Костянтин Усов для Бі-Бі-Сі

	Гордість СРСР тепер живе за новими правилами

Разом із родинами робітників Криворіжсталь годує близько двохсот тисяч українців.

Приватизація заводу 2004 р. Віктором Пінчуком та Ренатом Ахмєтовим викликала неабиякий дисонанс як в економіці, так і в політиці.

Противники тодішньої влади закинули їй продаж важливої для держави структури за порівняно невелику суму – 800 мільйонів доларів.

2005 р. суд повернув завод у державну власність, після чого, на повторному приватизаційному конкурсі його купила сталеливарна компанія Міттал Стіл, додавши до бюджету України 4.8 мільярди доларів.

Через рік після нової приватизації

Як виглядає ситуація нині? З боку звичайних робітників колишньої Криворіжсталі лунають різні відгуки.

Люди не вдоволені зарплатнею, екологією та ставленням до них керівництва.

Активіст заводської профспілки Володимир Третьяков твердить, що інвестори не повністю виконують угоду з Фондом держмайна про достойне утримання штату та самого підприємства після приватизації:

"Ми бачимо, що колективна угода не виконується на 5 пунктів. Це стосується охорони праці, це стосується підвищення заробітної плати, це стосується виплати нам так званої 13 зарплати, як кажуть індійці – бонуса. Замість того, щоби вкладати гроші, аби було чистіше, безпечніше та продуктивніше працювати, гроші витрачаються бозна куди. Зокрема, припустимо, у нас в Україні є таке явище, як прожитковий мінімум. Змінився він у січні 2006 року – вони мусили нам автоматом скорегувати зарплату відповідно до підписаної з Фондом держмайна угоди. Але інвестор каже: «Ні, хлопці. Такої зарплати не буде!"

Відмову прив’язати мінімальну зарплату на заводі до прожиткового мінімуму України керівники заводу пояснюють орфографічною помилкою в договорі про приватизацію.

Нарендра Одері - генеральний директор "Міттал Стіл Кривий Ріг" стверджує, що систему оплати праці на заводу переглянуть лише після того, як об’єми виробництва збільшаться вдвічі.

Нинішня середня зарплата на заводі складає близько тисячі трьохсот гривень на місяць. Але не тільки середня зарплата викликає невдоволення людей.

Екологія

Ще кілька років тому екологи називали Криворіжсталь найбільшим забруднювачем навколишнього середовища Дніпропетровщини.

Зараз, після 10 місяців господарювання міжнародної компанії ситуація, не змінилася – так, принаймні, каже мешканка Кривого Рогу Наталя Страшко.

	Нове керівництво Криворіжсталі запроваджує новий стиль, що деяким робітникам не дуже подобається

"У нас не було такого сильного забруднення повітря, як зараз. От до того, як вони не купили завод, то в нас навіть 4-5 років тому – у нас нормально було. А зараз постійно ці викиди в атмосферу – особливо зранку і ввечері – неможливо взагалі в квартирах знаходитися, не те що на вулиці."

Соціальні зобов'язання

Коли Криворіжсталь перебував у руках українських власників, завод брав на себе достатньо великі соціальні навантаження: утримання дитячих таборів, пільгові путівки до кримських пансіонатів для працівників заводу та забезпечення їх безкоштовним житлом.

Як сказали українській службі Бі-Бі-Сі нові керівники підприємства, іноземні інвестори продовжують і навіть збільшують свої соціальні програми.

Однак профспілковий комітет комбінату в особі Володимира Третьякова стверджує, що інвестори не дотримуються одного з ключових пунктів угоди з Фондом державного майна і на заводі ведеться так зване приховане скорочення штату, через яке страждають тисячі українських громадян.

"Якщо у нас прописано у фіксованих умовах, що штатна чисельність заводу протягом 5 років буде зберігатися, тобто буде сталою, то так – вона справді зберігається. Але фактична чисельність порівняно з липнем 2005 року, тобто, з моменту продажу – вона вже скоротилася більш ніж на 4 тисячі Душ!!!. Люди йдуть з різних причин: за сімейними обставинами, зарплата маленька, на пенсію пора, але при цьому власник жодної людини не взяв на комбінат! Відповідно зростає навантаження. Якщо раніше в бригаді ми цю роботу робили вп’ятьох, то зараз ми маємо це робити вчотирьох".

Чоловік криворіжчанки Євгенії Семенівни працює на Міттал Стіл Кривий Ріг у гарячому цеху. Вона розповідає, що люди йдуть з заводу не тільки через вік чи зарплату, а й через те, що їх штрафують за найменші дрібниці.

"З розмов робітників КМК я знаю, що людей штрафують за найдрібніші провинності, але це робиться не для того, аби покращити дисципліну на робочому місці, а для того, аби знайти підставу звільнити людину з роботи. Зараз робочим не дозволяють їсти на своїх місцях. Водночас заводські їдальні зачиняються, а обідня перерва скорочується. Ідеш до їдальні, аби пообідати, а до кінця перерви не встигаєш – і знову штраф, і так від зарплати нічого й не лишається. Більше того – зараз навіть бані закриваються і роботягам гарячих цехів немає вже де помитися".

Адміністрація заводу бачить це дещо по-іншому.

Працівники прес-служби Міттал Стіл сказали нам, що компанія будує великі плани та стратегії відносно вдосконалення роботи заводу в Кривому Розі та буде інвестувати значні кошти, аби підвищити стандарти роботи до європейського рівня.

Тимчасові незручності вони пояснюють тим, що концепція розвитку комбінату поки що розробляється експертами, а, оскільки Міттал Стіл - корпорація західного формату, вона не буде робити жодних грошових вливань доти, доки не сформулює план розвитку свого підприємства щонайменше на 2 роки.

Між тим, Фонд державного майна України заявляє, що, якщо господарський суд України у майбутньому виявить і доведе факти порушення власниками "Міттал-Стіл Кривий Ріг" взятих на себе інвестиційних зобов’язань, то буде запущений механізм реприватизації підприємства із подальшим поверненням покупцеві всіх переданих бюджету країни грошей.

Задоволені робітники

Водночас з наріканнями профспілок та невдоволенням деяких робітників, на заводі існує й інша – протилежна позиція.

Слюсар Гена каже, що платня за нових власників стала вища.

"Я слюсар з ремонту систем централізованого та густого змазування. Для мене, особисто, різниці ніякої. Ну як, краще, звичайно стало – вони зарплатню, ніби підняли, але гірше однозначно не стало – не стало для мене гірше!"