Книжка Євгенії Кононенко, одна з довгого списку конкурсу

У ній експерти та адміністратор Світлана Пиркало визначила короткий список книжок фіналістів.

Цього року Всесвітній службі Бі-Бі-Сі виповнилося 75 років і тому особливий наголос у цьому конкурсі робиться на творах, які сприяють чи висвітлюють свободу слова.

Також цього року Українська служба Бі-Бі-Сі оголосила конкурс для читачів на кращу рецензію.

Про конкурс рецензій читати тут

У програмі брали участь професор Віра Агєєва, літературний критик Сергій Васильєв, літератор Олександр Іранець та минулорічний переможець конкурсу Книжка року Бі-Бі-Сі Сергій Жадан.

Вела програму Світлана Пиркало.

Бі-Бі-Сі: Розпочнемо з обговорення книжок. В алфавітному порядку першою є книжку Софії Андрухович «Сьомга». Олександре Іранець, розкажіть про неї.

О.Ірванець: Це сповідальна проза, дуже сучасна, яка водночас насичена описами і реаліями. Від імені молодої дівчини, жінки, книжка описує її моральне зростання, яке іде ніздря в ніздрю зі зростанням сексуальним. Все написано дуже барвисто, соковито.

Бі-Бі-Сі: Цього року на конкурсі також роман Юрія Андруховича «Таємниця». Оскільки пан Іранець вже почали про родину Андруховичів, то продовжуйте і про роман «Таємниця».

О.Ірванець: Юрій мені близький ще з часів Бу-Ба-Бу, мені важко говорити відсторонено. Але, хоча роман «Таємниця» мені дуже сподобався, я, якби вибирав між Юрієм і Софією Андрухович, то вибрав би Софію, бо Юрій вже міцно стоїть в літературі, а Софія цією, четвертою своєю книжкою, нарешті заявила про себе впевнено.

Бі-Бі-Сі: «Мізерія» Тараса Антиповича – Сергій Васильєв запропонував її на наш конкурс, отже, вам слово.

С.Васильєв: Тарас Антипович – це молодий автор і тому я особливо хочу тут про нього сказати. «Мізерія» написана у давньому стилі антиутопії, але присутні тут і сьогоденні реалії. Для багатьох книжок на цьому конкурсі характерно, що молоді автори пишуть про своє оточення.

Бі-Бі-Сі: «Електронний пластилін» Михайла Бриниха, пані Віро Агєєва…

В.Агєєва: Цей роман треба відзначити хоча б тому, що в нього дуже елегантна назва. Я дуже не люблю пластилін, бо він липкий, а електронний, напевно, не липкий.

Бі-Бі-Сі: Але асоціація виникає на «Механічний апельсин», ось і Олександр Іранець теж киває.

В.Агеєва: Так, певна оксюморонність тут є. Але на звуковій асоціації все закінчується. Сюжет є результатом пильної авторської праці. Там дуже закручений сюжет і це найцікавіше у цій книжці.

Бі-Бі-Сі: «Трохи пітьми» Любка Дереша. Олександре Ірванець, що ви думаєте?

О.Ірванець: Це вже п’ятий роман Любка Дереша, я за ним уважно стежу і якби я зараз мав років 15-16, я читав би тільки його і більше нікого. Але на жаль мені трохи набагато більше років. Цей роман трохи є кроком назад. Але Любко лишається Любком і там є дуже тонкі психологічні речі. Але є певні видовженості, затягнутості, особливо в останньому розділі. Там, де про всіх цих дівчат.

Бі-Бі-Сі: Я скажу, що це роман про фестиваль самогубців у Карпатах. Тим, хто часто їздить на всілякі фестивалі, музичні, посидіти в наметику, з’їсти бринзи, ті впізнають якісь реалії обов’язково. Далі книжка «Андріївський узвіз» Володимира Діброви, пані Віро, вам сподобалася ця книжка?

В.Агеєва: Ця книжка сподобалася не лише мені, це висока література, пост-пост-модернізм. Читати її приємно, насолода від форми, передовсім.

Бі-Бі-Сі: Так, там історія про те, як людина живе в цьому комуністичному режимі, ходить по тих поліклініках, і це все так жахливо, але людина все одно шукає прекрасного. Людина не втрачає своєї людської природи.

О.Ірванець: Діброва – блискучий стиліст. Роман починається зі смерті героя, а потім як кінострічка відмотується назад. Все це так технічно блискуче і бездоганно зроблено, що я зрозумів, що Діброва, напевно, належить до п’ятірки чи навіть трійки моїх улюблених авторів.

Бі-Бі-Сі: Наступна книжка «Гальманах» Богдана Жолдака, він сьогодні завітав до нас до студії і розповів про цю книжку. Інтерв’ю з нашими авторами з довгого списку книжок слухайте на хвилях Бі-Бі-Сі. Пане Іранець, що ви думаєте про цю книжку?

О.Ірванець: Жолдак – як Жолдак. Він такий собі патріарх сучасної незалежної української літератури, яка не могла бути надрукована у радянські часи.

Бі-Бі-Сі: Він називає себе найбільшим українським письменником….

О.Ірванець: Ну це за вагою! Так як мислить Жолдак, не мислить ніхто. Там є цікаві експерименти з мовою, зі сленгом, з синтаксисом. Синтаксис – це відображення мислення. Я вважаю, що це безперечний, гучний звук в українській прозі.

Бі-Бі-Сі: Книжка «Зоопарк» Андрія Кокотюхи. Андрій Кокотюха перевершив себе, бо він раніше писав в інших жанрах. А тут, він взяв і написав роман з реальним часом, реальними людьми. Хлопці в Ніжині ідуть шукати себе, всі з тваринними іменами, тому і «Зоопарк». Роман Євгенії Кононенко «Жертва забутого майстра», пане Ірванець, що ви скажете?

О.Ірванець: Я би, з усіх чотирьох романів Євгенії Кононенко, поставив би цю книжку на четверте місце. На жаль, в кінці роману написано час його творення. Він написаний за два місяці. За два місяці романи не пишуться. Хоча там цікавий гострий сюжет, на який нанизано мистецтво Пінзеля.

Бі-Бі-Сі: А вона часто намагається це зробити. Найкраще з двох світів.

О.Ірванець: Але, на жаль, роман на тлі її попередніх творів програє. Коли людина стрибає на два метри, а тут – на метр п’ятдесят, я цього не помітити не можу.

Бі-Бі-Сі: Оксана Луцишина далі. Пані Віро, ми з вами прочитали обидві її книжки. Але ви запропонували її новели «Не червоніючи», розкажіть про неї.

В.Агеєва: Так, я прочитала обидві книжки. Це ім’я – це відкриття цього року, нове ім’я в нашій літературі. Зараз модно писати романи. Новела занепадає. А тут з’явилася збірка гарних новел. Назва дуже точно. Вона говорить про те, про що не прийнято говорити. Наприклад, що вагітність і материнство для жінки – це не завжди свято.

Бі-Бі-Сі: А що стосується роману Оксани Луцишиної «Сонце так рідко заходить»? Вам він менше сподобався, але мені він сподобався.

В.Агеєва: Так, там є екзотичні моменти. Алігатори описуються.

Бі-Бі-Сі: А що стосується книжки новел Тані Малярчук «Говорити». Сергій Васильєв.

С.Васильєв: Це вже третя чи четверта книжка Тані Малярчук і це дуже помітне явище у нашій сучасній літературі. Вона пише з деталями, пише чуттєво і просто, повертає нас до самої тканини життя.

С.Жадан: Попередні книжки її мені більше сподобалися. Минулого року я б премію дав би їй, а не мені.

Бі-Бі-Сі: Наступна книжка Марії Матіос «Майже ніколи не є навпаки». Пане Васильєв.

С.Васильєв: Вона дуже популярна авторка. Але і стиль дуже високий. Пише про регіон Буковини, описує його мову, його традиції. У той же час ця книга смілива. Там є елементи еротики, хоча ідеться про село на Буковини 19 ст. Там досить чуттєво описується. Проза непоганого класу.

Бі-Бі-Сі: Книга Галини Пагутяк «Слуга з Добромиля».

С.Васильєв: Тут цікаво те, що тут написано, що це найтаємничіша українська письменниця. Вона пише речі несподівані. Тут головний герой, яких не всі торкаються. Він прийшов від графа Дракули. Він мститься комуністам. Книжка написана захоплююче. Це читання і для підлітків.

Бі-Бі-Сі: Я з задоволенням дочитала. Сергій Жадан, про книжку Наталки Сняданко «Чебрець в молоці».

С.Жадан: Читачі знають Наталку передовсім за її першою книгою «Колекція пристрастей». Цю книжку я проковтнув і всім раджу. Тут якісні відмінності.

Бі-Бі-Сі: І про Сашка Ушкалова «БЖД».

В.Агеєва: Ця книжка є ознакою того, що в українській літературі є місце романтичним героям. Це історія про цих хлопчиків, які переживають, але там є і ще щось!.. Йдеться про таку тяжку науку - безпеку життєдіяльності і, попри те, що героям там пригод випало не менше як, скажімо, у Любка Дереша чи когось іще з таких екстравагантних письменників, пригоди пов’язані з надмірним алкоголем, із тяжким отруєнням, з засиллям реклами з безліччю інших соціальних, моральних та всяких інших лих, які є. До речі, одному з героїв знання безпеки життєдіяльності, на жаль, не допомогло… Але є такий собі дуже романтичний фінал у дуже інтригуючому сюжеті.

Бі-Бі-Сі: Отже, Віра Агеєва пропонує до списку фіналістів роман «БЖД» молодого харківського автора Сашка Ушкалова.

О.Ірванець: Я повертаюся до «Сьомги» Софії Андрухович. Це надзвичайно відверта і тим самим цікава глибока проза. Поза тим, авторка, працюючи над цим романом, мусіла долати величезний опір матеріалу. Це як Дюма-батько – Дюма-син: носити прізвище Андрухович. При цьому, щоб стати повноцінною особистістю в літературі, це, як на мене, значний вчинок. І Софія Андрухович, починаючи з цього роману, для мене є самостійною творчою особистістю, незалежно від імені, яке в неї в паспорті записане.

Бі-Бі-Сі: Отже, «Сьомга» Софії Андрухович – пропозиція Олександра Ірванця.

С.Васильєв: Про цю книжку вже сьогодні говорили і тут є і інтригуючий сюжет. Це книжка Володимира Діброви «Андріївський Узвіз». За формою, це строга і така кришталева конструкція, яку пропонує автор. Крім того, він працює на матеріалі епохи, яка відсунулася від нас далі, але з якою ми, як доводить ця книга, не розібралися остаточно...

Бі-Бі-Сі: Проблема вибору, проблема толерантності, свободи, дуже чітко представлені в цій книжці. Людина постійно живе і постійно думає. Він називає героя Чоловік, ми його імені не знаємо і цей Чоловік іде назад у часі і шукає любов…

С.Васильєв: І відкриває той час. І знову ж таки це дуже добре написано, прекрасна мова.

С.Жадан: Я до останнього хотів боротися і пропонувати 2 книги, але пані Віра Агеєва полегшила моє завдання, тобто вона запропонувала книгу Сашка Ушкалова, і тоді я хочу додати Любка Дереша «Трохи пітьми.» Це справді хороша книга. Я говорив, що те, що пише Любко, по-моєму, проходить поза увагою критиків.

С.Пиркало (Бі-Бі-Сі): Залишилося 5-те місце і я візьму на себе відповідальність запропонувати роман Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки». Це три великі новели, поєднані спільною темою і спільними героями. Дії відбуваються на Буковині в 19-му сторіччі, але в книжці стільки сексу, що місток між поколіннями можна швидко прокинути.

Про 5-ку фіналістів читати тут