На книжковому форумі у Львові спостерігався ажіотаж. Фото УНІАН

У програмі, яку вела Світлана Пиркало, брали участь президент Форуму видавців Леся Коваль, поет Тарас Федюк, письменниця Ірен Роздобудько та директор видавництва Смолоскип Ростислав Семків.

Слухати тут

Бі-Бі-Сі: Ми оголошуємо конкурс книжок, а також конкурс читацьких рецензій. Журі цього року нове, це - актор Богдан Бенюк, співачка Марічка Бурмака, ведуча 1+1 Ольга Герасим’юк, а також наш колишній колега, а тепер ведучий ICTV Андрій Куликов. Адміністратором конкурсу буду я, Світлана Пиркало.

Список книг-учасниць тут

А тепер нарешті поговоримо про Форум видавців. З нами керівниця форуму, Олександра Коваль. Пані Лесю, ви керуєте Форумом 15 років?

О.Коваль: Я придумала його, я ним керую і буду керувати ще довго.

Бі-Бі-Сі: Як вам спало на думку створити такий форум? 15 років тому всі були голодні і обірвані, а завжди кажуть спочатку ковбаса, а потім культура. А тоді ні ковбаси, ні культури, навіть держава насилу існувала…

Книжок на форумі продаються і купуються маси - пр оце знають навіть дівчата в янгольских крильцях

О.Коваль: Напевно, тому і спало, бо їсти було нічого. Після підйому. Який трапився після здобуття незалежністю почався справжній видавничий бум, а тоді 1993-94 року все обвалилося, бо радянська система більше не функціонувала, видавці були розгублені, не знали одне одного, не знали що робити з велетенськими накладами, які застрягли в них на складах. А ще до того гіперінфляція – 10000% на рік! Я прийшла до фонду Відродження і там мені розумні люди сказали: а чого ви всі ходите? Візьміть, зберіться, домовтеся між собою. Так виникла ідея форуму, саме форуму, а не ярмарку, бо таким чином видавці могли обмінюватися не лише книжками, а й ідеями.

Бі-Бі-Сі: Що змінилося за 15 років?

О.Коваль: Раніше форум був інтимним, домашнім, всі добре знали один одного. Але і зараз дуже класно. Форум виріс. Це повноцінний ярмарок, за кількістю учасників, один з найбільших у Центрально-Східній Європі. Але місця мало, хоча за кількістю учасників ми більші з Варшавський книжковий ярмарок. Є певний ажіотаж серед читаючої публіки, особливо молоді. Які намагаються потрапити на всі акції, які відбуваються по всьому Львові.

Бі-Бі-Сі: У вас також є свій книжковий конкурс, хто переміг цього року?

О.Коваль: Цього року Гран-прі з великим відривом отримала книга видавництва А-ба-ба-га-ла-ма-га «Гамлет», переклад Юрія Андруховича. Це було несподівано, але це гарний вибір.

Бі-Бі-Сі: А як у вас проходить цей відбір?

О.Коваль: Я жодного разу не була на засіданні журі, але у нас конкурс не літературний, я у вас, а книжковий – тобто, книжку оцінюють комплексно. Раніше у нас книжки два журю – наукова рада і художнє журі. Цього року ми зробили вісім журі, і кожне журі вибрало щось своє, а за сумою визначили книжки, цікаві для більшості суспільства.

	Читач вирішує чи купувати книжку братів Капранових

Бі-Бі-Сі: У вас кілька переможців, у нас буде п’ять фіналістів, але поки взагалі невідомо, хто це буде. У нас теж багато нового в правилах цього року, зокрема, видавництва пропонують нам книжки, до трьох наіменувань книжок, які вийшли від минулої осені до цієї осені. Цього року дуже багато письменників – польська мова, литовська…

О.Коваль: Так, 150 письменників, х різних країн, представлені Ізраїль, Хорватія… Тобто, все дуже класно, культурно, літературно, космополітично…

Бі-Бі-Сі: До нас приєдналася письменниця Ірен Роздобудько… Ірен, ваше видавництво запропонувало вашу книжку на наш конкурс… «Дві хвилин правди», про що ця нова ваша книжка? Можна вибирати з кількох варіантів – про любов, про смерть, про Україну, чи детектив?

І.Роздобудько: Про все те, плюс ще трохи про людей, які пережили Помаранчеву революцію. Трошки крейзонута річ…

Бі-Бі-Сі: Сьогодні на Форумі до вас стояла велика черга бажаючих дістати ваш автограф. Приємно було бачити. Скільки ви книжок вже написали?

І.Роздобудько: У мене загалом 14 книжок, включно з дитячими. По двох моїх творах знято кіно, це «Зів’ялі квіти викидають» і «Ґудзик». І ще два фільми за моїми сценаріями робиться і ці фільми ідуть на премії Оскара і на Золоту пальмову гілку.

Бі-Бі-Сі: Як вам вдається виживати? За рахунок чого? Ви багато написали, ви відома, але звідки, так би мовити, сало?

І.Роздобудько: Я ніколи не вважала, що я виживаю, я завжди повноцінно жила. Тому ніколи не думала про те, що мені важко чи легко. Зараз я лишаюся працювати у журналі «Караван історії» але завдяки працедавцям можу ходити на роботу раз на тиждень, я зустрічаюся з авторами, читаю верстки, але це не щодня. Коли працюєш з кіно, це інші зобов’язання, романи пишеш, коли хочеш, а коли за тобою стоїть армія 150-200 людей, які простоюють, якщо ти не пишеш, то це зовсім інше.

	Цього року на львівському форумі багато іноземних письменників, включно з відомим росіянином Владіміром Сорокіним, який тут обнімається з пам'ятником Мазоха. Фото УНІАН

Бі-Бі-Сі: А читати час є?

І.Роздобудько: Так, я зараз захоплююсь британським письменником Луї де Берн’єром. Мрію з ним познайомитися. А також читаю і українських авторів.

Бі-Бі-Сі: До нас приєднався поет Тарас Федюк. Ви його читаєте?

І.Роздобудько: Я не просто читаю, я ним захоплююсь і вважаю його одним з найкращих українських поетів.

Т.Федюк: Дякую, Ірен.

Бі-Бі-Сі: А ви Ірен читаєте?

Т.Федюк: Читаю, починаючи з її першої книжки, поезії, виданої російською мовою. З тих пір вона пройшла величезний еволюційний шлях, але без неї зараз важко уявити нашу українську літературу. Тому звичайно, Ірен мені дарує книжки, як і я їй, і це спрощує процес читання! Львівський форум потверджує зростання інтересу до української книжки, включно з поезією.

Бі-Бі-Сі: Як вам здається продавати поезію без збитків?

Т.Федюк: Поезія – це річ цивілізаційна і безсмертна. Шість тисяч років люди пишуть вірші, і я думаю, що поезія і цивілізація помруть разом, дай Бог їм обом здоров’я. Наш проект, скажу чесно, не є видавничий, він спонсорський, ми не прив’язані до продажів, але за ці 4 роки ми видали 44 книжки сучасних українських і деяких іноземних поетів. Часом в перекладі, а часом – з білоруської і російської мови – в оригіналі. І хоч ми неприв’язані, але певні прибутки є, з виручених книжок видали вже вісім книжок.

Бі-Бі-Сі: А де ви берете авторів?

Т.Федюк: Ми видаємо поетів, які мають проблеми виводу їхньої творчості на загальноукраїнський ринок, з регіонів, зокрема.

	Форум книговидавців відвідують не лише люди літератури, але й політики: Юрій Луценко. Фото УНІАН

Бі-Бі-Сі: З нами тут також директор видавництва «Смолоскип» Ростислав Семків. Пане Ростиславе, книгарня вашого видавництва - одна з небагатьох книгарень української літератури у Києві, куди можна зайти і там продавці будуть знати, що, де і так далі…

Р.Семків: Ми намагалися зробити формат затишної книгарні, куди можна прийти, погортати книжку, купити, або не купити…

Бі-Бі-Сі: У вас немає гороскопів, кросвордів, чи можна прожити на це?

Р.Семків: Ми були здивовані, ми думали, що книгарня буде збиткова. Вона не дає супер-прибутків, але люди купують, і навіть невелика книгарня в Києві може існувати.

Бі-Бі-Сі: Пані Леся Коваль, директор форуму, до вас запитання, а як ви виживаєте з форуму? От я чула, хтось сьогодні казав: «Держава дала гроші, вони понавидавали книжок…»

О.Коваль: Ми не видаємо книжок. Форум за 15 років існування дав 5 мільйонів гривень прибутку. Це те, що ми отримали від учасників. Це дуже мізерна сума, і нам би дуже мало що вдалося зробити, особливо наші соціальні програми, багато присвячені дітям. Нам трохи допомагає Міська рада Львова, трохи коштів маємо від іноземних партнерів.

	Ведуча програми Світлана Пиркало з телеведучим і членом журі конкурсу Андрієм Куликовим

Бі-Бі-Сі: У нас виявилося у списку 27 книжок і було б 30, якби не трагічні смерті двох письменників Юрка Покальчука та Василя Кожелянка.

Р.Семків про Василя Кожелянка: Ми познайомилися, коли з’явилася перша його відома книга «Дефіляда в Москві». Він справив враження дуже цікавої людини. З одного боку – дуже простої людини. З іншого - у нього був дуже парадоксальний розум і такі книги у нього виходили... Не просто легкий гумор, а щось навіть глибше. Його книжки ще будуть перечитувати і знайдуть там більше, ніж помітно на перший погляд. У жанрі альтернативної історії ніхто так про себе яскраво не заявив. Він вмів це уявляти і це було дуже оригінально. Що було б, якби...?

І.Роздобудько про Юрка Покальчука: Він живіший за багатьох тих, хто просто топче асфальт по містах і жує ґумку і проживає нудне, банальне життя. А Юрко для мене залишається авантюристом, мандрівником, людиною, з якою ми шалено танцювали у Ляльці у Львові. Він мусить десь тут бути серед нас у фіолетовому пальті, з червоним шаликом, у своєму береті, з цією борідкою, з цією посмішкою. Він серед нас є і залишається. Без нього буде дуже сумно, але треба про нього думати як про людину, як прожила пригодницьке повноцінне життя.

Бі-Бі-Сі: Ростислав Семків, директор видавництва Смолоскип, яке пропагує молодих авторів. У нас багато зараз молодих письменників. Кажуть іноді, що зі старих ніхто не пише. Це добре чи погано? Чи можна створити якусь новітню літературу без традицій?

Р.Семків: Це добре, тому що в такий спосіб створюється конкуренція. В принципі більше текстів означає більше цікавих текстів. Але, звісно, без традиції літературу добру створити неможливо і потрібно, щоб було більше учасників літературної гри з різних поколінь. Гірше, коли старші починають замовкати. Десь на межі 40-50 років сповільнюється хід самого бажання. Юрко Покальчук не втрачав азарту. Чим більше молодих, тим більше сподівань, що вони й далі писатимуть. Зараз дуже добре, що молодих авторів розглядають в комерційному плані. Ще 5-10 років молодий автор не міг уявити, щоб йому заплатили за роман. І зараз є набагато більше конкурсів.

Бі-Бі-Сі: Розкажіть про книгу, яку ви запропонували на конкурс.

Р.Семків: Це книжка Олександра Стусенка «Голоси із ночі». Це переможець минулорічного конкурсу. Це збірка оповідань – страхітників. Він парадоксальний, що він змішує «horror» з побутовими штуками. Як правило, жахливі неприємності трапляються у нього з кандидатами наук, з творчою інтеліґенцією.

Бі-Бі-Сі: Поет Тарас Федюк, ви з Одеси і там є українська книгарня, яка себе прекрасно почуває і заперечує собою заяви, що там ніхто не хоче читати українською.

Тарас Федюк: Зараз більший інтерес до української літератури і питомо російськомовні люди читають і зацікавилися українською книгою. Деякі видавництва навіть це відслідковують. Є автори, яких читає російськомовна публіка. Це цікаво. Я пригадую з далекої молодості, коли журнал Всесвіт видав «Хрещеного батька» українською мовою. Це був єдиний переклад в Радянському Союзі. У російськомовній Одесі той номер Всесвіту не можна було дістати. Я дивлюся на це оптимістично. Попри відсутність притомної державної політики в цій сфері ентузіасти роблять дуже багато. Зате ми нікому нічого не винні.

Бі-Бі-Сі: Письменник Сергій Куцан. Ви їздите на Форум кілька років як письменник чи читач?

С.Куцан: Як людина, якій цікаво спостерігати за культурними процесами. Мені здається, що Форум, попри щирий захват і позитивні відгуки, перебуває в стані загальмування, стагнації, що він не відповідає запитам ринку. Йому катастрофічно не вистачає конструктивної критики. Ринок диктує нові умови.

Бі-Бі-Сі: Ось така цікава думка. Ми оголосили список книжок-учасниць конкурсу Книга Року Бі-Бі-Сі-2008. У грудні ми оголосимо переможця. Також п’ятірку найкращих книжок ви зможете побачити у книгарнях з наклейками «конкурс Книжка року Бі-Бі-Сі-2008».