"Лишайся на стежці - тебе знайдуть": що учасники кажуть про трагедію під час марафону

На Одещині померла учасниця ультрамарафону "Ультратрейл Куяльник" 33-річна Катерина Катющева - майстер спорту з легкої атлетики та член збірної команди України з добового бігу.

Через кілька годин після початку майже 70-кілометрового забігу з Катющевою втратили зв'язок - вона так і не дійшла до фінішу. Пошуки тривали понад 8 годин - до них долучилися як правоохоронці, так і волонтери та інші учасники.

Зрештою спортсменку все-таки знайшли - виявилося, що вона отримала тепловий удар, а згодом, пролежавши на землі майже до ночі, - переохолодження. Її доставили до лікарні, але врятувати дівчину не вдалося: за кілька годин Катющева померла від інсульту через пережите навантаження.

Історія набула розголосу в соцмережах, і чимало користувачів розкритикували організаторів забігу - ті, мовляв, не забезпечили належних умов задля безпеки учасників.

BBC News Україна розпитала інших спортсменів та учасників забігу про те, як розвивалися події.

Як дізналися про зникнення учасниці?

Ультрамарафон "Куяльник ультратрейл" - це забіг дистанцією 67 кілометрів по різнорельєфній місцевості, який вже кілька років проходить на північно-західному узбережжі Одеської затоки.

Його учасники мають подолати цю відстань не більш як за 14 годин - бігти доводиться під пекучим сонцем, майже пустельною місцевістю і, не виключено, в повній самотності.

"У цьому вся суть таких забігів: це виклик самому собі, своєму тілу. Ти біжиш по спеці, по бездоріжжю, по болоту й випробуєш себе в цих дуже непростих умовах", - каже в розмові з BBС регулярний учасник українських та міжнародних ультратрейлових марафонів Олег Мазуренко.

Уздовж всієї траси, за регламентом, встановлені кілька контрольних пунктів - тут спортсмени можуть отримати воду та їжу, а організатори фіксують, хто і з яким часом долає дистанцію.

Забіг, який став для Катерини Катющевої останнім, розпочався о 8 ранку. Спортсменка вибилася в лідери й тривалий час йшла першою - зокрема, успішно подолала останній контрольний пункт, розташований приблизно за 10 кілометрів від фінішу. Тоді на можливі проблеми ще ніщо не натякало.

"Катя була дуже сильною й міцною дівчинкою, представляла Україну на різних змаганнях. Справжня фанатка бігу", - розповідає пан Мазуренко.

Те, що спортсменка зникла, зрозуміли не одразу. Першою про те, що щось не так, повідомила інша учасниця ультрамарафону: вона тривалий час йшла на другій позиції, але коли прийшла до фінішу, їй сказали, що вона перша - її це сильно здивувало.

"Але, звісно, ніхто одразу ж не забив на сполох - що, мовляв, кидаємо все, розпочинаємо пошуки. Бо це тривалий забіг - трапляється різне: може, Катя відійшла, може ще щось. Ніхто навіть припустити не міг, що з нею щось сталося - ні організатори, ні інші учасники".

За словами пана Мазуренка, серйозність ситуації всі почали усвідомлювати лише ближче до вечора: спершу на ділянку, де могла зникнути дівчина, організатори відправили машину з кількома людьми, згодом до них доєдналися правоохоронці та учасники ультрамарафону.

"Але й тоді її тривалий час шукали поруч зі стежкою - ніхто не міг подумати, що їй стане настільки погано, що вона відповзе метрів на 20 і скотиться в невелику канаву, де знайти її буде важче. У бігунів є негласне правило: що б не сталося, лишайся на стежці - тебе знайдуть. Чому Катя опинилася в тій канаві, так далеко від стежки, ми так і не знаємо".

Знайшли дівчину вже вночі. В якийсь момент, розповідає пан Мазуренко, вона прийшла до тями, але перебувала в дуже важкому стані й до моменту смерті ні з ким не говорила.

Яка роль організаторів забігу?

Попри критику в соцмережах, що подекуди лунає на адресу організаторів ультрамарафону, його учасники менш однозначні у своїх оцінках.

"Коли ти йдеш на такий непростий і виснажливий забіг, тим більше в таку спеку, ти чудово усвідомлюєш усі ризики. Тому звинувачувати організаторів не зовсім правильно: зі спілкування з іншими учасниками, які регулярно беруть участь в різних забігах, можу зробити висновок, що всі оцінюють рівень організації як дуже високий", - розповідає в розмові з BBC News Україна Ангеліна Бірюкова.

Цього року вона брала участь в "Ультратрейл Куяльник" вперше й обрала для себе трейлову дистанцію - близько 33 кілометрів замість 67.

За її словами, у будь-яких забігах завжди є умова: учасники пишуть розписку, в якій підтверджують, що в них належний стан здоров'я і що організатори не несуть жодної відповідальності за те, що може статися з бігунами. На деяких забігах також просять медичну довідку.

"Тому всі, хто наважуються на такі забіги, чудово розуміють: вони йдуть на це на свій страх і ризик", - пояснює пані Бірюкова.

"Тим більше, коли йдеться про трейл: це не марафон у місті, коли в тебе є траса і ти біжиш чітко по ній. Тут навколо тебе тільки природа і майже нічого більше. Є розгалуження шляху, варто трохи зійти зі стежки, і тебе за якимось пагорбом вже ніхто не побачить. Плюс починають забіг усі разом, але в усіх свій темп, і поступово ти можеш опинитися абсолютно один, далеко від інших".

Із критикою організаторів не погоджується й Олег Мазуренко, який напередодні брав участь у пошуках Катерини Катющевої. Він переконаний, що така ж трагедія могла статися навіть під час найпрестижніших міжнародних забігів.

Не врятували б ситуацію, каже він, і GPS-трекери, які могли б відстежувати бігунів: для їхньої роботи потрібен інтернет та мобільний зв'язок, а в місцевості, де проводяться трейлові забіги, його зазвичай просто немає.

"Жахливі та неприємні історії в цих видах трапляються постійно, мало не під час кожного забігу: хтось непритомніє, хтось знемагає від спеки. Недавно на одних змаганнях людина просто впала, вдарилася в перешкоду потилицею і померла на місці".

"Ультратрейл Куяльник", вважає Мазуренко, був організований на нормальному рівні: "Були медики - навіть більше, ніж потрібно, - були контрольні точки, були велосипедисти, були джипи, готові виїхати в будь-яку точку. З досвіду участі в інших забігах, зокрема й міжнародних, можу сказати точно - це п'ятірка. Звинувачувати у чомусь організаторів - найлегше, що можна зробити, але якщо відверто, це було б неправильно".

"Так, зараз уже можна говорити, що якби одразу, протягом першої години, всі усвідомили серйозність ситуації, то все могло б скластися інакше - могли б підняти людей, розпочати масштабну пошукову операцію, Катю знайшли б дуже швидко. Але в тому-то й біда, що усвідомити одразу цього не міг ніхто".

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!