшли на марш з маленькими дітьми, займали ряди між організованими колонами.

В руках демонстранти тримали як російські, так і українські прапори.

"Росія і Україна - разом назавжди! - почала скандувати одна з колон. - Ні - війні!"

Приблизно за годину до цього біля пам'ятника Пушкіну зібралися два десятка молодих людей з прапорами самопроголошених республік Донбасу - "ДНР" і "ЛНР". Вони тримали в руках плакати "Марш миру - марш посібників убивць" і "Донбас, прости за зрадницький марш".

"Ми - за мир, але гаслами, під якими намагаються тут провести "Марш миру", намагаються виставити Росію винною. Це абсолютно не так", - стверджує один з активістів Віталій Гашаков, що народився в Луганську.

Прихильники так званої "Новоросії" зробили спробу пройти через огородження в зону, яку займали учасники ходи, проте поліція не дозволила їм влитися в ряди демонстрантів. За кілька хвилин поліцейські вивели активістів під крики "провокатори" з боку присутніх.

Як з'ясується пізніше, це була не остання зустріч учасників "Маршу миру" зі своїми опонентами.

Група "Груз-200"

"Віддати під суд тих, хто винен, повернути додому російських солдат!" - скандує ще одна колона, коли хода дістається Петровського бульвару.

Серед учасниць ходи - Олена Васильєва з організації "Забутий полк", яка створила в соціальній мережі Facebook групу "Груз-200 з України в Росію". Як зазначено в описі групи, її створено для того, щоб розповідати про загиблих на українській землі російських військовослужбовців.

"Телефонують матері з різних регіонів і плачуть. Вони просто не очікували, що їх дітей пошлють у цей котел, і вони там загинуть, - розповідає Васильєва. - Більшість із них [батьків солдат] досі не розуміють цього. Три дні тому я знайшла телефон матері одного хлопця, який знаходиться в полоні. Я добу витратила на те, щоб довести, що це її син. Тільки після цього вона почала мені вірити".

Російська влада, як і раніше, заперечує участь своїх військовослужбовців в конфлікті на південному сході України.

Організатори "Маршу миру" підкреслювали, що ця хода як проти війни в Україні, так і проти агресивної, на їх погляд, зовнішньої політики Росії.

"Це марш збереження віри в Росію, збереження честі нашої країни, - говорить Ілля Яшин, один з лідерів руху "Солідарність". - Ми хочемо показати всьому світу, що в Росії досить багато нормальних людей, які хочуть миру з братніми народами, які хочуть інтеграції в Європу, які поважають права і свободи в нашій країні. Це марш проти війни, марш за мир".

"Подякуйте поліції"

Ходу планували ще наприкінці серпня, оскільки потрібен був час на узгодження акції з московською владою, однак, за словами співголови РПР-ПАРНАС Бориса Нємцова, вона не втратила своєї актуальності.

"Справа в тому, що це крихке перемир'я [на південному сході України], тому що воно не влаштовує ні Путіна, ні Порошенка, - заявив пан Нємцов Російській службі Бі-бі-сі. - Я дуже радий, що прийшло багато людей. "Партія війни", вочевидь, сьогодні програла, а "партія миру" сьогодні перемогла".

На Трубній площі на демонстрантів чекала ще одна група агресивно налаштованих громадян, які називали учасників акції "зрадниками" і вигукували гасла на підтримку Донбасу та "Новоросії".

Учасників ходи від активістів відокремлювали не тільки огородження, але й працівники поліції, які вишикувалися шеренгою уздовж всього маршруту по бульварах."

"Подякуйте, що наша російська поліція вас ще охороняє", - промовляли мимохіть ті, що зібралися за огорожами, натякаючи на те, що якби не поліцейські, словесна суперечка могла легко перерости у серйозну бійку.

Серед тих, хто перебував за бар'єрами, були і люди, які поділяли позицію учасників ходи, але з різних причин не могли взяти участь.

"Все-таки не все втрачено у нас. Інтелігентні, красиві, розумні обличчя, - каже літня жінка. - У мене проблеми з ногами, тому не змогла приєднатися".

Остання колона

Коли колона на чолі з Борисом Нємцовим і колишнім прем'єр-міністром Михайлом Касьяновим підійшла до кінцевої точки маршруту на проспекті Сахарова, хтось із натовпу кинув у колону помідори. Одного з тих, що кидали, миттєво скрутили самі організатори, бо з поліцейських нікого поруч не було.

"Не піддаємося на провокації!", - закликає екс-депутат Держдуми Дмитро Гудков. В цей час кілька людей кинулися навздогін за ще одним, як здалося, провокатором.

"Не знаю, що там відбувається. Мені "болотної справи" вистачило, я туди не піду", - говорить Марія Баронова, яку після "Маршу мільйонів" 6 травня 2012 звинувачували у закликах до масових заворушень.

Поруч зустрічаю ще одного колишнього обвинуваченого - вчителя малювання з Твері Іллю Фарбера, який був засуджений на сім років за обвинуваченнями у хабарництві, але пізніше вийшов на свободу за УДЗ. Вирок Фарберу спричинив сильний резонанс у російському суспільстві.

"Приїхали з сином, щоб підтримати Україну, підтримати мир і підтримати тих людей, які за нормальний порядок державного устрою. Такий марш завжди актуальний, тому що завжди важливо, щоб люди могли висловлюватися. Я думав, що багато-хто ще боїться. Значить, вже менше бояться, добре", - сказав пан Фарбер Російській службі Бі-бі-сі.

На вході у найближчу до проспекту Сахарова станцію метро тих, хто вже покидає площу, чергова агресивно налаштована група проводжає скандуванням: "Ганьба зрадникам батьківщини!". Учасники маршу намагаються не реагувати, деякі навіть іронічно аплодують у відповідь.

Несподівано, коли вже всі колони з учасниками "Маршу миру" покинули проспект Сахарова, з бульвару вийшла ще одна колона. В її рядах було кілька десятків людей, включно тих самих прихильників "ДНР" і "ЛНР", які влаштували міні-акцію протесту на Пушкінській, а потім і на Трубній площі.

Вони йшли у щільному оточенні поліцейських з обох сторін, вигукуючи "Новоросії - бути" і "За Росію, за Донбас". Однак площа перед ними була вже порожня.