Ірина Шевальова Бі-Бі-Сі, Лондон

	Ростислав Валіхновський

Але чи поширене таке явище як медичний туризм в Україні? Не таємниця, що чимало українських високопосадовців їздять лікуватися за кордон.

Бі-Бі-Сі розмовляла з заступником керівника Державного управління справами, яке опікується здоров"ям та медичними закладами для вищих посадовців, лікарем Ростиславом Валіхновським.

Бі-Бі-Сі: Чи популярний медичний туризм в Україні?

Ростислав Валіхновський: Близько 100 млн. доларів, на думку експертів, українці щорічно витрачають на лікування за кордоном. В деяких країнах, таких як Росія, Білорусь, Німеччина прийом пацієнтів з України поставлений на потік, попри те, що лікування для іноземців у них коштує набагато дорожче. Що найбільше цікавить пацієнтів, то це операції, здебільшого хірургія, які не виконуються в Україні, як, наприклад, нейроонкологічні операції, кардіологічні, ортопедія, певні генетичні захворювання, патологія внутрішніх органів і т. д. Є цілий список хвороб і діагнозів, які, на жаль, не можна лікувати в Україні. Їздять наші співвітчизники і в Сполучені Штати, і в Швейцарію, в Австрію, Великобританію.

Бі-Бі-Сі: Чи приїздять в Україну так звані медичні туристи?

Ростислав Валіхновський: Приїздять. Багато людей з діаспори, приїздять з Канади, з Америки на лікування. Здебільшого стоматологія цікавить їх, адже різниця в 4-7 разів для них дуже суттєва. Приїжджають на виконання пластичних операцій.

Бі-Бі-Сі: Не таємниця, що чільні українські посадовці нерідко лікуються за кордоном. Тут можна згадати і Віктора Ющенка насамперед, який лікується в Австрії, і Віктора Януковича, який коліно лікував на Алтаї, Василь Цушко в Німеччині лікувався. Чи можна говорити, що високопосадовці не довіряють українській медицині?

Ростислав Валіхновський: Я думаю, що довіряють. Як заступник керівника державного управління справами можу засвідчити, що 95-97% держслужбовців і тих, яким держава забезпечує лікування, лікуються саме в Україні. Наприклад, в Феофанії ми забезпечуємо практично весь спектр послуг, як по терапії, так і по хірургії. По-друге, на мою думку, приклади, які ви назвали пов’язані або з наявністю специфічного клінічного досвіду у державі, тому держслужбовці звертаються за допомогою за кордон. Безумовно, є питання виконання закону про лікарську таємницю, про етичні аспекти. Третій аспект – є певні школи, які існують за кордоном, які виконують лікування за своїми специфічними методиками.

Бі-Бі-Сі: Ви згадали лікарню “Феофанія”, яка ще з радянських часів була відомою. Наскільки це явище залишається поширеним в Україні, чи це радше тепер поділ на платну медицину і безкоштовну, і якщо є кошти, то в Феофанії можуть лікуватися не лише керівники країни?

Ростислав Валіхновський: Безумовно, не так давно за ініціативи президента держави Віктора Ющенка були відкриті двері у лікарню, де ми склали до 25% ту частину пацієнтів, які можуть звертатися за допомогою, поки що це платна послуга. Уже 25% пацієнтів лікарні можуть приходити і звертатися за допомогою з будь-якого питання.

Бі-Бі-Сі: Але певного рангу чиновники мають безкоштовний доступ до цієї лікарні?

Ростислав Валіхновський: Є постанова про те, що державний службовець забезпечений медичною допомогою і лікується на сьогодні безкоштовно. Крім державних службовців до цієї категорії входять і люди, які зробили значні внески до розвитку держави, це герої України, герої праці, герої спорту, видатні митці, які мають право лікуватися на безоплатній основі.

Бі-Бі-Сі: Чим би Україна могла привабити медичних туристів? В яких галузях Україна могла б вести перед, крім стоматолігії і косметичних операцій, тому що вони дешевші?

Ростислав Валіхновський: Це галузь дитячої кардіохірургії, яка в деяких напрямках вже обігнала напрацювання і здобутки західних колег, як американських, так і західноєвропейських. Не так давно фахівці, дитячі кардіохірурги, які завітали до нас у державу і знайомилися з діяльністю певних закладів охорони здоров’я у Києві та в Україні, сказали, що в деяких напрямках ми вже їх обігнали. Це пояснюється тим, що в нас правове поле м’якше порівняно з тим, яке існує у Сполучених Штатах, наприклад, де жорстка дуже регуляція цього напрямку і з боку страхових компанії, і з боку права. Є певні напрацювання у реконструктивній нейроортопедії, у радіологічній медицині або радіохірургії. Є імена, на які у Європі вже посилаються і в наукових статтях, є фахівці з нашої Академії наук. Я повинен визнати, що це не вся медицина, а лише невеликий сегмент. Але, безумовно, такі напрямки існують і їх потрібно розвивати і підтримувати на найвищих рівнях.