Божевільний геній. Вчені визначили новий діагноз Ван Гога

Кожен, хто хоча б трохи знайомий з історією мистецтва, знає, що Вінсент Ван Гог був, м'яко кажучи, не дуже урівноваженою людиною. Одного разу великий постімпресіоніст навіть відрізав собі частину вуха.

Художник стверджував, що це були лише "звичайні напади художнього божевілля", а пізніше називав це "психічним або нервовим зривом".

Але тепер фахівці з Медичного центру університету Гронінгена поставили інший діагноз.

Вони провели психіатричну експертизу на основі збережених медичних звітів, а також сотень листів, які Вінсент написав своєму брату Тео.

Голландські експерти дійшли висновку, що у художника були щонайменше два напади білої гарячки, викликаної відмовою від алкоголю (це вже після того, як він відрізав собі вухо). Водночас автори дослідження визнають, що їхні висновки не можуть вважатися остаточними, адже можливості поговорити з пацієнтом у них не було.

Судячи з усього, Ван Гог страждав від цілої низки психічних розладів, в першу чергу від біполярного та емоційно нестабільного розладу особистості, але такий діагноз йому ніхто не ставив. Тепер дослідники готові приписати йому ще й шизофренію.

Що ж до епілепсії, - такий діагноз і справді поставив Ван Гогу його лікар, - автори нового дослідження схильні вважати, що швидше за все це була так звана "прихована епілепсія". Тобто у пацієнта не було класичних нападів, що супроводжуються конвульсіями, можна казати про поведінковий розлад, однак такі напади все ж могли викликати тривожність, марення і навіть галюцинації.

У випадку з Ван Гогом таку приховану епілепсію могли спричинити ушкодження мозку внаслідок його хаотичного і нездорового способу життя. За словами дослідників, серед причин могли бути і зловживання алкоголем, і недбале ставлення до їжі, нестача сну і психологічне виснаження.

Втім, як наголошує координатор досліджень, професор психіатрії Віллем Нолен, не виключено, що Ван Гог "замовчував або прикрашав деякі деталі" у своїх листах.

"Хоча в них міститься багато інформації, слід пам'ятати, що він адресував їх не своїм лікарям, а членам родини, щоб щось розповісти їм, переконати їх у чомусь або чогось від них домогтися, - каже психіатр. - Тож вважати наш діагноз остаточним не варто".

Іноді талант Ван Гога пов'язують з його психічним станом, проте мистецтвознавці готові з цим посперечатися, і вважають його досягнення результатом майстерності, яка розвивалася завдяки рокам копіткої праці.

До того ж під час "нападів божевілля" художник рідко брався за пензель.

Попри хаос в душі та голові, Ван Гог ніколи не втрачав мотивацію до живопису, а єдиним надійним засобом від своїх проблем він завжди називав "глибоку дружбу".

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!