Любомир Крупницький Бі-Бі-Сі, Київ

Якщо проект цього закону підтримає Парламент, а імовірність цього є значною, то вже незабаром ті, хто публічно ставить під сумнів геноцид, що мав місце в Україні у 1932 – 1933 роках, зможуть потрапити за ґрати.

Фактично даний законопроект є логічним продовженням минулорічного закону України „Про Голодомор 1932-1933 років”, де Голодомор було визнано геноцидом українського народу. У тексті закону також зазначено, що публічне заперечення Голодомору є протиправним, однак там не конкретизувалося яким чином правопорушників будуть карати.

Тоді той закон, окрім Нашої України та БЮТ, підтримали також соціалісти, фактично всупереч волі тодішньої коаліції. Комуністи та Партія Регіонів, за винятком кількох людей, не голосували за визнання Голодомору геноцидом. Впровадження кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору було одним з найдискусійніших питань під час голосування минулого року і в результаті його вилучили із остаточного тексту документу.

Я особисто не бачу перспектив, щоб цей законопроект став законом України. Перше і, напевно, головне – це, те, що не можна забезпечувати пам’ять і шану невинно загиблих від Голодомору в такий спосіб. Воно полягає здебільшого в моральній площині і не може бути забезпечене через такий кримінальний примус. Юрій Мірошніченко

Зараз же, на розвиток уже присутніх в законі положень пропонується встановити адміністративну та кримінальну відповідальність. Президент пропонує карати за публічне заперечення Голодомору 1932-1933-го років як факту геноциду українського народу, а Голокосту як факту геноциду єврейського народу, а також за виготовлення і розповсюдження матеріалів з таким запереченням, стягненням штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або ж дворічним ув’язненням.

У випадку або якщо подібні дії будуть вчинені повторно або службовими особами, то термін позбавлення волі може становити чотири роки. Досудове слідство щодо таких справ буде проводити Служба безпеки України.
Не сумнівається в тому, що даний законопроект підтримає більшість депутатів парламенту представник БЮТ Володимир Яворівський:

"Я переконаний, що такий закон потрібен, хай навіть профілактично. Я переконаний, що має все таки оцей Дамоклів меч висіти над деякими політично дуже зазомбованими головами. Поки є люди, які чинять цьому спротив, такий закон потрібний, але я переконаний, що через якихось років десять чи п’ятнадцять він просто стане рудиментом".

Я переконаний, що такий закон потрібен, хай навіть профілактично. Я переконаний, що має все таки оцей Дамоклів меч висіти над деякими політично дуже зазомбованими головами. Поки є люди, які чинять цьому спротив, такий закон потрібний, але я переконаний, що через якихось років десять чи п’ятнадцять він просто стане рудиментом. Володимир Яворівський

Опитані кореспондентами Бі-Бі-Сі жителі Івано-Франківська, Сум та Луганська у більшості також підтримують ухвалення такого закону. Хоча багато хто й сумнівається, що він виконуватиметься:

- Ну, я думаю, що правильно, тому що люди дійсно всі дуже постраждали від цього Голодомору.

- Погоджуюсь. Як це можна проти щось казати?! Це справедливо буде. При нашій отакій політиці, коли одні одне роблять, а другі – інше, це правильно.

- Це правильно, тому що люди повинні признавати, що він був – Голодомор. Він був дійсно. Старі люди розказували. Якщо винен - нехай карають!

- Я вважаю, це непотрібно і недоцільно наразі, коли в нас голодомор в 2007 році. І кримінальну відповідальність треба встановлювати за те, що наш народ зараз гине в Україні.

- Я вважаю, що поки що цей крок є передчасний. Суспільство, населення поки що не готове до таких жорстких заходів. Треба вести ширшу просвітницьку кампанію і з цього слід було починати, а не з кримінальної відповідальності. Бо виходить, що люди сидітимуть у в’язниці за якісь свої погляди.

- Ну, можливо, два роки то забагато. Може, якісь інші заходи покарання...

	КПУ не визнає Голодомор геноцидом

Таким чином Україна може долучитися до близько десяти інших країн світу, де за заперечення Голокосту теж притягують до кримінальної відповідальності. Зокрема, у Німеччині схвалення, заперечення чи применшення серйозності вчинків, здійснених під керівництвом націонал-соціалістів, карається штрафом або позбавленням волі на строк до п’яти років, австрійське законодавство за аналогічний злочин передбачає втрату свободи терміном від одного до десяти років, а у деяких випадках – до двадцяти років.

Заперечення нацистських злочинів у Польщі карається штрафом або ув’язненням до трьох років, у Румунії - до п’яти років.
Про суворість законодавства деяких країн у цьому сенсі свідчить приклад з британським істориком Девідом Ірвінгом. Цей науковець прославився своїми незвичними поглядами на події Другої світової війни, зокрема також запереченням Голокосту. Свого часу за це йому забороняли в’їзд до Німеччини, Австрії, Канади, Австралії та Нової Зеландії. А наприкінці 2005 він року був ув’язнений австрійськими властями.

В Україні багато хто з політиків та громадських діячів зазначають, що передовсім варто було б провести широку просвітницьку кампанію серед українського населення і сумніваються в необхідності такого закону. Подібну точку зору поділяє й депутат від Партії регіонів Юрій Мірошниченко:

"Я особисто не бачу перспектив, щоб цей законопроект став законом України. Перше і, напевно, головне – це, те, що не можна забезпечувати пам’ять і шану невинно загиблих від Голодомору в такий спосіб. Воно полягає здебільшого в моральній площині і не може бути забезпечене через такий кримінальний примус".

Якщо питання визнання Голодомору геноцидом має широку підтримку українців, то щодо покарання за публічне невизнання цього факту думки різняться. Тим більше, що, на думку багатьох людей, це може суперечити праву людини на свободу висловлювань.

- Взагалі-то у світі є досвід аналогічних законів, водночас є й певні сумніви, бо людина не може переслідуватися у кримінальному порядку за висловлені переконання.

- Я думаю, що це не зовсім правильно. Кожен може мати свою точку зору і за цю точку зору давати кримінальну відповідальність – це, на мою думку, неправильно.

- В нашій країні за це все одно не саджатимуть за ґрати. Якщо люди уникають в’язниці за серйозніші злочини, то у цьому випадку все обмежуватиметься максимум адміністративними штрафами.