Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

Експерти кажуть, що криза в металургії, на підприємствах якої працює понад півмільйона працівників, позначиться на всій українській економіці.

Оглядачі погоджуються із цим, але зауважують, що у попереднє десятиліття власники металургійних підприємств отримували непогані прибутки, із яких мало що витрачали на модернізацію своїх підприємств, яка допомогла б набагато легше пережити нинішню кризу.

У понеділок представники металургійних підприємств та профспілкові організації металургів вкотре за останні два місяці закликали уряд та Верховну Раду вдатися до кроків на підтримку галузі.

Як допомогти?

Українська металургія залишається однією з найвідсталіших у світі. Ми споживаємо на тонну виплавленої сталі більше ресурсів, коксу, газу, електроенергії, ніж інші країни, і це, безумовно, шкодить конкурентоспроможності наших металургів. Нашим металургами дійсно можна дорікати, - це є бізнес, державних підприємств практично вже не залишилося у галузі, - що вони могли б інвестувати раніше , аби підготуватися до більш важких часів. Експерт Ільдар Газізулін

Зокрема, металурги просять запровадити мораторій на підвищення цін на енергоносії, тарифів на залізничні перевезення, а також запровадити нульову ставку ПДВ на паливо та електроенергію. Все це, на думку металургів, допоможе їм пережити кризу, зумовлену падінням цін на метал на світових ринках та недоступністю кредитних ресурсів.

Через це на українських підприємствах металургійної галузі вже зупиняється виробництво – якщо із 41 домни, які існують на українських підприємствах, на піку виробництва працювало 36, то зараз 5 із них офіційно перебувають на ремонті, а ще11 працюють “на тихому ході.” На заводах також накопичилося багато непроданої продукції, а працівників відправляють у відпустки. Крім того, як твердять металурги, більшість заводів будуть змушені призупинити програми модернізації та переходу на менш енерговитратне виробництво.

Керівник департаменту з питань гірничо-металургійного комплексу Держзовнішінформу Володимир Пиковський вважає, що держава має уважніше поставитися до проблем цієї галузі ще й через її величезний вплив на українську економіку загалом:

“Ви чудово знаєте, що імпорт енергоносіїв дає нам 23 мільярдів мінусового сальдо торгівельного балансу. А гірничо-металургійна галузь дає “плюс” 26 мільярдів. Тому якщо ті кризові явища, які нині відбуваються у металургії, розвиватимуться і надалі, то дуже важко сказати, як переживе кризу українська економіка в цілому. Тому увага керівництва України до цієї галузі має бути особливо загостреною.”

'Уряд знає про проблеми'

Водночас заступник міністра промислової політики і віце-президент Української асоціації чорної металургії Сергій Грищенко каже, що в уряді знають про проблеми металургів, але мало що можуть зробити із тими негативними факторами, які погіршили життя металургів не тільки в Україні, але й в усьому світі.

“Ситуація пов’язана із тим, що вперше за останнє десятиріччя пропозиція почала перевищувати попит. І ринок на це перевищення пропозиції над попитом відреагував так само, як і завжди, - почали падати ціни. Уряд двічі розглядав це питання, були напрацьовані певні пропозиції, але навряд чи може йтися про потужну державну підтримку наших металургів. Уряд не може вплинути на загальну ситуацію на світових ринках. Раніше ми ніколи не замислювалися про циклічність розвитку ринку, а сьогодні ми просто зіштовхнулися з цим. І те, що відбувається зараз у нас, це не тільки відбиття світової кон”юктури по металу, але й більш загальні тенденції скорочення кредитних ресурсів, скорочення попиту через кризу самої економіки. Це як у “Королях і капусті” О’Генрі – на попит вплинути неможливо, але можна спробувати вплинути на фактори, що формують попит.”

Пан Грищенко також нагадав, що практично всі українські металургійні комбінати є приватною власністю. Він припускає, що ті з них, які є вертикально-інтергованими корпораціями, до складу яких входять і підприємства із видобутку коксівного вугілля та руди, і зможуть вижити за нинішніх умов, адже тепер прямий вихід на кокс дає металургам перевагу перед конкурентами у 180-200 доларів. Крім того, дещо підтримати металургів, 70% продукції яких іде на експорт, може і зростання курсу долара, який у порівнянні із літніми місяцями коштує на гривню дорожче.

Скрутні часи

Проте на вагомість металургії можна подивитися і під дещо іншим кутом – якщо у перші роки незалежності більшість великих капіталів в Україні заробляли на газі, то нині перша п’ятірка найбагатших українців - Ринат Ахметов, Віктор Пінчук, Ігор Коломойський, Сергій Тарута та Віталій Гайдук - цілком пов’язана із металургійною галуззю, а в останньому рейтингу часопису “Корреспондент” із 50 найбагатших українців принаймні 20 завдячували своїми статками саме металургії.

Експерт з питань промисловості та виробництва Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізулін каже, що у надзвичайно сприятливе для українських металургів десятиліття, коли ціни на газ та вугілля були низькими, а попит на метал постійно зростав, ніхто не заважав власникам цих підприємств підготуватися до скрутних часів, провести модернізацію, і зараз мати зовсім іншу рентабельність, споживаючи на порядок менше енергоносіїв та руди.

“Українська металургія залишається однією з найвідсталіших у світі. Ми споживаємо на тонну виплавленої сталі більше ресурсів, коксу, газу, електроенергії, ніж інші країни, і це, безумовно, шкодить конкурентоспроможності наших металургів. Нашим металургами дійсно можна дорікати, - це є бізнес, державних підприємств практично вже не залишилося у галузі, - що вони могли б інвестувати раніше , аби підготуватися до більш важких часів. Частково це відбулося. Ми знаємо, що останні роки інвестиції почали надходити у металургію. Власники почали замислювати над тим, що треба обновляти потужності. Хоча, зрозуміло, аби цей процес завершити, потрібно ще 3-4 роки. У металургій зараз проблема із грошима. Але у попередні роки там були надприбутки, і щось від них мало б залишитися.”

Пан Газізулін також вважає, що насправді несприятливі умови для торгівлі металом на зовнішніх ринках і скорочення виробництва можна використати, аби повернути частину колишніх прибутків в Україну і провести реконструкцію підприємств. Крім того, експерт каже, що у цій галузі варто очікувати на продажі та злиття, в результаті яких виробництво сконцентрується в руках тих, хто має доступ як до руди, так і до коксу.