Джонатан Маркус Бі-Бі-Сі, Лондон

	Амбітний проект, але поки без ґарантій обсягів газу

Енергетика перетворилася на ключовий елемент силової політики 21 століття. Європа, узалежнена від поставок російського газу, докладає зусиль для диверсифікації джерел його постачання.

Чергову проблему створюють регулярні загострення напруженості у відносинах між Україною і Росією. Багато ключових трубопроводів перетинають українську територію по дорозі на захід, а результатом напруженості між Україною і Росією були серйозні перебої з газопостачанням.

Між постачальниками і споживачами

Тому будівництво альтернативної інфраструктури трубопроводів у Європі вважають важливою стратегічною необхідністю.

І тут вирішальна роль належить Туреччині, яка, фактично, лежить на енергетичному перехресті. Країна має важливу роль у цілій низці енергетичних проектів, один із яких - Набукко - взагалі минатиме територію Росії і України.

Проект, який буде дуже коштовним, має беззастережну підтримку Європейського Союзу і Сполучених Штатів Америки.

Але угода, яку минулого місяця підписали Азербайджан і Росія, викликає низку запитань щодо того, які обсяги газу будуть доступні для проекту Набукко.

Фактор Росії

Росія бачить своє завдання в тому, аби домогтися транзиту значної частки газу російською територією, бо це дає країні можливість підтримувати певний політичний вплив на європейців.

Росія пропонує також власні проекти нових трубопроводів: у травні російський Газпром підписав угоду з італійською компанією щодо проекту "Південний потік", який передбачає постачання російського газу на Балкани через Чорне море.

Поки що ці маршрути, які конкурують між собою, є лише лініями на мапі, але вони уособлюють нові провідники впливу у світі, що відбчуває дедалі більший голод на енергоносії.